Справа № 420/24671/25
13 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України, 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Стисла позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 15 червня 2013 року по 12 липня 2021 року проходив службу цивільного захисту у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області та з 13 липня 2021р. по 30 квітня 2025р. - у 9 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області.
Як вказує позивач, згідно відповіді 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України від 16.06.2025 №146, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області від 01.07.2025 №60 30/01-771/60 30/01, наданих Розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення з грудня 2015 по липень 2021 та Особових карток на грошове забезпечення з 2021 року по 2025 року, позивачу не в повному обсязі нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення та відповідні компенсації.
Так, за твердженням позивача, під час проходження військової служби в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 було виплачено у меншому розмірі щомісячне грошове забезпечення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, премії, оскільки нараховувались із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.
Згідно з відповіддю Головного управління ДСНС України в Одеській області №60 01.2- 4582/60 14 від 23.06.2025, відповідно до наказу ДСНС України від 31.03.20205 №НС-376 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання», правонаступником 9 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області є 3 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області, а 9 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області перебуває в стані припинення.
Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо невиплати йому грошового забезпечення в повному обсязі протиправною та такою, що порушує гарантоване Законом право військовослужбовців на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Стислий виклад заперечень відповідача - 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 07.08.2025, копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.08.25 по справі №420/24671/25 доставлено до електронного кабінету 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 07.08.25 о 08 год. 23 хв.
Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав.
Стислий виклад заперечень відповідача - 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 07.08.2025, копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.08.25 по справі №420/24671/25 доставлено до електронного кабінету 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 07.08.25 о 08 год. 23 хв.
Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав.
Процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою від 06.08.2025 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив сторонам строки для подання заяв по суті та витребував у відповідачів - 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області:
доказів проходження ОСОБА_1 служби у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 9 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (копії наказів про зарахування до списків та виключення зі списків, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових) включаючи матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу для оздоровлення, премію, за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 07.08.2025, копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.08.25 по справі №420/24671/25 доставлено до електронного кабінету 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 07.08.25 о 08 год. 23 хв.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа від 07.08.2025, копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.08.25 по справі №420/24671/25 доставлено до електронного кабінету 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 07.08.25 о 08 год. 23 хв.
За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Суд зазначає, що в силу вимог ч.6 ст.18 КАС України, на відповідача покладено обов'язок мати зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За приписами ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Водночас, відповідачі станом на день розгляду справи відзиви на позов не надали, клопотання щодо продовження строку для подання відзиву - не надали.
Відповідно до статті 77, 78 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 КАС України, відповідачі не скористались своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідачів, що ненадання відзиву та витребуваних судом доказів, є зловживанням процесуальним правом відповідачами та невиконання процесуального обов'язку.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) та доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд, зважаючи на категорію справи, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності наданих у повній мірі відповідачами відзивів на позов та витребуваних судом доказів, оскільки позивач надав до суду докази про проходження служби та про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що позивач:
з 15 червня 2013 року до 12 липня 2021 року проходив службу цивільного захисту у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 та витягом з наказу начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону (по особовому складу) від 12.07.2021 №57;
з 13 липня 2021 року до 30 квітня 2025 року проходив службу цивільного захисту у 9 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 , витягом з наказу начальника 9 Державного пожежно-рятувального загону (по особовому складу) від 13.07.2021 №3 о/с та витягом з наказу начальника 9 Державного пожежно-рятувального загону (по особовому складу) від 18.04.2025 №38-НК/60.
Суд встановив, що протягом періоду проходження служби з 29.01.2020 до 19.05.2023 позивачу нараховувалось грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, втому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога для оздоровлення, з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн, що підтверджується копіями особових карток на грошове забезпечення позивача за 2021-2023 роки, розрахунково-платіжними відомостями з грудня 2015 року до липня 2021 року з ДПРЗ ГУ МНС України в Одеській області, відповіддю 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області від 16.06.2025 №146.
Згідно з відповіддю Головного управління ДСНС України в Одеській області №60 01.2- 4582/60 14 від 23.06.2025, відповідно до наказу ДСНС України від 31.03.20205 року №НС-376 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання», правонаступником 9 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області є 3 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області (вул. Захисників Зміїного, 19 м.Ізмаїл, 68600).
Суд встановив, що згідно з відповіддю від 12.03.2026 №2452390 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області є правонаступником 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області.
До того ж, відповідно до відповіді від 12.03.2026 №2452408 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області припинено та правонаступником визначено 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо незастосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року, для визначення розміру грошового забезпечення у період з 29.01.2020 до 19.05.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: 24. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Суд встановив, що протягом періоду проходження служби з 29.01.2020 до 19.05.2023 позивачу нараховувалось грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, втому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога для оздоровлення, з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн, що підтверджується копіями особових карток на грошове забезпечення позивача за 2021-2023 роки, розрахунково-платіжними відомостями з грудня 2015 року до липня 2021 року з ДПРЗ ГУ МНС України в Одеській області, відповіддю 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області від 16.06.2025 №146.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. №2017-III (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 р. №2629-VIII встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX (далі - Закон №294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. №1082-IX (далі - Закон №1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-IX (далі - Закон №1928-ІХ), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-IX (далі - Закон №2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі №160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закони №294-IX, №1082-IX, №1928-ІХ, №2710-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом №2246-VIII на 01.01.2018 (1762 грн) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом №294-IX на 01.01.2020 (2102 грн), Законом №1082-IX на 01.01.2021 (2270 грн), Законом №1928-ІХ на 01.01.2022 (2481 грн), Законом №2710-ІХ на 01.01.2023 (2684 грн).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 11.09.2022 у справі №500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі №440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України, вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що застосування відповідачами для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 29.01.2020 до 19.05.2023, є протиправним.
Отже, на час проходження позивачем служби з 29.01.2020 до 19.05.2023 відповідачі мали би нараховувати позивачу грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Пунктом 1 розділу ХVІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 р. №623, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за №936/32388, передбачено, що керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів.
Відповідно до пункту 1 розділу XХІХ Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 розділу XХХ Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 3 розділу ХХХ Інструкції №623).
З аналізу даних правових норм слідує, що основою для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є розмір місячного грошового забезпечення, до якого включається, серед іншого, посадовий оклад та оклад за спеціальним званням, а премії - посадовий оклад, тому неправильний розрахунок відповідачем посадового окладу та окладу за спеціальним званням в період з 29.01.2020 до 19.05.2023 призвів до неправильного розрахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за вказаний період.
Отже, позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало, розмірі грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія, так як відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, оскільки посадовий оклад та оклад за спеціальним званням нараховувалися із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
Суд зауважує, що дії - це форма активної поведінки суб'єкта владних повноважень, що виражається у прийнятті рішень, вчиненні активних дій, що призводить до порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Застосовуючи під час розрахунку грошового забезпечення позивача у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, відповідачі фактично вчинили протиправні дії, а не бездіяльність.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є:
визнання протиправними дій 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 до 12.07.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021;
визнання протиправними дій 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 13.07.2021 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Вирішуючи позовні вимоги зобов'язального характеру, суд встановив, що, згідно з відповіддю Головного управління ДСНС України в Одеській області №60 01.2- 4582/60 14 від 23.06.2025, відповідно до наказу ДСНС України від 31.03.20205 року №НС-376 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання», правонаступником 9 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області є 3 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області (вул. Захисників Зміїного, 19 м.Ізмаїл, 68600).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області є правонаступником 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, а 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області - припинено.
Отже, з метою відновлення прав позивача, слід зобов'язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області, в тому числі як правонаступника 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
Отже, відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Захисників Зміїного, буд.19, м. Ізмаїл, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 38326722), 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. 25 Серпня, буд.161, м. Болград, Одеська обл., 68730, код ЄДРПОУ 38249596) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 до 12.07.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021.
Визнати протиправними дії 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 13.07.2021 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО