12 березня 2026 рокуСправа № 564/2659/25 пров. № А/857/4413/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року (суддя Грипіч Л.А., м.Костопіль, повний текст складено 30 грудня 2025 року), -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (далі Управління), в якому просив скасувати постанову від 12.06.2025 серії ЕНА № 4950187 (далі Постанова).
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що про наявність постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2025 року (далі Постанова суду), якою позивача було позбавлено права керування транспортними засобами на один рік, останньому станом на 12.06.2025 взагалі не було відомо. ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У матеріалах справи №569/1419/25 були відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи №569/1419/25 саме на 28.03.2025 та направлення для відома такої постанови суду ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, відтак позивач не знав та не міг знати про наявність вказаного судового рішення.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що захисником Лазарчука І.В. у справі №569/1419/25 про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої позивача було позбавлено права керування транспортними засобами на один рік, був адвокат Михайлов В.О., який також є представником позивача у даній справі. При цьому, у вказаній справі представником неодноразово заявлялись клопотання про відкладення вказаної справи. Відтак, наведені обставини свідчать про те, що позивачу було достеменно відомо про існування справи про адміністративне правопорушення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 12.06.2025 поліцейським УПП в Рівненській області ДПП, інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону капралом поліції Тетеруком М.В. відносно ОСОБА_1 було винесено Постанову, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а саме за порушення пункту 2.1.а ПДР України.
Постановою суду на ОСОБА_1 за вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 5 листопада 2025 року у справі №569/1419/25 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, а Постанову суду залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається «Правилами дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).
Згідно з пунктом 2.1.а. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями пункту 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Як передбачено приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив про факт своєї необізнаності щодо ухвалення Постанови суду за частиною першою статті 130 КУпАП та позбавлення його права керування транспортним засобом строком на один рік.
Втім, як встановлено вище, Постановою суду позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Зі змісту Постанови суду слідує, що ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З огляду на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлявся про судові засідання, стороною захисту подавалися клопотання про відкладення судового розгляду справи, враховуючи, що участь особи при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, не є обов'язковою, беручи до уваги, що у справі приймає участь захисник ОСОБА_2 адвокат Михайлов В.О., суд вважав можливим розглянути справу № 569/1419/25 у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Відтак, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не є обов'язковою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП відбувся з дотриманням положень КУпАП, при цьому позивач був належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву у даній справі долучено копії матеріалів справи № 569/1419/25, в якій містяться 5 клопотань адвоката Михайлова В.О., який діяв як захисник ОСОБА_1 , у зв'язку з чим судові засідання переносилися.
Зокрема, 28.03.2025 адвокат подав клопотання про відкладення розгляду справи, у тексті якого зазначено дату призначеного засідання - 28.03.2025.
Наведене підтверджує, що особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо необізнаності про дату розгляду справи саме 28.03.2025 спростовуються матеріалами справи.
До того ж захисником Лазарчука І.В. у справі № 569/1419/25 був адвокат Михайлов В.О., який є також представником позивача у даній справі.
Враховуючи активну участь адвоката у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статі 130 КУпАП, подання клопотань про ознайомлення з матеріалами справи, відкладення та зупинення розгляду, він об'єктивно міг і повинен був дізнатись результати розгляду справи та повідомити про них позивача.
За правилами статті 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Згідно зі статтею 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Таким чином, норми КУпАП не ставлять в залежність набрання законної сили постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом отримання копії цієї постанови та факту вилучення посвідчення водія органами Національної поліції України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до моменту винесення оспорюваної Постанови (12.06.2025), позивач та його представник, користуючись правами, наданими статтею 268 КУпАП, могли ознайомитись з матеріалами справи, отримати інформацію про прийняте судове рішення (28.03.2025), та його копію.
Апеляційний суд зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права. Будучи особою, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, щодо керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, мав передбачити розгляд судом матеріалів адміністративної справи відносно нього за вказаною статтею та, відповідно, можливість за результатом такого розгляду, настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Неотримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення не змінює дату набрання нею законної сили, а відтак не звільняє від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертої статті 126 КУпАП.
Таким чином, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про відсутність у неї можливості знати про позбавлення своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана Постанова суду була оскаржена в апеляційному порядку 26.06.2025, тобто після винесення спірної Постанови (12.06.2025), якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент здійснення розгляду адміністративної справи інспектором Управління та винесення оскаржуваної Постанови, Постанова суду набрала законної сили, не була оскаржена, відтак позивач вважався таким, що був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав правових підстав керувати автомобілем, відтак дії інспектора були правомірними.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, а його пасивна поведінка, щодо результатів розгляду вказаної справи попри активну участь в такій не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, передбаченою частиною четвертою статті 126 КУпАП.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної Постанови, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, та відсутність підстав для скасування оскаржуваної Постанови та задоволення позову.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 13.03.2026.