13 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/14771/24 пров. № А/857/23177/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №460/14771/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя у І інстанції Нор У.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 14 травня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком, зарахувавши до трудового стажу періоди роботи з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, з 01.02.1997 по 07.02.2001, з 30.11.1992 по 01.12.1992, січень - лютий 1993 року, зазначивши відпрацьовані трудодні згідно архівної довідки.
В обгрунтування позову зазначено, що у зв'язку із наявністю права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 02.06.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням від 10.06.2024 №172350002936 відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач вважає, що позивач має страхового стажу 9 років 07 місяці 29 дні, при необхідних 20 років. До страхового стажу відповідачем не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, у зв'язку із тим, що, на думку відповідача, періоди роботи не засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками, запис зроблений до доти заповнення трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 01.02.1997 по 07.02.2001, оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.06.2024 №172350002936 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірним та таким що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №1723500002936 від 10.06.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, та з 01.02.1997 по 07.02.2001, відповідно до записів трудових книжок НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2024 щодо призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що записи про трудову діяльність в періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.2001 періоди роботи з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992 не засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками, запис зроблено до дати заповнення трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 01.02.1997 по 07.02.2001 відсутні відомості про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а в наданій довідці за цей період №315 від 31.05.2024 року відсутня підстава видачі, в періоді роботи згідно копії рішення про прийняття №115 від 30.11.1992 з 01.12.1992 відсутня інформація про звільнення, про період роботи згідно довідки про заробітну плату №09-575 від 10.05.2022 за січень - лютий 1993 року відсутній запис про роботу в трудовій книжці, а довідка потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі, а тому Головним управлінням не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 вищезазначені періоди.
Також зазначає, що дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 21.09.1984 не прийнято до уваги, оскільки бланк не відповідає вимогам чинного законодавства. Сканкопія, що була додана до матеріалів пенсійної справи, надана некоректно. Таким чином, у Головного управління відсутні підстави для зарахування до страхового стажу зазначених позивачем в позовних вимогах періодів роботи.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 10.06.2024 №172350002936 відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні зазначається, що у позивача наявний страховий стаж 09 років 07 місяців 29 днів, при необхідних 20 роках. Також у вказаному рішенні відповідачем зазначено, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.2001 року з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, оскільки записи періодів не засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками, запис зроблено до дати заповнення трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 01.02.1997 по 07.02.2001, оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в наданій довідці за цей період №315 від 31.05.2024 року відсутня підстава видачі, період роботи згідно копії рішення про прийняття №115 від 30.11.1992 року з 01.12.1992, оскільки відсутня інформація про звільнення, період роботи згідно довідки про заробітну плату №09-575 від 10.05.2022 року за січень - лютий 1993 року, оскільки відсутній запис про роботу в трудовій книжці. Довідка потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі. Дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 21.09.1984 року не прийнято до уваги, оскільки бланк не відповідає вимогам чинного законодавства, сканкопію надано некоректно.
Вважаючи відмову у призначенні йому пенсії протиправною, позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58). При цьому, Інструкція №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як вбачається зі змісту спірного рішення, підставою для не зарахування періодів трудової діяльності позивача з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_2 (дата заповнення 15.04.1960) та серії НОМЕР_1 (дата заповнення 07.02.2001), є те, що записи періодів не засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками, запис зроблено до дати заповнення трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Інших підстав не зарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності, відображених в трудових книжках НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 , відповідач в спірному рішенні не зазначив.
Оцінюючи підстави не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, зазначених в трудових книгах НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що їх титульні аркуші містить печатку підприємства, яке видало трудову книжку, також наявний підпис особи яка відповідає за видачу трудової книжки.
При цьому, записи щодо трудової діяльності позивача, які не зараховані до його страхового стажу внесено чітко про період його роботи та звільнення, в яких прослідковується наявність відтиску печатки підприємств, дата і номер наказу.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 24.09.1984 по 07.03.1985, з 23.07.1985 по 04.10.1985, з 10.11.1985 по 08.07.1992, які відображені в трудових книгах НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 .
При цьому, апеляційний суд зазначає, що певні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача з підстав недоліків трудової книжки.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.02.1997 по 07.02.2001 з підстав відсутності відомостей про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону №1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 460/14771/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук