Дата документу 13.03.2026
Справа № 334/2285/26
Провадження № 1-кс/334/814/26
13 березня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратору у сфері оборони Східного регіону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Муховець Збаразького району Тернопільської області, одруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у кримінальному провадженні за № 42023082370000531 від 31.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
установив:
досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2023 № 104 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . З цієї дати він приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 30 серпня 2023 року солдат ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, органів військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
Таким чином, ОСОБА_4 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця несення служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
12 березня 2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
12 березня 2026 року підозрюваного ОСОБА_4 фактично затримано о 8 годині 07 хвилин.
Підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), наявні в обставинах викладених у зібраних по кримінальному провадженню доказах, а саме:
- повідомленні про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення від 19.10.2023 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_1 ;
- протоколах допиту свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які пояснили обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого з підстав викладених вище.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, вказавши на те, що застосування найсуворішого запобіжного заходу у даному випадку є необґрунтованим, адже більшість ризиків базується на припущеннях сторони обвинувачення, а сам ОСОБА_4 є особою раніше несудимою, має стійкі соціальні зв'язки, а тому доцільне обрання більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників та дослідивши надані суду документи, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, враховує, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання, які повинні вирішуватися судом під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікації її дій, а лише на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
У даному випадку слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, яка підтверджується наданими суду матеріалами.
Частиною другою статті 183 КПК України визначено виключні випадки у яких до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Водночас, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України унормовано, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_8 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років свідчить про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Отже, матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, судді врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.
Проте, слідчий суддя відхиляє доводи, викладені у клопотанні, щодо ймовірності вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки підозрюваний раніше не притягався до кримінальної відповідальності і будь-яких об'єктивних причин вважати, що підозрюваний має намір вчиняти нові кримінальні правопорушення немає, а також доводи щодо ймовірного впливу на свідків, як такі що не підтверджені будь-якими доказами.
Суд вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, вважає за необхідне урахувати позицію ЄСПЛ, викладену зокрема у рішенні «Гафа проти Мальти». Так, Суд відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Таким чином, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80-та розмірів прожиткового мінімуму.
Керуючись ст. 176-178, 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 провадження по справі №1-кс/334/814/26, ЄУН 334/2285/26. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця перебування (дислокації);
3) утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному проваджені.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі якщо підозрюваний порушить покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали слідчого судді доручити Бердянському РВП ГУНП в Запорізькій області.
Термін дії ухвали закінчується 10 травня 2026 року о 16 годині 00 хвилин.
Часом фактичного затримання ОСОБА_4 вважати 12.03.2026 року 08:07 год.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13.03.2026 року.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1