Справа № 331/3181/25
Провадження № 1-кп/331/327/2026
10 березня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025080000000575 від 17.04.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 03.03.2026 надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про визнання незаконним його затримання 17.04.2025.
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_6 зазначає, що 17.04.2025 при прибутті на вокзал «Запоріжжя-1» приблизно о 14:00 год. при перевірці документів його затримали працівники Національної поліції, відвели до свого службового приміщення на території вокзалу, де на нього чекав співробітник СБУ, який відразу ж провів його незаконний обшук та вилучив його телефон «Xiomi Redmi 14C», на який він почав надсилати якісь файли та інформацію. Після цього до нього був застосований моральний та фізичний тиск, хоча він ніякого спротиву не чинив, бо не розумів, за що його затримали і що відбувається. Приблизно о 17:00 год. його було доставлено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 71, де він перебував до моменту складання постановчого протоколу затримання 18.04.2025 з 01:55 год. до 02:18 год. Тому ОСОБА_6 вважає, що його затримання відбулося без ухвали слідчого судді, а вказані у постановчому протоколі відомості не відповідають дійсності, бо ніякого злочину та замаху на злочин він не вчиняв. Також він зазначив, що момент його затримання 17.04.2025 можливо перевірити записами з камер спостереження, а також при допиті співробітників поліції, які працювали у цю зміну. Крім того, ОСОБА_6 посилається на те, що про його затримання не повідомили його близьких родичів та членів його сім'ї, понятих під час його фактичного затримання також не було, а захисник був присутній лише при складанні постановчого протоколу.
Тому ОСОБА_6 просив суд визнати незаконним його затримання 17.04.2025, направити матеріали до ТУ ДБР у м. Мелітополі для відкриття кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР щодо його незаконного затримання, витребувати матеріали з камер відеоспостереження вокзалу «Запоріжжя-1» за 17.04.2025 з 12:00 год., допитати в якості свідків співробітників Національної поліції, які працювали у цей день, провести комп'ютерно-технологічну експертизу його мобільного телефону «Xiomi Redmi 14C» за окремим клопотанням.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 подане ним клопотання підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_8 клопотання свого підзахисного підтримав, але звернув увагу суду на те, що документи стосовно затримання ОСОБА_6 вже досліджувалися судом під час судового розгляду даного кримінального провадження і жодних порушень під час його затримання не було встановлено.
Прокурор проти задоволення даного клопотання заперечував і пояснив, що з 17.04.2025 вже пройшло досить багато часу і за весь цей час ОСОБА_6 не повідомляв про своє незаконне затримання саме у цей день. У той же час, відповідно до матеріалів даного кримінального провадження затримання обвинувачених відбулося 18.04.2025, а тому дане клопотання не стосується цього кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали клопотання ОСОБА_6 . У той же час, захисник ОСОБА_9 просила врахувати при вирішенні вказаного питання вимоги чинного КПК України.
Суд, вислухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Аналіз наведених норм свідчить, що суд повинен перевірити законність фактичних підстав затримання особи. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України, суд може прийняти рішення про звільнення особи у разі її незаконного затримання.
Частиною 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
У той же час, підстави та обставини затримання обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялися неодноразово слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя під час постановлення ухвали від 18.04.2025 про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Олександрівським районним судом міста Запоріжжя під час вирішення питання про продовження йому строку тримання під вартою.
При цьому, з квітня 2025 року і до лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 жодного разу не ставив питання про незаконність його затримання.
Крім того, вперше він зазначив про своє затримання 17.04.2025 лише у своєму клопотанні від 18.01.2026 про проведення експертизи.
У той же час, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 дійсно було затримано саме 17.04.2025 досліджені судом матеріали даного кримінального провадження не містять, а жодних інших доказів на підтвердження даного факту він суду не надав.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_6 не зміг надати ґрунтовних та переконливих пояснень щодо того, чому саме зараз зі спливом такого значного проміжку часу після затримання він звернувся до суду з цим клопотанням.
Також він не довів, що затримання 17.04.2025, якщо навіть воно і мало місце, пов'язане саме з даним конкретним кримінальним провадження.
Крім того, заявляючи клопотання про витребування на обґрунтування своєї позиції записів з камер відеоспостереження вокзалу «Запоріжжя-1» за 17.04.2025 з 12:00 год. та про допит в якості свідків співробітників поліції, які працювали у цей день, ОСОБА_6 не наводить достатніх даних про те, що камери відеоспостереження на вокзалі «Запоріжжя-1» дійсно встановлені, а також не наводить жодних даних про те, яких саме конкретних співробітників поліції він просить допитати як свідків. Також він не обґрунтовує жодним чином неможливість самостійного отримання стороною захисту відповідних відеозаписів та встановлення даних про відповідних співробітників поліції зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні йому забезпечено участь захисника.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається у своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_6 , не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні даного клопотання слід відмовити у повному обсязі.
Крім того, до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 04.03.2026 надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про визнання незаконним його затримання 17.04.2025.
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_7 зазначає, що 17.04.2025 при прибутті на вокзал «Запоріжжя-1» приблизно о 14:00 год. при перевірці документів його затримали працівники Національної поліції, відвели до свого службового приміщення на території вокзалу, де на нього чекав співробітник СБУ, який відразу ж провів його незаконний обшук без відеофіксації, без захисника, без понятих. Після цього до нього був застосований моральний та фізичний тиск співробітниками СБУ. Приблизно о 17:00 год. його було доставлено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 71, де він перебував до моменту складання постановчого протоколу затримання 18.04.2025 з 01:55 год. до 02:18 год. Тому ОСОБА_7 вважає, що його затримання відбулося без ухвали слідчого судді, а вказані у постановчому протоколі відомості не відповідають дійсності, бо ніякого злочину та замаху на злочин він не вчиняв. Також він зазначив, що момент його затримання 17.04.2025 можливо перевірити записами з камер спостереження, а також при допиті співробітників поліції, які працювали у цю зміну. Крім того, ОСОБА_7 посилається на те, що про його затримання не повідомили його близьких родичів та членів його сім'ї.
Тому ОСОБА_7 просив суд визнати незаконним його затримання 17.04.2025, направити матеріали до ТУ ДБР у м. Мелітополі для відкриття кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР щодо його незаконного затримання, витребувати матеріали з камер відеоспостереження вокзалу «Запоріжжя-1» за 17.04.2025 з 12:00 год., допитати в якості свідків співробітників Національної поліції, які працювали у цей день.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 подане ним клопотання підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_9 клопотання свого підзахисного підтримала, але пояснила, що вона прибула на затримання свого підзахисного вночі після отримання відповідного доручення від Центру БПД, яке було їй видане також вночі. Під час затримання її підзахисного у нього жодних зауважень не було.
Прокурор проти задоволення даного клопотання заперечував і пояснив, що жодних порушень під час затримання ОСОБА_7 не було.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник підтримали клопотання ОСОБА_7 . У той же час, захисник ОСОБА_8 також повідомив, що він був присутній на затриманні обвинувачених вночі і тоді заяв про необґрунтоване затримання ні від кого не надходило.
Суд, вислухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Аналіз наведених норм свідчить, що суд повинен перевірити законність фактичних підстав затримання особи. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України, суд може прийняти рішення про звільнення особи у разі її незаконного затримання.
Частиною 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
У той же час, підстави та обставини затримання обвинуваченого ОСОБА_7 перевірялися неодноразово слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя під час постановлення ухвали від 18.04.2025 про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Олександрівським районним судом міста Запоріжжя під час вирішення питання про продовження йому строку тримання під вартою та Запорізьким апеляційним судом під час перегляду вказаних ухвал в апеляційному порядку.
При цьому, з квітня 2025 року і до лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_7 жодного разу не ставив питання про незаконність його затримання.
У той же час, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 дійсно було затримано саме 17.04.2025 досліджені судом матеріали даного кримінального провадження не містять, а жодних інших доказів на підтвердження даного факту він суду не надав.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_7 не зміг надати ґрунтовних та переконливих пояснень щодо того, чому саме зараз зі спливом такого значного проміжку часу після затримання він звернувся до суду з цим клопотанням.
Також він не довів, що затримання 17.04.2025, якщо навіть воно і мало місце, пов'язане саме з даним конкретним кримінальним провадження.
Крім того, заявляючи клопотання про витребування на обґрунтування своєї позиції записів з камер відеоспостереження вокзалу «Запоріжжя-1» за 17.04.2025 з 12:00 год. та про допит в якості свідків співробітників поліції, які працювали у цей день, ОСОБА_7 не наводить достатніх даних про те, що камери відеоспостереження на вокзалі «Запоріжжя-1» дійсно встановлені, а також не наводить жодних даних про те, яких саме конкретних співробітників поліції він просить допитати як свідків. Також він не обґрунтовує жодним чином неможливість самостійного отримання стороною захисту відповідних відеозаписів та встановлення даних про відповідних співробітників поліції зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні йому забезпечено участь захисника.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається у своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні даного клопотання слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про визнання незаконним його затримання 17.04.2025 відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про визнання незаконним його затримання 17.04.2025 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 10.03.2026.
Повний текст ухвали складено і проголошено 12 березня 2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді ОСОБА_11
ОСОБА_12