13 березня 2026 р. Справа № 520/34475/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/34475/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якій просив:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 23.11.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 23.11.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаючись на Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21.02.2001 №159, а також практику Верховного Суду, викладену у постанові від 21.08.2023 по справі №460/6767/20, зазначив, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №520/16858/23, здійснена виплата грошового забезпечення 23.11.2024 у сумі 32743,67 грн., що підтверджено скриншотом карткового рахунку позивача.
У позовній заяві зазначено, що відповідачем не здійснено виплату компенсації, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції частково не погоджується, з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Відповідно до п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Із урахуванням вищевикладених норм, колегія суддів зазначає, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами для виплати суми компенсації у справі, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Отже, норми Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Таким чином, ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ та Порядку № 159 фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії, а відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20, від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного по справі № 520/16858/24 зобов'язано Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 672 години несення служби в нічний час за період з 01 березня 2017 р. по 01 жовтня 2021 р., додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за грудень 2020 року і за період з 18 лютого до 28 грудня 2021 року, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (54 дні) за 2015-2018 роки, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.
Згідно довідки ГУНП в Харківській області від 29.11.2024 року (а.с. 7) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/16858/24, відповідачем 23.11.2024 виплачено у належному розмірі на користь позивача доплату за роботу в нічний час за період з 01.03.2017 по 01.10.2021, індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 13.10.2017, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки.
При цьому, виплата додаткової доплати за службу в особливих умовах на період карантину проведена не була, що також підтверджується відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.
Однак, компенсація у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та доплати за роботу в нічний час відповідачем не нараховано та не виплачено.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації та доплати за роботу в нічний за період з 07.11.2015 по 23.11.2024, відповідно до Закону України № 2050-ІІІ та Порядку № 159, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування компенсації у зв'язку з порушенням виплати індексації та доплати за роботу в нічний час є обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, що доплата за роботу в нічний час не є постійною і не має систематичного характеру колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного по справі № 520/16858/24 встановлено, що згідно довідки обліку несення служби в нічний час позивач за період з 01 березня 2017 по 01 жовтня 2021 відпрацював у нічний час відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в загальному об'ємі 672 години, а тому вказані виплати не мали разового характеру та виплачувалися постійно протягом певного періоду часу.
Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсаціі за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки та додаткової доплати за службу в особливих умовах на період карантину, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 375 на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, зокрема, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлено додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Судом встановлено, що саме за невчасну виплату вищенаведеної доплати позивач хоче отримати компенсацію, передбачену Законом № 2050-III.
Враховуючи, що спірна доплата була запроваджена Урядом лише на час дії карантину, колегія суддів зазначає, що ця доплата є додатковою тимчасовою виплатою поліцейським, яка залежить від виконання ними обов'язків, за які держава визначає додаткову винагороду та виплачується пропорційно в розрахунку на місяць. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір є пропорційним з розрахунку на місяць, що визначається наказом командира (начальника).
Отже, спірна доплата, визначена Постановою № 375, не враховуються до грошового забезпечення (заробітної плати) та щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону № 2050-III.
Вказана позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі за № 600/341/23-а.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустку» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачується у разі звільнення та має разовий характер
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою і тому не підлягає компенсації у відповідності до вимог цього Закону.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 3 жовтня 2018 р. у справі № 219/228/16-ц.
За викладених обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсаціі за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки та додаткової доплати за службу в особливих умовах на період карантину, а також в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вказану компенсацію не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи все приведене вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції частково дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно платіжної інструкції №236 від 16.12.2024 (а.с.5) ОСОБА_1 сплачено відповідно судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 968,96 грн та згідно платіжної інструкції №0.0.4185346947.1 від 12.02.2025 (а.с.81) сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення у справі № 520/34475/24 у сумі 1453,44 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 в рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/34475/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 23.11.2024 року, а саме доплати за несення служби в нічний час за період з 01.03.2017 року по 01.10.2021 року, індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 23.11.2024, а саме доплати за несення служби в нічний час за період з 01.03.2017 року по 01.10.2021 року, індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова