12 березня 2026 року справа №320/44894/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "НК СОЛАР" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення в частині,
ТОВ "НК СОЛАР" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19548,55 грн.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивачем вказано про незгоду із висновками акта фактичної перевірки від 20.05.2024 №31592/10-36/09-00-10/41814150 у частині встановлення порушення товариством п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У наданому до суду відзиві на позовну представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що за результатами фактичної перевірки, встановлене порушення ТОВ "НК СОЛАР" пункту 12 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у зв'язку із чим обґрунтовано застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на загальну суму 19548,55 грн.
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 69.2, п.п. 69.2 та п.п. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, а також п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 09.05.2024 №1340- «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 10.05.2024 №4496/10-96-09, №4497/10-36-09 проведено фактичну перевірку АЗС, розташованої за адресою: Київська область, Фастівський район, с.Глеваха, автодорога Київ-Одеса, 32 км + 200 м, що використовується ТОВ «НК СОЛАР».
За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 20.05.2024 реєстраційний №31592/10-36/09-00-10/41814150, яким встановлено порушення вимог:
- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (газ скраплений 772, 67 л по ціні 25,30 грн на суму 19 548,55 грн.);
- п.1, п.2 ст. 3 Закону №265, а саме не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та невидача особі, яка отримує товар в обов?язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій (реалізація бензину А-95 в кількості 240,01 л. на суму 12720,53 грн., які не проведені через РРО).
За результатами розгляду акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 №0501810707, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32269, 08 грн.
Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення рішення у частині застосування санкцій на суму 19548,55 грн. є протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 ст. 3 Закону № 265/95 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов'язку передбачена ст. 20 Закону № 265/95, згідно з якою, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом ст. 20 Закону №265/95 у редакції, чинній з 01.08.2020, суб'єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95.
Ключовим елементом норми п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та ст. 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, яке міститься у кожній з цих норм.
Отже, згідно з нормами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, платник податків зобов'язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.
У постанові від 11.01.2024 у справі №420/12275/22, Верховний Суд зазначав, що не надання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), не є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону № 265/95-ВР в редакції, чинній з 01.08.2020.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, що використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, яка затверджена наказом Міністерство палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332).
За змістом пунктів 5.2.2, 5.2.4 Інструкції №332 приймання скрапленого вуглеводного газу (СВГ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (далі - ТТН) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою №3-ГС. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції №332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий залишається на АГЗС (АГЗП).
Пунктами 10.3, 10.4 Інструкції №332 передбачено, що усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки встановлено факт не ведення (ведення з порушенням) обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, за місцем їх реалазації, а саме: надлишок товарних запасів вартістю 19548,55 грн., чим позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону № 265.
Однак, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів, є саме співставлення даних обліку звітів АЗС за відповідними формами та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які необліковані у встановленому порядку. Для визначення факту реалізації необлікованого товару, за умови встановлення якого до суб'єкта господарювання можливе застосування зазначеної вище фінансової санкції, контролюючий орган має встановити розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС.
У даному випадку суд зазначає, що сам по собі факт знаходження газу скрапленого у резервуарах позивача, який відповідач іменував надлишком, не свідчить про реалізацію такого палива. Крім того, суду не зрозуміло, на підставі чого перевіряючими сформовано висновок про те, що 772,67л газу скрапленого не обліковано позивачем.
Зміст акта перевірки не містить опрацювання, опису та фіксації контролюючим орагном операцій надхоження товару для їх співставлення із фактичною наявністю для відповідного висновку про необліковість.
До того ж, фактів реалізації необлікованого пального позивачем у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою не встановлено, в акті фактичної перевірки не відображено.
Таким же чином, в акті фактичної перевірки не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів.
Водночас, як пояснено позивачем та не спростовано відповідачем, під час проведення перевірки АЗС, представниками податкової служби здійснено інвентаризацію товарів.
Згідно даних Х-звіту за 10.05.2024, на момент проведення інвентаризації, у резервуарах для зріджених вуглеводневих (нафтових) газів містилось 4 819,23 літрів, на початок зміни було 5137,74 літрів, відпущено 318,51 літрів.
Фактично, згідно показників лічильників у резервуарах містилось 4814,60 літрів, різниця складає мінус 4,60 літра.
Відтак, представниками податкового органу зроблено хибні висновки щодо наявності надлишку газу скрапленого у кількості 772,67 літра.
Отже, виходячи із встановлених обставин у цій справі, суд вважає, що застосування до позивача штрафної санкції на підставі п. 12 статті 20 Закону №265/95-ВР, є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19548,55 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.06.2024 №0501810707 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19548,55 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК СОЛАР» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.