ЄУН справи: 336/4599/19>
Номер провадження: 1-кп/336/64/2026
Іменем України
16 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України,-
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину за наступних обставин.
ОСОБА_7 14.11.2018 року наказом начальника УДМС України в Запорізькій області № 212-к від 14.11.2018 року була призначена на посаду провідного спеціаліста Шевченківського районного відділу у м Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, являлась службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка постійно здійснювала функції представника влади та обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
Приблизно в листопаді 2018 року ОСОБА_9 звернувся до провідного спеціаліста Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_7 з метою отримання консультації з приводу оформлення документів, необхідних для видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон для себе, своєї дружини ОСОБА_10 , та дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_7 надала ОСОБА_9 відповідну консультацію та повідомила, що у разі необхідності, він може звернутись до неї з приводу оформлення документів, необхідних для видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
18.03.2019 року приблизно о 17.00 годині ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, достовірно знаючи порядок оформлення документів, необхідних для видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон та вартість відповідних офіційних платежів, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, в ході телефонної розмови із ОСОБА_9 , повідомила останньому про необхідність передачі їй грошових коштів на загальну суму 5000 гривень в якості неправомірної вигоди за вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення паспортів України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
У подальшому 21 березня 2019 року приблизно о 09.10 годині ОСОБА_7 за тих же обставин, перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 31, діючи умисно, використовуючи надане їй службове становище, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи порядок оформлення документів, необхідних для видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та вартість відповідних офіційних платежів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на прохання та одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_9 , знизила суму неправомірної вигоди та виказала ОСОБА_9 прохання надати їй неправомірну вигоду в сумі 4800 гривень за вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з яких 2570 гривень в якості неправомірної вигоди для себе для вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а решту коштів в сумі 2230 гривень - для оплати офіційних платежів за виготовлення таких паспортів.
В той же день 21.03.2019 року приблизно об 11.20 годині ОСОБА_7 за тих же обставин, перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 31, діючи умисно, використовуючи надане їй службове становище, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи порядок оформлення документів, необхідних для видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та вартість відповідних офіційних платежів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на прохання та одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_9 , одержала від останнього грошові кошти в сумі 4800 гривень, з яких 2570 гривень в якості неправомірної вигоди для себе для вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а решту коштів в сумі 2230 гривень - для оплати офіційних платежів за виготовлення таких паспортів, тобто за вчинення дій, які безпоесердньо входли до її службових обов'язків.
В цей же день об 11.25 годині після одержання зазначеної неправомірної вигоди злочинні дії ОСОБА_7 припинені правоохоронними органами.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ст. 368 ч. 1 КК України як прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину у скоєнні інкримінованого злочину заперечила.
По суті обвинувачення ОСОБА_7 пояснила, що з листопаду 2018 року вона працювала на посаді провідного спеціаліста Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області. Для оформлення паспортів для виїзду за кордон громадяни приносили документи, які ОСОБА_7 мала перевірити, а потім передати іншим спеціалістам. При цьому ОСОБА_7 не могла впливати на факт чи швидкість оформлення паспортів.
В якийсь з днів наприкінці листопаду 2018 року їй подзвонив ОСОБА_9 , який хотів оформити паспорти для виїзду за кордон. ОСОБА_7 роз'яснила йому алгоритм дій та вказала перелік необхідних документів. Через пару тижнів ОСОБА_9 знову зателефонував та пояснив, що паспорти йому потрібно оформити терміново, тому ОСОБА_7 порадила ОСОБА_9 звернутись до сервісного центру, щоб швидко оформити паспорти.
Потім вже в березні 2019 року ОСОБА_9 знову зателефонував та попросив оформити паспорти без черги, казав, що у нього маленька дитина та він не має часу займатись оформленням, казав, що вони колеги, оскільки працювали раніше в пенітенціарній системі. ОСОБА_7 вирішила йому як колишньому колезі допомогти з оформленням паспортів.
При цьому для оформлення паспортів люди записуються у чергу, але зі слів оператора іноді деякі не приходять, тому можна пропустити ОСОБА_9 у цей час.
Того дня приблизно о 09.00 годині ОСОБА_9 прийшов до відділу сам, родини з ним не було, ОСОБА_7 пояснила, що члени його родини також мають бути, тому він пішов, а знову повернувся десь за годину та сказав, що дружина із дітьми має приїхати за 30 хвилин.
ОСОБА_9 запитав чим може ОСОБА_7 віддячити, але вона відмовилась.
Для оформлення документів ОСОБА_9 надав ОСОБА_7 документи та гроші, суму вона не перераховувала. ОСОБА_9 залишався в кабінеті, оскільки потім мав фотографуватись на паспорт, а потім мали приїхати його дружина та діти для фотографування.
ОСОБА_7 попрямувала до ОСОБА_13 , щоб та здійснила оплату за оформлення паспортів. ОСОБА_13 разом із ОСОБА_7 підійшли до терміналу, щоб провести оплату та отримати талончик до черги, але в цей момент були затримані, після чого був проведений обшук.
В ході судового розгляду судом допитані свідки, досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, з урахуванням позицій обвинуваченої та захисника щодо належності та допустимості доказів.
Свідок ОСОБА_9 сулу пояснив, що приблизно за місяць до подій приїздив до відділу міграційної служби, де ОСОБА_7 проконсультувала його щодо документів, які необхідні для оформлення паспортів для виїзду за кордон. Також він взяв у ОСОБА_7 номер телефону останньої, а згодом зателефонував та дізнався яка сума коштів потрібна для оформлення паспортів. ОСОБА_7 вказала йому, які документи потрібні, а також зазначила, що для оформлення паспортів потрібно близько 5000 гривень, згодом вказала, що 4800 гривень.
ОСОБА_9 не дізнавався суму офіційних платежів, потрібних для оформлення паспортів, а також не пригадує, чи намагався записатись у чергу онлайн. Свідок вказав, що паспорти хотів оформити терміново, оскільки збирався виїжджати з родиною за кордон, та не мав часу, щоб звернутись у звичайному порядку.
Оскільки його знайомий вказав, що це зависока вартість за оформлення паспортів, ОСОБА_9 вирішив звернутись до правоохоронних органів, де йому надали сорочку з прихованою відеокамерою, а також грошові кошти, які йому не належали.
Того дня ОСОБА_9 приїхав до відділу УДМС, де зайшов в кабінет ОСОБА_7 , надав їй документи для оформлення паспортів, а також передав близько 5000 гривень. Його дружина із дітьми мали приїхати пізніше, щоб сфотографуватись.
ОСОБА_7 кудись вийшла, а потім зайшли оперативні працівники.
Також свідок вказав, що у 2019 році паспорти так і не були оформлені, свідок оформив паспорти для виїзду за кордон у 2021 чи 2022 році.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що у 2019 році працювала в Шевченківському районному відділі у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області разом із ОСОБА_7 . В якийсь з днів до неї підійшла ОСОБА_7 та запитала, чи є вільний час для запису для оформлення паспортів для виїзду за кордон, пояснила, що до неї звернувся знайомий для оформлення паспортів для родини. ОСОБА_13 перевірила онлайн-запис, виявила, що є вільний час, уточнила ОСОБА_7 вартість оформлення паспортів за прискореною процедурою.
Через деякий час прийшла ОСОБА_7 разом із документами та грошима, щоб сплатити за оформлення паспортів, вони з ОСОБА_13 підійшли до термінала, щоб внести необхідні дані та сплатити кошти. ОСОБА_13 внесла дані з документів, що надала ОСОБА_7 та збиралась вносити кошти, які їй передала ОСОБА_7 , але якийсь чоловік її зупинив та заборонив здійснювати платіж.
Далі грошові кошти розклали на столі, посвітили на них лампою, а також посвітили лампою на руки ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , руки та гроші світились.
Сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , вказуючи на неможливість забезпечення їх явки в судове засідання через вік та з інших об'єктивних причин.
Також судом досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення.
20.03.2019 року до ЄРДР внесено відомості про скоєння злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, підставою для внесення відомостей вказано заяву ОСОБА_9 від 19.03.2019 року, згідно із якою ОСОБА_7 вимагає від нього грошові кошти в сумі 5000 гривень за неперешкоджання та виготовлення закордонного паспорту для нього та його родини.
Постановою заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України від 20.03.2019 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області.
Постановою заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України від 20.03.2019 року визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні.
Постановою прокурора від 27.05.2019 року змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення на ст. 368 ч. 1 КК України.
Постановою прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України від 13.06.2019 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.
Постановою прокурора від 20.03.2019 року постановлено здійснити контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту шляхом надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди ОСОБА_7 .
Постановою прокурора від 20.03.2019 року постановлено застосувати під час проведення за участю ОСОБА_9 негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контрою за вчиненням ОСОБА_7 злочину заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 5000 гривень.
Дорученням прокурора доручено співробітникам Запорізького управління ДВБ НП України провести негласну слідчу (розшукову) дію у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з застосуванням заздалегідь помічених грошових коштів.
Ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 20.03.2019 року надано дозвіл на проведення відносно ОСОБА_7 негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_7 з метою фіксації розмов, інших звуків, рухів та дій останньої, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 20.03.2019 року надано дозвіл на проведення відносно ОСОБА_9 негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_16 з метою фіксації розмов, інших звуків, рухів та дій ОСОБА_7 або інших учасників злочину, пов'язаних із вимаганням неправомірної вигоди.
21.03.2019 року оперуповноваженим УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_17 в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також ОСОБА_9 оглянуті та помічені спеціальною хімічною речовиною «Світлячок-М» грошові кошти в сумі 4800 гривень, які добровільно видані ОСОБА_9 . Потім вказані грошові кошти видані ОСОБА_9 .
Згідно відеозапису негласної слідчої (розшукової) дії 21.03.2019 року ОСОБА_9 близько 09.00 години приходить до приміщення Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, де очікує біля кабінету № 6. О 09.09 годині він бачить ОСОБА_7 та каже, що він до неї. ОСОБА_7 вказує, що зайняла йому чотири місця, питає у ОСОБА_9 , чи готовий він на тисячу. ОСОБА_9 питає: «1200 на паспорт, получается?». Далі питає, що ще треба, на що ОСОБА_7 вказує, що більше нічого не треба. Далі ОСОБА_9 вказує, що він забув свій паспорт та може повернутись за півтори години. Далі вони обговорюються процес фотографування та виготовлення паспорту, ОСОБА_7 вказує які документи потрібні, після чого ОСОБА_9 вказує, що приїде разом із дружиною та дітьми за годину-півтори, після чого виходить з приміщення.
Наступний запис розпочинається об 11.18 годині 21.03.2019 року. ОСОБА_9 заходить до ОСОБА_7 , передає їй документи та грошові кошти. ОСОБА_7 їх перераховує. Далі ОСОБА_7 вказує ОСОБА_9 , що він може роздягнутись та показує де знаходиться дзеркало. ОСОБА_9 перебуває у кабінеті до 11.32 годині, після чого виходить з приміщення.
Згідно із протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 22.04.2019 року, складеним ст. оперуповноваженим ЗУ ДВБ НП України ОСОБА_18 , 21.03.2019 року ОСОБА_9 о 10.30 годині зустрівся із ОСОБА_7 , де вони обговорювали процедуру видачі та оформлення закордонних паспортів. ОСОБА_9 зайшов в кабінет № 6, де знаходився із ОСОБА_7 приблизно 20 хвилин. Приблизно об 11 годині кабінету вийшла ОСОБА_7 , після чого до неї підійшли співробітники прокуратури та поліції та зачитали її права.
Згідно із висновком експерта № 13/195 СЕ-19 у відеофонограмі з файлу MPEG0001.AVI, зафіксованої в папці 100Video - DCSM кореневого каталогу карти пам'яті Kingston micro SD HC 8 GB, присутні голос та мовлення ОСОБА_7 згідно протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою від 02.04.2019 року.
У відеофонограмі з файлу MPEG0001.AVI на карті пам'яті Kingston micro SD HC 8 GB ознак монтажу або інших змін не виявлено.
У відеофонограмі з файлу MPEG0002.AVI, зафіксованої в папці 100Video - DCSM кореневого каталогу карти пам'яті Kingston micro SD HC 8 GB, присутні голос та мовлення ОСОБА_7 згідно протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою від 02.04.2019 року.
У відеофонограмі з файлу MPEG0002.AVI на карті пам'яті Kingston micro SD HC 8 GB ознак монтажу або інших змін не виявлено.
21.03.2019 року проведено обшук у приміщенні Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, де перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . В ході обшуку у ОСОБА_7 вилучені з рук грошові кошті в сумі 4000 гривень, а у ОСОБА_13 вилучені з рук 840 гривень, які мали світіння світло-зеленого кольору. Також виявлені та вилучені копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_9 , свідоцтва про народження ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та два мобільних телефони Нокіа та Microsoft з сім-картками.
В ході обшуку ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_9 хотів оформити паспорти на шістьох осіб за терміновою процедурою, що коштує 840 гривень. ОСОБА_13 вказала, що вилучені у неї 840 гривень вона отримала від ОСОБА_7 для проведення оплати за виготовлення одного паспорту в терміновому порядку.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2019 року в порядку ст. 233 КПК України надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 31.
Згідно зі протоколом затримання від 21.03.2019 року ОСОБА_7 була затримана о 12.45 годині. Згідно із письмовим зауваженням ОСОБА_7 вона була фактично затримана об 11.35 годині.
Ухвалою слідчого судді від 23.03.2019 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, ОСОБА_7 звільнена з-під варти в залі суду.
Постановою прокурора від 21.03.2019 року постановлено здійснити освідування ОСОБА_7 з метою виявлення на її тілі слідів кримінального правопорушення, а саме спеціального препарату Світлячок-М.
Згідно із протоколом освідування від 21.03.2019 року з рук ОСОБА_7 були здійснені змиви за допомогою вологих серветок. Відеозапис слідчої дії підтверджує обставини, вказані у протоколі. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_7 були роз'яснені її права, вона висловила згоду на проведення освідування, а після завершення вказала про відсутність зауважень щодо проведеної слідчої дії.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2019 року накладено арешт на вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти в сумі 4000 гривень, вилучені з рук ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 840 гривень, вилучені з рук ОСОБА_13 .
Згідно із висновком експерта № 6-142 від 26.04.2019 року на наданих грошових коштах в сумі 4000 гривень та 840 гривень, вилучених під час обшуку 21.03.2019 року, а також ватному тампоні зі зразком спецзасобу, на змивах з обох рук ОСОБА_7 , встановлено наявність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесцує жовто-зеленим кольором. Перелічені спеціальні хімічні речовини-люмінофори виявлені на грошових коштах та на змивах з обох рук ОСОБА_7 , мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу.
29.03.2019 року слідчим оглянуті свідоцтва про народження ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_9
27.05.2019 року слідчим оглянуто мобільні телефони, вилучені з робочого стола ОСОБА_7 , в ході огляду журналу дзвінків мобільного телефону Нокіа виявлено вхідний дзвінок (без відповіді) 19.03.2019 року о 13.17 годині від абонента НОМЕР_1 , вхідний дзвінок від 21.03.2019 року о 09.00 годині від абонента НОМЕР_1 , а о 10.15 годині того ж дня вихідний дзвінок до вказаного абонента.
Постановою військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України від 21.05.2019 року строк досудового розслідування продовжений до трьох місяців.
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.06.2019 року строк досудового розслідування продовжений до чотирьох місяців, тобто до 22.07.2019 року.
Згідно із копією наказу № 212-к від 13.11.2018 року ОСОБА_7 з 14.11.2018 року призначена на посаду провідного спеціаліста Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.
Наказом № 62-к від 26.03.2019 року ОСОБА_7 звільнена з 26.03.2019 року за угодою сторін.
Службові завдання та обов?язки ОСОБА_7 визначені посадовою інструкцією, затвердженою 18.12.2018 року.
Згідно із класифікатором адміністративного збору, що включає вартість адміністративної послуг, вартість ланку документа та його персоналізацію, затвердженого наказом Державної міграційної служби України № 280 від 03.11.2-16 року в редакції наказу № 18 від 29.01.2018 року, вартість оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з дня оформлення заяви-анкети у строк не пізніше ніж через 20 робочих днів визначена у 557,32 гривень, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з дня оформлення заяви-анкети у строк не пізніше ніж через 7 та через 3 робочих днів визначена у 810,32 гривень.
В ході обшуку житла ОСОБА_7 будь-яких доказів знайдено не було.
При оцінці доказів суд виходить з положень ст. 337 КПК України, яка вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Сторона захисту - захисник та обвинувачена, висловлюючи свою позицію під час дослідження доказів в судовому засіданні та у судових дебатах, посилались на те, що в діях обвинуваченої склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, відсутній, було допущено порушення права ОСОБА_7 на захист, з боку працівників прокуратури та слідства мала місце провокація, докази зібрані зі значними порушеннями положень КПК України, неуповноваженими особами та не доводять винуватості ОСОБА_7 у скоєнні злочину. Захисник та обвинувачена просили виправдати ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину.
З урахуванням вищевикладеного, суд в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв'язку, та з урахуванням висловленої оцінки їх учасниками справи та заяви сторони захисту щодо недопустимості окремих з них.
Суд зауважує, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Захисник вказувала, що стороною обвинувачення було штучно завищено кваліфікацію кримінального правопорушення, що стало підставою для отримання дозволу для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
З такими доводами захисника суд не погоджується, адже у своїй заяві ОСОБА_9 вказував про те, що з нього вимагають неправомірну вигоду, чим було обумовлено внесення відомостей до ЄРДР саме за ч. 3 ст. 368 КК України.
Також захисник вказувала, що постанова прокурора від 20.03.2019 року про проведення негласної слідчої розшукової дії у вигляді контролю за вчиненням злочину - у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій не відповідає вимогам КПК України через незазначення початку та тривалості НСРД, не викладення прокурором обставин, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину.
Ст. 251 КПК України в редакції, яка діяла на момент проведення досудового розслідування, вказувала, що постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;
4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;
5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
Як вказує ст. 271 ч. 7 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов'язаний:
1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
Надана прокурором постанова зазначеним вимогам відповідає, адже в ній вказано, що проведення спеціального слідчого експерименту слід розпочати та завершити протягом 60 діб з моменту винесення постанови. Також в постанові міститься заборона провокування (підбурювання) особи на вчинення злочину.
Щодо неповноважності осіб, які проводили НСРД, суд виходить з наступного.
Постановою від 20.03.2019 року прокурор доручив контроль за проведенням та проведення вказаної НСРД співробітникам УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НПУ, тож огляд, помітка та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр оперуповноваженим УЗЕ НП України не суперечить рішенню прокурора та не тягне визнання отриманих доказів недопустимими.
Щодо невідповідності протоколу про результати НСРД вимогам КПК України.
Ст. 271 ч. 4 КПК України визначено, що про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
Протокол про результати контролю за вчиненням злочину містить дату та місце його складання, номер кримінального провадження, ПІБ та посаду особи, що його склала, викладено послідовність дій ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , протокол підписаний особою, що його склала - оперуповноваженим ЗУ ДВБ НП України ОСОБА_18 .
В даному випадку контроль за вчиненням злочину було проведено приховано від ОСОБА_7 , під час початку обшуку та його проведення ОСОБА_9 присутній не був, тож протокол не містить підпису ОСОБА_7 ..
В подальшому було проведено обшук та затримання особи, ці дії зафіксовані відеозаписом та про це складено окремі протоколи.
Щодо доводів сторони захисту на відсутність підписів у протоколі обшуку усіх учасників, суд виходить з наступного.
Дійсно у протоколі обшуку відсутні підписи слідчих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які брали участь при проведенні обшуку та їх присутність зафіксована відеозаписом.
Водночас суд виходить з того, що процедура обшуку зафіксована відеозаписом, а сам обшук проведений прокурором, а не слідчими. Відсутність підпису одного з учасників, за умови належного фіксування слідчої дії відеозаписом, не є безумовною підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.
Недоліки оформлення протоколу самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Ці недоліки мали оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами.
Окрім цього сторона захисту не ставила під сумнів інформацію, викладену у протоколі, тобто змістовно не оспорювала зміст протоколу цієї слідчої дії. Формальні зауваження, які не впливають на зміст проведеної слідчої дії, не можуть нівелювати доказ у цілому.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість висновків експертиз через порушення права підозрюваної на відвід експертам та можливість поставити експертам свої запитання.
Дійсно ОСОБА_7 при призначенні експертизи не була ознайомлена з відповідними ухвалами слідчих суддів, адже в цьому випадку експертизи призначались ухвалами слідчого судді, водночас стороною захисту не наведено підстав для обґрунтованих сумнівів у компетентності чи об'єктивності експертів, що проводили експертизи. Крім того, сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно ініціювати призначення та проведення повторної або додаткової експертизи як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, водночас такою можливістю не скористалась, тож суд не вбачає підстав для визнання висновків експертиз недопустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.
Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.
Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов'язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
За версією обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, ОСОБА_7 , .отримала від ОСОБА_9 4800 гривень, з яких 2570 гривень в якості неправомірної вигоди для себе для вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення чотирьох паспортів громадянина України для виїзду за кордон, а решту коштів в сумі 2230 гривень - для оплати офіційних платежів за виготовлення таких паспортів.
Водночас така версія подій не підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, ОСОБА_9 в судовому засіданні вказував, що поспішав оформити паспорти для виїзду за кордон, чим і було обумовлено звернення до ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 також стверджувала, що ОСОБА_9 хотів оформити паспорти в терміновому порядку.
Ці покази підтверджені і показаннями свідка ОСОБА_13 , яка вказувала також про те, що ОСОБА_7 питала саме про термінове оформлення паспортів, а також і результатами обшуку, під час якого у ОСОБА_13 з рук були вилучені 840 гривень, які вона збиралась внести за виготовлення одного паспорту, що відповідає затвердженій вартості оформлення одного паспорту у прискореному порядку у 810,32 гривень з урахуванням можливої комісії.
Крім того, будь-якими доказами не підтверджено і те, що ОСОБА_7 мала можливість вплинути на отримання паспортів або на швидкість їх оформлення, сприяти чи перешкодити в їх отриманні, адже це обумовлене виключно вартістю таких послуг та повнотою наданих документів.
З пояснень ОСОБА_7 вбачається, що до її обов'язків входило виключно консультування громадян та перевірка документів, наданих для оформлення документів. Так, вона не здійснювала запис до онлайн черги, не впливала на її формування, не проводила якихось дій щодо безпосереднього оформлення чи видачі паспортів, не приймала рішень щодо відмови в оформленні паспорту.
Таким чином, в межах своїх службових обов'язків ОСОБА_7 не могла сприяти чи перешкодити оформленню паспортів, вплинути на швидкість чи черговість їх виготовлення (оформлення), тож версія сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_9 неправомірну вигоду за «вирішення питання щодо позачергового та безперешкодного оформлення паспортів України для виїзду за кордон» не доведена належними та допустимими доказами.
Також заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо наявності в даному випадку ознак провокації з боку працівників слідства.
Так, відповідно до практики ЄСПЛ, усі докази, отримані під час досудового розслідування злочину, який було вчинено внаслідок підбурювання з боку працівників поліції або інших осіб, які діють за їх вказівками, та який в іншому випадку не було би вчинено, мають визнаватися недопустимими.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування (рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Таранекс проти Латвії» від 2 грудня 2015 року).
У тих випадках, коли дії таємних агентів спрямовані на підбурювання до вчинення злочину і нема підстав стверджувати, що злочин було би вчинено без їх втручання, це виходить за межі діяльності таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання під час розгляду кримінальної справи може невиправно підірвати справедливість судового розгляду.
У справі за заявою Раманаускаса проти Литви (Ramanauskas v. Lithuania№ 74420/01 від 05.02.2008 року, ЄСПЛ також постановив, що якщо обвинувачений стверджує, що його провокували до вчинення злочину, то кримінальні суди повинні провести ретельне дослідження матеріалів справи для того, щоб судовий розгляд був справедливий в розумінні ст. 6 п. 1 Конвенції. Всі докази, отримані внаслідок підбурювання поліції, повинні бути виключені. Це є особливо правильним, за умови, коли поліцейська операція проводиться без достатньої правової підстави чи адекватних гарантій.
У справі Вєсєлов та інші проти Росії (Veselov and Others v. Russia) № 23200/10, 24009/07, 556/10 від 02.10.2012 року, ЄСПЛ вказав, що не є розслідуванням у переважно пасивній манері: будь-яка поведінка, яка може бути інтерпретована як тиск на заявника щодо вчинення правопорушення, наприклад, прояв ініціативи у зв'язку із заявником, поновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, наполегливі спонукання, підвищення ціни за межі середньої або апелювання до співчуття заявника згадуючи абстинентний синдром.
При цьому тягар доказування відсутності провокації лежить на стороні обвинувачення.
В даному випадку стороною обвинувачення не спростовані твердження сторони захисту щодо відсутності провокації.
Так, на думку суду, дії ОСОБА_9 не були логічними та послідовними та були направлені саме на вручення ОСОБА_7 грошових коштів з метою подальшого документування можливого вчинення протиправних дій.
Так, стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_7 колись вчиняла кримінальні правопорушення, в тому числі і пов'язані з отримання неправомірної вигоди. ОСОБА_7 також не була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння корупційних правопорушень, при цьому на вказаній посаді вона працювала лише з листопада 2018 року.
ОСОБА_9 самостійно звернувся до відділу УДМС та конкретно до ОСОБА_7 з метою начебто оформити паспорти для виїзду за кордон, а в подальшому самостійно проявляв ініціативу щодо оформлення паспортів саме за допомогою ОСОБА_7 .
З пояснень ОСОБА_7 , які не були спростовані, ОСОБА_9 самостійно їй зателефонував, посилався на те, що вони раніше працювали в пенітенціарній системі, що вони начебто колишні колеги, що у нього маленька дитина та обмаль часу, з чим і пов'язане прохання про допомогу, тобто в такий спосіб ОСОБА_9 штучно створював обстановку, за якою у ОСОБА_7 могло виникнути бажання йому допомогти.
При цьому з пояснень ОСОБА_9 в судовому засіданні вбачається, що він не намагався самостійно записатись в онлайн-чергу для отримання паспорту, не звертався до паспортного сервісу, ним взагалі не наведено будь-яких причин необхідності звернення до будь-кого для оформлення паспорту та не вказано про неможливість оформлення паспорту без допомоги будь-якої особи.
Як вказав ОСОБА_9 , після того як ОСОБА_7 вказала йому вартість оформлення паспорту, якийсь знайомий вказав йому про те, що ця сума начебто завищена, після чого він звернувся до правоохоронних органів.
Між тим, у 2019 році при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон через паспортний сервіс ДП «Документ» сплачувався платіж, що складався з вартості бланка, держмита та сервісного збору в сумі 400 гривень (дані з відкритих джерел). Таким чином, загальна вартість оформлення одного паспорту складала приблизно 1210 гривень.
Таким чином, ОСОБА_9 ніщо не заважало оформити паспорти в терміновому порядку або через орган ДМС України, або через паспортний сервіс.
Суд також враховує і те, що як вбачається з пояснень ОСОБА_9 йому потрібно було терміново оформити паспорти для нього, його дружини та дітей начебто з метою виїзду за межі України для працевлаштування, натомість паспорти ані він, ані члени його родини так і не оформили у 2019 році, а саме ОСОБА_9 вказував, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон він отримав лише у 2021 чи 2022 році.
Сукупність вказаних факторів, свідчить про те, що ОСОБА_9 , не маючи будь-яких перешкод для оформлення паспортів через органи Державної міграційної служби України або через паспортний сервіс за ту саме вартість, не вчинивши будь-яких дій для самостійного запису в онлайн-чергу, одразу звернувся до ОСОБА_7 , при цьому в результаті паспорти у 2019 році ним та членами його родини так отримані і не були, що свідчить про штучне створення працівниками правоохоронних органів за допомогою свідка ситуації, яка б стала передумовою та приводом для пропозиції та передання грошових коштів.
З урахуванням вищевикладених висновків суду щодо належності доказів та їх оцінки, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми та допустимими доказами та поза розумним сумнівом версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, а саме не доведено, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_9 саме неправомірну вигоду у розумінні ст. 368 КК України, що при цьому вона використовувала надану їй владу або службові повноваження, а також стороною обвинувачення не доведено і відсутність провокації з боку працівників правоохоронних органів.
За таких обставин, суд вважає, що обвинувачену належить виправдати у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину.
При вирішенні долі речових доказів у кримінальному проваджені, суд керується положеннями КПК України.
Суд не вирішує долю грошових коштів в сумі 4800 гривень, вилучених під час обшуку, адже в матеріалах справи вказано, що ці гроші були добровільно надані ОСОБА_9 , між тим як ОСОБА_9 в судовому засіданні це заперечив.
У разі надання відповідних документів щодо належності грошових коштів це питання може бути вирішене судом в порядку виконання вироку суду.
Доля інших речових доказів судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України,-
ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, визнати невинуватою та виправдати у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченої складу злочину.
Скасувати арешт грошових коштів в сумі 4840 гривень, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2019 року.
Речові докази:
грошові кошти в сумі 40 гривень (дві купюри номіналом 20 гривень СД7588271 та ТИ6508044), передані на зберігання до установи банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області, повернути ОСОБА_7 ;
свідоцтва про народження ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 , передані на зберігання ОСОБА_22 , залишити відповідно ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10
копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_9 , що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, залишити в матеріалах кримінальної справи;
мобільні телефони Нокіа в корпусі сірого кольору з сім-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар, мобільний телефон Microsoft з сім-картками мобільних операторів Київстар та Водафон, передані ОСОБА_7 на зберігання, залишити ОСОБА_7 .
ватний тампон, паперові конверти з вологими серветками, передані на зберігання до камери схову ГУНП в Запорізькій області, знищити.
Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1