12 березня 2026 року м. Київ справа №320/40231/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797), в якому просила суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській форми «Ф» від 22 квітня 2024 року №917670-2407-1023-0A32020210000064694 про визначення зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 3 763,68 грн., форми «Ф» від 22 квітня 2024 року №917675-2407- 1023-UA32020210000064694 про визначення зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 17 399,67 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалась відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Таким чином, вважає, що сплату земельного податку повинно здійснювати фермерське господарство «П'ятигори».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що орендарем земельної ділянки, розташованої на території Тетіївської міської ради Київської області, є фізична особа ОСОБА_1 , а тому саме фізична особа, яка уклала договір оренди на земельні ділянки сплачує відповідні платежі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29 червня 2024 року позивач отримала від ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 22 квітня 2024 року № 917670-2407-1023-UA32020210000064694 про визначення зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 3 763,68, форми «Ф» від 22 квітня 2024 року № 917675-2407-1023-UA32020210000064694 про визначення зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 17 399,67 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими без врахування фактичних обставин, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Податковий Кодекс України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Земельний податок - це обов'язковий платіж, який справляється з власників-земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункт 14.1.статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту 10.2-1 пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
В силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).
Згідно із пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітнім) періодом для плати за землю (земельного податку) є календарний рік.
Положеннями пункту 286.1. та 286.5. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є:
а)дані державного земельного кадастру;
б)дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в)дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г)дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д)дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Пунктом 288.4 статті 288 Податкового Кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (пункт 288.6 статті 288 ПК України).
За правилами статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Тетіївською міською радою було укладено договір оренди від 01.02.2012 на земельну ділянку площею 5,2 га (кадастровий номер 3224685300:07:005:0023), цільове призначення земельної ділянки - 01.02. (для ведення фермерського господарства) з річною сумою орендної плати 17399,66 грн (12 відсотків від нормативної грошової оцінки 144997,22 грн) та договір оренди від 01.02.2012 на земельну ділянку площею 4,5 га (кадастровий номер 3224685300:07:008:0020), цільове призначення земельної ділянки - 01.02. (для ведення фермерського господарства) з річною сумою орендної плати 3763,68 грн (12 відсотків від нормативної грошової оцінки 31363,98 грн).
В подальшому, позивач стала засновником (учасником) Фермерського господарства «П?ятигори».
Згідно підпункту 5.1.1. Статуту вказаного господарства, ОСОБА_2 було внесено статутний капітал у вигляді земельної ділянки загальною площею 9,7 га.
Фермерське господарство «П?ятигори» зареєстроване уповноваженим органом державної влади 04.06.2013 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ вчинено запис за №13491020000000607 (місцезнаходження реєстраційної справи - Тетіївська районна державна адміністрація).
Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) складає 1 000,00 грн.
Засновниками (учасниками) юридичної особи є: ОСОБА_1 ,
(місцепроживання): АДРЕСА_1 .
Розмір частки засновника (учасника): 100,00 грн.
Тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100%.
Головою ФГ «П?ятигори» є ОСОБА_1 , відповідно пункту 1.2. Статуту, починаючи з 04 червня 2013 року по теперішній час.
Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.04.2024, позивач зазначає, що з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалась відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Таким чином, вважає, що сплату земельного податку повинно здійснювати фермерське господарство «П'ятигори».
На підтвердження вказаних доводів, до матеріалів справи позивачем було долучено платіжні інструкції № 1BS/4536M від 07.02.2024 року, № 1BS73088M від 05.04.2024 року та № 1BS73404M від 21 червня 2024 року про орендну плату за дві земельні ділянки з кадастровими номерами № 3224685300:07:005:0023 загальною площею 5,2 га та № 3224685300:07:008:0020 загальною площею 4,5 га.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
07.02.2024 від Виконавчого комітету Тетіївської міської ради за № 2.4.3-09/154 від 01.02.2024 (вх. ГУ ДПС у Київській області № 3533/5 від 07.02.2024) надійшла інформація, в порядку п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, щодо переліку фізичних осіб орендарів, з якими укладено договори оренди на землі комунальної або державної власності станом на 01 лютого 2024 року.
Згідно вказаного переліку, між позивачем та Тетіївською міською радою було укладено договір оренди від 01.02.2012 на земельну ділянку площею 5,2 га (кадастровий номер 3224685300:07:005:0023), цільове призначення земельної ділянки - 01.02. (для ведення фермерського господарства) та договір оренди від 01.02.2012 на земельну ділянку площею 4,5 га (кадастровий номер 3224685300:07:008:0020), цільове призначення земельної ділянки - 01.02. (для ведення фермерського господарства).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача, 07.03.2023 було внесено відомості про державну реєстрацію договору суборенди від 01.01.2022 земельної ділянки - кадастровий номер 3224685300:07:005:0023 та 3224685300:07:008:0020, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «П'ятигори».
Відповідно до статті 8 Закону «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Наведені положення у їх системному зв'язку дають підстави стверджувати, що об'єктом орендної плати є земельна ділянка, надана в оренду, а суб'єктом сплати даного платежу є орендар земельної ділянки. Орендна плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, порядок адміністрування та сплати якого, визначені ПК України, у той час як плата за суборенду земельної ділянки є платежем в межах договірних відносин (суборенди), яка, в свою чергу, законодавчо обмежується орендною платою.
Таким чином орендар земельної ділянки державної і комунальної власності зобов'язаний вносити орендну плату у розмірі та на умовах, визначених договором оренди й законодавством, незалежно від того, чи передана земля у суборенду та умов такої передачі.
Суборендар же земельної ділянки у відповідності до положень ПК України такого обов'язку немає.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №822/3241/15, від 04.04.2019 по справі №822/2611/15.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та відомостей, які містяться в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельних ділянок, розташованих на території Тетіївської міської ради Київської області є фізична особа - ОСОБА_1 , а тому саме фізична особа, яка уклала договір оренди на земельні ділянки сплачує орендну плату за них.
З огляду на що, сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сплати грошових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року від 22.04.2024 № 917675-2407-1023-UA32020210000064694 на загальну суму 17399,67 грн, № 917670-2407-1023-UA32020210000064694 на загальну суму 3763,68 гривень є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.