Справа № 420/33876/25
13 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради, оформлені свідоцтвом про хворобу №1 від 23.12.2024, щодо визначення причинного зв'язку захворювань військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військово-лікарську комісію Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради внести зміни до свідоцтва про хворобу №1 від 23.12.2024 в частині визначення причинного зв'язку, встановивши правильне формулювання: "Захворювання, ТАК, по'язане із захистом Батьківщини", відповідно до підпункту "д" пункту 21.5 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ №402 від 14.08.2008.
Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.10.2025 заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14 травня 2017 року ОСОБА_1 отримав побутову травму - закритий перелом латеральної (зовнішньої) кісточки лівої гомілки. Незважаючи на наявність в анамнезі даного ушкодження, у травні 2023 року під час мобілізації він був визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, що і стало підставою для його залучення до виконання бойових завдань у складі Збройних Сил України. У ході проходження служби ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2024 року. Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 до командування з проханням надати належну медичну допомогу, він тривалий час змушений був залишатися на бойових позиціях без відповідного лікування. Навіть після його виведення з передової скарги на стан здоров'я залишалися без реагування та фактично ігнорувалися. Лише через два місяці після початку погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 був направлений на стаціонарне лікування. У зв'язку з критичним станом здоров'я, за направленням військово-медичних органів, ОСОБА_1 був госпіталізований до Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України», де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 29 липня 2024 року по 08 серпня 2024 року. 30 липня 2024 року в умовах зазначеного медичного закладу йому було проведено оперативне втручання - коригуючий артродез лівого гомілковостопного суглоба з фіксацією ортопедичними гвинтами. Факт стаціонарного лікування та проведеної операції підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №104493 від 08 серпня 2024 року. На підставі результатів медичного обстеження та лікування, ОСОБА_1 було видано Довідку ВЛК №851 від 08 серпня 2024 року, складену ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України», якою встановлено діагноз: Стан після коригуючого артродезу лівого гомілковостопного суглоба з фіксацією гвинтами (30.07.2024 р.) з приводу посттравматичного артрозу лівого гомілковостопного суглоба IV ступеня, змішаної контрактури лівого гомілковостопного суглоба, синовіту, що обумовило тимчасове порушення функції лівої нижньої кінцівки. Висновком ВЛК було зазначено, Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Відповідно до статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб, встановлено потребу ОСОБА_1 у відпустці для лікування після захворювання строком на 30 календарних днів. 23 грудня 2024 року військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, на підставі направлення командира військової частини НОМЕР_2 від 09 грудня 2024 року та відповідно до розпорядження медичного директора закладу, провела медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з метою визначення ступеня його придатності до проходження військової служби. За результатами огляду ВЛК встановила діагноз: Т93.2 - Посттравматичний деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу, що виник внаслідок побутової травми, отриманої 14 травня 2017 року, та був лікований шляхом оперативного втручання 30 липня 2024 року. Після хірургічного лікування проведено коригуючий артродез лівого гомілковостопного суглоба з утворенням анкілозу суглоба у хибному положенні, що супроводжується вираженим больовим синдромом і значним порушенням функції кінцівки. Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби. На підставі статті 61-А графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби. Вищезазначене підтверджується свідоцтвом про хворобу №1 від 23 грудня 2024 року.
Позивач вважає, що проведений військово-лікарською комісією (ВЛК) медичний огляд ОСОБА_1 не відповідав вимогам повного, всебічного та об'єктивного дослідження, що прямо передбачено наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», оскільки комісія залишила поза увагою важливі обставини, пов'язані з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях, які мали вирішальний вплив на погіршення стану його здоров'я. У матеріалах ВЛК відсутні будь-які посилання на факт участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань у період з 28 квітня по 11 травня 2024 року на території Харківської області.
04.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами та зазначає, що медичний огляд позивача проводився ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР на підставі направлення від 09.12.2024 року для визначення придатності військовослужбовця до військової служби. 23.12.2024 року ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, на підставі вказаного направлення та відповідно до розпорядження медичного директора закладу, провела медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з вказаною метою. За результатами ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР ОСОБА_1 був визнаний непридатний до військової служби. Виданим свідоцтвом про хворобу №1 ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР встановлено, що захворювання ОСОБА_1 є таким, що «ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» на підставі статті 61-А графи ІІ Розкладу хвороб. Встановлюючи причинний зв'язок захворювання у військовослужбовця, ВЛК керується вимогами пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402. Як вбачається з довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 07.11.2024 року, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 дійсно приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Періодом безпосередньої участі у вказаних заходах визначено: з 28.04.2024 року по 11.05.2024 року. Тобто саме за в казаний період з 28.04.2024 року по 11.05.2024 року захворювання повинно було або розвинутися, або у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 тільки в липні 2024 року звернувся до лікаря військової частини зі скаргами на болі та порушення функції лівого гомілковостопного суглобу, з приводу чого його було направлено до ВМКЦ ПнР, де він був консультований травматологом. З 22.07.2024 року позивач проходив стаціонарне лікування в ДУ «ІПХЦ ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України». При проходженні лікування 08.08.2024 ВЛК ДУ «ІПХЦ ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» в цілях визначення потреби у відпустці була видана довідка № 851, згідно якої комісія встановила причинний зв'язок захворювання позивача: «ТАК, пов'язане з проходженням військової служби». Аналогічно виписка ДУ «ІПХЦ ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» із медичної карти стаціонарного хворого від 08.08.2024 року № 104493 та виписка КНП Міська клінічна лікарня №11» ОМР із медичної карти стаціонарного хворого від 30.12.2024 року № 19662 не містить будь-яких даних, у тому числі, зі слів військовослужбовця, про значне погіршення стану здоров'я позивача саме під час виконання бойових завдань в період з 28.04.2024 по 11.05.2024. Натомість, будь-якої іншої медичної документації при наданні разом з направленням командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 в межах медичної характеристики на позивача з зазначенням інформації про захворюваність, втрату працездатності за станом здоров'я, у порядку, передбаченому пунктом 6.2. та пунктом 6.3. глави 6 розділу II Положення №402 , надано не було в силу їх відсутності, що не заперечує позивач.
Так, за матеріалами справи ОСОБА_1 14.05.2017 року отримав побутову травму закритий перелом латеральної кістки лівої гомілки. Факт побутового характеру травми не заперечується позивачем і прямо зазначений у позовній заяві. У травні 2023 року при мобілізації позивач був визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, що свідчить про відсутність на той момент медичних протипоказань для несення служби. Діагноз, встановлений ВЛК КНП «МКЛ №11» ОМР «Посттравматичний деформуючий артроз гомілковостопного суглобу (14.05.2017), лікований оперативно (30.07.2024): коригуючий артродез лівого гомілковостопного суглобу у вигляді анкілозу лівого гомілковостопного суглобу в хибному положенні, з больовим синдромом та значним порушенням функції» - повністю відповідає медичній документації та власним твердженням Позивача. За вимогами підпункту є пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 «захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності , «ґ» (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. Саме цей підпункт повністю відповідає фактичним обставинам справи захворювання (посттравматичний артроз) виникло до мобілізації (як наслідок травми 2017 року). Саме під час проходження військової служби захворювання досягло який призводить до непридатності до військової служби. такого розвитку, Термін «посттравматичний» у медичній термінології означає, що захворювання є прямим наслідком первинної травми. У даному випадку артроз є ускладненням побутової травми 2017 року, а не самостійним захворюванням, що виникло під час проходження військової служби. Важливо зазначити, що посттравматичний деформуючий артроз є хронічним прогресуючим захворюванням, яке розвивається протягом багатьох років. Навіть за відсутності будь-яких навантажень артроз прогресує з часом через дегенеративні процеси в суглобі. Позивач сам вказує у позові про відсутність належного лікування та реабілітації після травми. Саме ця обставина, а не короткочасна участь у бойових діях, стала визначальним фактором розвитку визначеного позивачу захворювання. Як вірно було визначено у протоколі 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 20 червня 2025 року та згодом підтверджено протоколом штатної ВЛК, проведеною Центральною ВЛК ЗСУ від 30.08.2025 року: «ураховуючи те, що відсутня медична документація, яка б підтвердила звернення за медичною допомогою з приводу загострення зазначеного захворювання під час безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях протягом 14 днів, зважаючи на те, що стаціонарне лікування зафіксоване через 2 місяці після участі в бойових діях, а також етіопатогенез зазначеного захворювання опорно-рухового апарату (тривалий розвиток), відсутні підстави для прийняття постанови про причинний зв'язок зазначеного захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». КНП «МКЛ №11» ОМР вважає дії військово-лікарської комісії правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, а визначення причинного зв'язку захворювання у військовослужбовця відповідає фактичним обставинам, наявній медичній документації та відповідно до патогенезу виявленого у позивача захворювання. ВЛК КНП «МКЛ №11» ОМР діяла у межах своїх повноважень та компетенції. Відтак, Позивач у своєму позові до КНП «МКЛ №11» ОМР не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між бойовими діями та захворюванням.
12.11.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що Відповідач у відзиві не заперечує факт участі Позивача у бойових діях, однак робить необґрунтований висновок, що наявне у Позивача захворювання «не могло розвинутися за короткий період часу». Такий підхід суперечить Положенню №402, оскільки воно прямо передбачає можливість встановлення причинного зв'язку у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» не лише у випадку виникнення нового захворювання, а також коли захворювання, яке існувало раніше, у період виконання бойових завдань досягло такого розвитку, що призвело до непридатності до військової служби. Саме така ситуація має місце у даній справі: на момент мобілізації Позивач був визнаний ВЛК придатним до військової служби, що означає відсутність клінічно значущих порушень функції суглоба і відсутність показів до хірургічного втручання. Проте після періоду участі у бойових діях захворювання різко прогресувало, що вимагало госпіталізації та проведення складної операції - коригуючого артродезу лівого гомілковостопного суглоба. Це підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого та довідкою ВЛК, виданою після лікування. Подальший розвиток подій лише підтверджує причинно-наслідковий зв'язок: незважаючи на проведене оперативне втручання, порушення функції кінцівки та больовий синдром збереглися, і Позивачу було встановлено третю групу інвалідності саме внаслідок зазначеного захворювання. Встановлення інвалідності є об'єктивним наслідком прогресування патології після участі у бойових діях і не співвідноситься з твердженням Відповідача про відсутність зв'язку між виконанням бойових завдань і загостренням захворювання. До мобілізації Позивач не потребував жодного оперативного лікування, проходив військову службу та виконував обов'язки у складі військової частини, що повністю заперечує припущення Відповідача про «побутовий характер» медичної проблеми.
18.11.2025 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких доводи представника позивача, що саме виконання бойових завдань і пов'язані із цим надмірні фізичні навантаження стали вирішальним фактором, який спричинив різке погіршення стану здоров'я є голослівними твердженнями, які не підтверджується жодним об'єктивним медичним доказом. Період безпосередньої участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань становив лише 14 днів: з 28 квітня по 11 травня 2024 року. Водночас, відсутні будь-які медичні документи, складені безпосередньо під час або одразу після виконання бойових завдань (з 28 квітня по 11 травня 2024 року), які б зафіксували погіршення стану здоров'я позивача саме у зв'язку з фізичними навантаженнями. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 лише у липні 2024 року (через більш ніж два місяці після виведення з бойових позицій) звернувся до лікаря військової частини зі скаргами на болі та порушення функції лівого гомілковостопного суглоба, внаслідок чого був направлений до ВМКЦ ПнР, а згодом до ДУ «ІПХЦ ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», де йому було проведене стаціонарне лікування. Сам факт звернення за медичною допомогою через два місяці після завершення виконання бойових завдань спростовує тезу про «різке погіршення стану здоров'я саме під час виконання бойових завдань». Потворно акцентуємо, що постійні та надмірні фізичні навантаження, щоденні марші, у тому числі, у повному бойовому спорядженні, транспортування боєприпасів та інших вантажів, облаштування та зміцнення оборонних позицій у складних природних та кліматичних умовах наявні не тільки в умовах бойових дій, але і при виконанні інших завдань на протязі усього періоду військової служби.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 16.05.2023 по 23.01.2025 проходив військову службу у Збройних Силах України.
У період з 28.04.2024 по 11.05.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Петропавлівській територіальній громаді, Куп'янського району, Харківської області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2024 №9641 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 10.12.2024, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
23.12.2024 ВЛК Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня "11" Одеської міської ради за направленням командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 та розпорядженням медичного директора провела медичний огляд ОСОБА_1 , на підставі чого видала свідоцтво про хворобу №1. Пунктом 12 Свідоцтва визначено діагноз та причинний зв'язок захворювання: Т93.2 Посттравматичний (14.05.2017) деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу, лікований оперативно (30.07.2024): коригуючий артродез лівого гомілковостопного суглобу у вигляді анкілозу лівого гомілковостопного суглобу в хибному положенні, з больовим синдромом та значним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Пунктом 13 Свідоцтва визначено, що на підставі статті 61А графи ІІ Розкладу хвороб позивач непридатний до військової служби.
24 квітня 2025 року представником позивача було подано скаргу до 18 регіональної військово-лікарської комісії з проханням переглянути та скасувати свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня №11 Одеської міської ради» №1 від 23 грудня 2024 року.
Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0620-1155-2825-0 від 20.06.2025 лікарем-експертом надано висновок, відповідно до якого, з урахуванням незначного терміну перебування військовослужбовця в зоні бойових дій (шість днів), а також того, що розвиток зазначеного захворювання передбачає більші терміни для його розвитку (ускладнення), відсутності медичних документів, які вказують на початок або ускладнення захворювання при перебуванні перебуванні в зоні бойових дій та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, запропоновано залишити захворювання солдата у відставці ОСОБА_1 , як захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно пункту 10 вказаного протоколу підстав для зміни причинного зв'язку захворювання згідно наданих медичних та військово-облікових документів немає.
Не погоджуючись із висновками 18 РВЛК, 07.07.2025 представник позивача подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ з проханням переглянути та скасувати свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня №11 Одеської міської ради» №1 від 23 грудня 2024 року та прийняти нову постанову, якою встановити правильний причинний зв'язок захворювання Позивача у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №2025 0830-1337-5137-3 від 30.08.2025 солдат у відставці ОСОБА_1 , проходив військову службу з 16.05.2023 по 23.01.2025. Згідно анамнезу у 2017 році отримав побутову травму - закритий перелом латеральної кісточки лівої гомілки. Під час призову за мобілізацією у 2023 році був визнаний придатним до військової служби. Брав участь в бойових діях з 28.04.2024 по 11.05.2024. В подальшому через 2 місяці проходив стаціонарне лікування у ДУ "Інститут патології хребта та суглобів" м. Харків з 29.07.2024 по 08.08.2024 та у КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР з 14.12.2024 по 30.12.2024. У грудні 2024 року був оглянутий ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР та за статтею 61а графи ІІ Розкладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Ураховуючи те, що відсутня медична документація, яка б підтвердила звернення за медичною допомогою з приводу загострення зазначеного захворювання під час безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях протягом 14 днів, зважаючи на те, що стаціонарне лікування зафіксоване через 2 місяці після участі в бойових діях, а також етіопатогенез зазначеного захворювання опорно-рухового апарату (тривалий розвиток), підстав для прийняття постанови про причинний зв'язок у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" немає. Висновок комісії: постанову про причинний зв'язок захворювання за свідоцтвом про хворобу №1 від 23.12.2024 ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР залишити без змін.
Позивач, не погоджуючись із висновком відповідача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина 2).
Нормами статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до пп. 2.3.1. пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Згідно з пп. 2.3.3. пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, у тому числі, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 визначає, що ЦВЛК має право, зокрема:
- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
- запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
- запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);
- розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).
Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 передбачає, що Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3)
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі МКХ-10).
Згідно з пунктом 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів):
довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);
медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;
довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Пункт 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402 передбачає, що причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно з пп. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
е) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Пункт 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402 визначає, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
При вирішенні спору суд враховує висновки Верховного Суду у такій категорії справ.
Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері й тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Також суд зауважує, що визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, відносяться до дискреційних повноважень ВЛК.
Так, Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Також, згідно з постановою Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом є недопустимо.
Таким чином, ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Отже, суд не наділений правом перебирати на себе функції медичних експертів, оскільки визначення причинного зв'язку захворювання належить до виключної компетенції ВЛК. Дискреція комісії полягає у праві вибору законного та обґрунтованого рішення з декількох варіантів, що передбачені медичними стандартами та законодавством.
Вказані висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що основним критерієм для встановлення причинного зв'язку захворювання із захистом Батьківщини є документальне підтвердження того, що воно виникло або набуло розвитку в період перебування військовослужбовця безпосередньо в районах ведення бойових дій під час виконання завдань з оборони України.
Як було встановлено судом, 23.12.2024 ВЛК Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня "11" Одеської міської ради за направленням командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 та розпорядженням медичного директора провела медичний огляд ОСОБА_1 , на підставі чого видала свідоцтво про хворобу №1. Пунктом 12 Свідоцтва визначено діагноз та причинний зв'язок захворювання: Т93.2 Посттравматичний (14.05.2017) деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу, лікований оперативно (30.07.2024): коригуючий артродез лівого гомілковостопного суглобу у вигляді анкілозу лівого гомілковостопного суглобу в хибному положенні, з больовим синдромом та значним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Разом з тим, протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії №2025 0830-1337-5137-3 від 30.08.2025 було встановлено, що позивач, згідно анамнезу, у 2017 році отримав побутову травму - закритий перелом латеральної кісточки лівої гомілки. Під час призову за мобілізацією у 2023 році був визнаний придатним до військової служби. Брав участь в бойових діях з 28.04.2024 по 11.05.2024. В подальшому через 2 місяці проходив стаціонарне лікування у ДУ "Інститут патології хребта та суглобів" м. Харків з 29.07.2024 по 08.08.2024 та у КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР з 14.12.2024 по 30.12.2024. У грудні 2024 року був оглянутий ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР та за статтею 61а графи ІІ Розкладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Ураховуючи те, що відсутня медична документація, яка б підтвердила звернення за медичною допомогою з приводу загострення зазначеного захворювання під час безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях протягом 14 днів, зважаючи на те, що стаціонарне лікування зафіксоване через 2 місяці після участі в бойових діях, а також етіопатогенез зазначеного захворювання опорно-рухового апарату (тривалий розвиток), підстав для прийняття постанови про причинний зв'язок у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" немає. Висновок комісії: постанову про причинний зв'язок захворювання за свідоцтвом про хворобу №1 від 23.12.2024 ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської МР залишити без змін.
Суд зауважує, що встановлення причинного зв'язку це виключно медична експертна оцінка. Оскільки жодна з комісій, не знайшла підстав для формулювання «захист Батьківщини», це підтверджує об'єктивну відсутність зв'язку хвороб саме з бойовими діями.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що захворювання позивача розвивалися протягом тривалого часу служби, а не внаслідок одноразового бойового впливу. Отже, ВЛК правомірно встановила зв'язок із «проходженням військової служби», що повністю відповідає фактичним обставинам справи та вимогам Положення № 402. Таким чином, відсутні підстави для визнання причинного зв'язку вказаних захворювань такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Крім цього, в ході розгляду справи суд не встановив допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів.
Позивач не надав належних доказів, що ВЛК при прийнятті спірного рішення не прийняли до розгляду від нього чи лікарняного закладу, в якому він проходив обстеження та лікування, будь-які медичні документи, які є в наявності.
Решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
.