12 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 465/4317/25 пров. № А/857/1740/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2025 року (суддя Гулієва М.І., м. Львів), -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови від 02.02.2025 № 185-1 та № 178-1 (далі Постанова №№ 185-1 та 178-1 відповідно).
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано Постанову № 178-1, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 грн, провадження у справі закрито. Адміністративний позов у частині скасування Постанови № 185-1, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 25000 грн - залишено без задоволення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині відмови у задоволенні позову, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що з спірної Постанови № 185-1 незрозуміло у кого відсутні військово-облікові документи, оскільки в Постанові № 185-1 зазначено невідому особу, у якої відсутні військово облікові документи. Вказана помилка не може вважатися технічною і є безумовною підставою для скасування Постанови № 185-1. Крім того, закон не встановлює обов'язку постійного носіння військово-облікового документа.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування спірної Постанови № 185-1, суд першої інстанції виходив з того, що до переліку основних військово-облікових документів для громадян входять військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників) у паперовій формі, а також їхні електронні аналоги з QR-кодом, які формуються в Резерв+, а відтак позивач зобов'язаний був надати саме військово-облікові документи відповідачу. Водночас, студентський квиток, наданий позивачем не входить до даного переліку.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 02.02.2025 року т.в.о. начальника РТЦК А. Мірзабековим винесено Постанову № 185-1, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 25000 грн. Згідно з Постановою №185-1, 02.02.2025 близько 08.28 год. ОСОБА_1 прибув до РТЦК в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного та відповідно не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні РТЦК, чим порушив вимогу, передбачену частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Електронний документ військовозобов'язаного у гр. ОСОБА_2 (як це зазначено в постанові) відсутній. Гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб., який неодноразово продовжувався і діє дотепер.
У статті 1 Закону № 3543-XII наведено визначення, що мобілізація це - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» (далі Закон № 2232-XII).
В частині сьомій статті 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» (далі Закон № 2232-XII) закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з вимогами статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За умовами частини другої статті 26 Закону № 3543-XII громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила).
Відповідно до пункту 1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
-перебувати на військовому обліку;
-прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
- у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з пунктом 1 «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).
Отже, з наведених правових норм слідує, що у період мобілізації та дії правового режиму воєнного стану громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його на вимогу уповноважених осіб, у зв'язку з чим доводи позивача про відсутність встановленого законом обов'язку мати при собі військово-обліковий документ є необґрунтованими.
З матеріалів справи встановлено, що позивач на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-обліковий документ не пред'явив, водночас надав студентський квиток.
Разом з тим, студентський квиток не належить до військово-облікових документів та не підтверджує виконання особою обов'язку, встановленого законом, щодо наявності та пред'явлення військово-облікового документа на вимогу уповноважених осіб.
Доводи позивача про неможливість пред'явлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» у зв'язку з вилученням у нього мобільного телефону на підставі ухвали слідчого судді не спростовують встановленого законом обов'язку мати при собі та пред'являти військово-обліковий документ, оскільки позивач не був позбавлений права пред'явити його у паперовій формі.
Наданий позивачем витяг із застосунку «Резерв+» в суді першої інстанції не спростовує зазначеного факту та не підтверджує виконання позивачем вимог частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII, оскільки такий витяг сформовано 11.05.2025. За таких обставин, відповідний витяг не може свідчити про наявність у позивача військово-облікового документа під час перевірки уповноваженим представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З приводу зазначення відповідачем у спірній Постанові № 185-1 прізвища невідомої особи ОСОБА_3 , слід зазначити те, що згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, у даному випадку зазначення в одній з частин тексту спірної Постанови № 185-1 іншого прізвища має характер очевидної технічної описки, оскільки з її змісту вбачається, що особу позивача було ідентифіковано належним чином, а його правильне прізвище, ім'я, інші анкетні дані неодноразово зазначені у тексті вказаної постанови. За таких обставин, наведений недолік носить суто формальний характер, не вплинув на зміст прийнятого рішення і не може бути самостійною підставою для визнання Постанови № 185-1 протиправною та її скасування. До того ж, позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної Постанови, свідчить про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період та спростовує його доводи про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки останній не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив такого на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, відтак апеляційний суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної Постанови № 185-1 та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 13.03.2026.