Справа № 317/1441/26
Провадження № 4-с/317/2/2026
13 березня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
12 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій він посилаючись на статті 447-451 ЦПК просить:
- поновити строк на оскарження дій державного виконавця;
- визнати незаконним відкриття одного з виконавчих проваджень № 79993741;
- скасувати постанови, винесені в межах дублюючого виконавчого провадження;
- призупинити виконання постанови про арешт коштів в межах дублюючого виконавчого провадження до закінчення ним військової служби;
- зобов'язати державного виконавця закрити дублююче виконавче провадження.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 послався не те, що 17.12.2025 р. державним виконавцем Круліковською В.М. було відкрито виконавче провадження №77258941 на підставі вимоги ГУ ДПС № Ф-64659-59-У виданої 23.03.2021 року про стягнення з нього на користь держави заборгованості з єдиного внеску у розмірі 28149,01 грн. Разом з тим, державним виконавцем 21.01.2026 року відкрито ще одне виконавче провадження № 7993741 на підставі тієї ж самої вимоги ГУ ДПС з ідентичним номером, датою та сумою боргу. Таким чином, по одному виконавчому документу відкрито два окремі виконавчі провадження, що призводить до подвійного примусового виконання й того самого зобов'язання, що суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та порушує права ОСОБА_1 . Як на підставу пропуску строку на подання скарги ОСОБА_1 послався не те, що він є військовослужбовцем і фактично був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати скаргу.
Вказана скарга зареєстрована канцелярією суду в порядку цивільного судочинства (4-с) та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 року, передана у провадження судді Каряки Д.О.
Дослідивши зміст скарги та долучені до неї матеріали, суддя доходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява №21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Зі змісту скарги та доданих до неї документів встановлено, що заявником оскаржуються дії/бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, при здійсненні виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі вимоги ГУ ДПС № Ф-64659-59-У виданої 23.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості у розмірі 28149,01 грн.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення з цією скаргою до суду урегульований у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Так, відповідно до частини 1 статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 2 статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, вбачається, що юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції можуть бути розглянуті скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця при виконанні судових рішень, постановлених в порядку ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Отже, за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом N 1404-VIII.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
У даній справі ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, а не за наслідками розгляду цивільної справи. З іншого боку, ЦПК України не передбачено можливості оскарження, в порядку судового контролю за виконанням виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами.
З вищевикладеного суд приходить до переконливого висновку, що дана справа за скаргою ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися адміністративним судом в порядку, передбаченому КАС України.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №757/62025/17-ц, а також Верховним Судом у постанові від 11.10.2023 року у справі № 460/10292/23.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладених обставин, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1статті 186 ЦПК України, роз'яснивши заявнику, що у даному випадку він має право оскаржити дії/бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому КАС України, шляхом звернення до адміністративного суду, з урахуванням предметної та територіальної юрисдикції, з відповідним позовом.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 258-260, 447-1 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Копію ухвали разом з матеріалами справи надіслати скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Суддя: Д.О. Каряка