Справа № 462/9699/23
провадження 1-кп/462/182/26
11 березня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання мотивоване тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне зазначених ризиків. Зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна), може ухилятися від суду. Крім того, маючи ІІ групу інвалідності, він має право на безперешкодний виїзд за кордон під час воєнного стану та у 2023 році шість разів перетинав державний кордон через пункти пропуску «Шегині» та «Краківець», що свідчить про реальність ризику виїзду з України з метою уникнення відповідальності. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає у можливості незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою зміни їх показань. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зумовлений імовірністю продовження злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки інкримінований злочин вчинено з корисливих мотивів. Також зазначає, що 10.03.2015 ОСОБА_4 був засуджений Франківським районним судом м. Львова до 9 років 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення низки тяжких злочинів. З огляду на характер і тяжкість інкримінованого злочину, наявність вказаних ризиків та неможливість їх усунення шляхом застосування більш м'яких заходів, продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним для запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню та ухиленню від суду. Просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.
Представник потерпілого підтримав клопотання сторони обвинувачення.
Захисник обвинуваченого заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У зв'язку з цим просив змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби або визначити розмір застави. Зазначив, що такий запобіжний захід застосовується до обвинуваченого вже тривалий час, він належно виконує покладені обов'язки, а тому раніше встановлені ризики втратили актуальність.
Обвинувачений при вирішенні клопотання прокурора підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою для його застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті (ч. 2 ст. 177 КПК).
Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.11.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 20.03.2026 року включно.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України вбачається, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати двох місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Суд ухвалюючи рішення щодо продовження цілодобового домашнього арешту враховує, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, враховуючи ст. 12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину. Крім того, суд бере до уваги, що на теперішній час завершити судове провадження до спливу строку дії домашнього арешту неможливо, а відтак ризики, що були враховані при застосуванні запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на теперішній час продовжують існувати. Зокрема, останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду. Можливість переховування обвинуваченого від суду є цілком ймовірною, з огляду на покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у сукупності з іншими обставинами. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що покладені на обвинуваченого обов'язки при продовженні строку дії цілодобового домашнього арешту у визначеному вище обсязі не є занадто обтяжливими для нього, будуть здатні запобігти реалізації встановлених ризиків і в достатній мірі забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та мотивовані. Ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на даний час не змінилися.
Оцінюючи доводи сторін у сукупності та з урахуванням установлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним та співмірним у даному випадку, оскільки спрямоване на запобігання наявним ризикам.
При цьому, стороною захисту не наведено та не доведено обставин, які б свідчили про те, що продовження дії вказаного запобіжного заходу є непропорційним втручанням у права і свободи обвинуваченого або не відповідає меті застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці, з 11.03.2026 року по 11.05.2026 року включно.
Застосувати до ОСОБА_4 наступні обмеження:
- не залишати цілодобово житло, у якому він проживає за адресою АДРЕСА_2 ;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- безперешкодно впускати до свого житла працівників органів внутрішніх справ та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання даної ухвали доручити Яворівському РВП ГУ НП у Львівській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 11.05.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/9699/23. Ухвала 11.03.2026 набрала законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1