Справа №463/10780/25
Провадження №2/463/477/26
09 березня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Білоуса Ю.Б.,
з участю секретаря судових засідань: Козак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу, -
встановив:
Короткий зміст позовним вимог
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу в розмірі 8 607,46 грн. за період листопад 2024 р. - вересень 2025 р., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позов мотивує тим, що згідно з Постановою НКРЕКП №1596 від 31 серпня 2023 року національний оператор ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії даного товариства з 1 вересня 2023 року почав розподіляти газ в Львівській області, а дію попереднього ліцензіата АТ «Львівгаз» було припинено. Вказує, що взаємовідносини між ним як оператором ГРМ та побутовими споживачами з розподілу природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та іншими нормативно-правовими актами. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1 вересня 2023 року є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надає позивач. Товариством надаються послуги з розподілу природного газу по абонентському рахунку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 після початку здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, за вказаною адресою та абонентським рахунком, користуючись послугами розподілу природнього газу. Зазначає, що споживання природного газу підтверджується зміною показників обсягу природного газу та показів лічильника, що відображено в долученому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природнього газу. При цьому, звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт, а також згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. За таких обставин вважає, що відповідач зобов'язаний сплачувати вартість послуг, пов'язаних із розподілом природного газу, які надає ТОВ «Газорозподільні мережу України». Станом на 1 вересня 2023 року у відповідача за його адресою газопостачання не припинялося, послуги з розподілу природного газу надавалися відповідно до Типового договору розподілу природного газу, тобто, на момент отримання ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензії на розподіл природного газу вказаний споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувався послугами з розподілу природного газу і не відмовлявся від отримання послуги розподілу природного газу. Відповідно до вимог чинного законодавства та положень типового договору відповідач зобов'язаний був оплачувати вартість наданих послуг з розподілу природного газу. Водночас відповідачем порушено виконання зобов'язання щодо належного виконання умов договору, у зв'язку з чим станом на вересень 2025 року у нього існує заборгованість за послугу розподілу природного газу у сумі 8607,46 грн. У зв'язку із несплатою боргу товариство звертається до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.
Рух справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Білоуса Ю.Б.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції учасників по справі
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати у відсутності сторони позивача, позов підтримує в повному обсязі, про що подав відповідну заяву.
Відповідач в судові засідання 17 грудня 2025 року, 09 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується отриманою судом відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України у Львівській області про реєстрацію їх місця проживання від 28 листопада 2025 року.
Позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» стверджує, що за вказаною вище адресою ним надаються відповідачу послуги з розподілу природного газу, заперечень щодо вказаної обставини відповідачем суду не подано.
При цьому судом встановлено, що Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» оприлюднено на офіційному сайті типовий договір розподілу природного газу та заяву-приєднання до умов розподілу природного газу (для побутового споживача), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугах» №2498 від 30 вересня 2015 року (https://lv.grmu.com.ua/важлива-інформація/).
Згідно з пунктом 1.3. типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Так відповідно до розрахунку заборгованості від вересня 2025 року абоненту (споживачу) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно номер рахунку № НОМЕР_1 , та за період з вересень 2023 року по вересень 2025 року включно йому нараховувались Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» послуги з розподілу природного разу у зв'язку зі споживанням такого, однак в повному обсязі оплат вартості послуг відповідач не здійснював, у зв'язку з чим станом на вересень 2025 року заборгував суму у розмірі 8 607,46 грн.
Таким чином, судом встановлено, що укладення між Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 типового договору розподілу природного газу підтверджується документальним підтвердженням споживання останнім природного газу, відповідач користується послугами з розподілу природного газу, відтак правовідносини, що виникли між сторонами справи, регулюються зокрема Житловим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, а також іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Так відповідно до визначень, викладених в пунктах 2 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону до комунальних послуг віднесено в тому числі послуги з розподілу природного газу.
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 даної статті Кодексу). Також відповідно до ч. 3 такої цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву споживача прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 даної статті Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічний обов'язок споживача закріплено в ст.ст. 68, 162 ЖК України, згідно з якими наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. При цьому згідно з ст. 156 Кодексу члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Також відповідно до ст. 160 такого повнолітні члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відтак споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги незалежно від того чи є він власником житлового приміщення, у якому такі надаються.
Окрім того відповідно до п. 6.1. вказаного вище типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.4.).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ (пункт 6.6.).
При цьому відповідно до підпункту 1 пункту 7.4. споживач зобов'язується зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
А згідно з пунктом 8.1. типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Також згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498.
При цьому згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
При цьому відповідно до пункту 6 глави 6 розділу VI періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання (пункт 7).
При цьому відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
А згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував надані послуги з розподілу природного газу, проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх. При цьому відповідно до доданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на вересень 2025 року становить 8 607,46 грн., доказів оплати вказаних послуг за спірний період відповідачем суду не надано.
Відтак, оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведений позивачем розрахунок є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачем не представлено, суд приймає вказаний розрахунок як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції №8656 від 20 жовтня 2025 року.
Так як позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2 422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 332, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 68, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою Відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період листопад 2024 р. - вересень 2025 р. в розмірі 8 607,46 грн. (вісім тисяч шістсот сім гривень сорок шість копійок), а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ел. пошта office.lv@grmu.com.ua, адреса 79039, м.Львів. вул.Золота 42, ЄДРПОУ 45204941, рахунок для сплати заборгованості - р/р НОМЕР_2 , рахунок для сплати судових витрат - р/р НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст судового рішення складено та підписано 09 березня 2026 року.
Суддя: Білоус Ю. Б.