"13" березня 2026 р. Справа № 363/5990/25
13 березня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Поліщук Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
09 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №139112 від 23 січня 2020 року у розмірі 25?249,50 грн та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2?423 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.01.2020 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем укладено договір позики №139112 шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи; позикодавець, будучи фінансовою установою та надаючи онлайн-послуги з кредитування через сервіс cashinsky.ua, переказав на картковий рахунок відповідача кошти у сумі 5?000 грн як позику на умовах строковості, поворотності та оплатності, з базовою процентною ставкою 0,01?% на день та комісією 1,9?%, а у випадку прострочення - підвищеною комісійною винагородою 3?%. Відповідач не виконує свої зобов'язання з повернення позики протягом тривалого часу. Станом на дату подання позову заборгованість складає 25?249,50 грн, з яких 5?000 грн - заборгованість за позикою та 20?249,50 грн - заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою.
Процесуальні дії та рішення у справі.
18 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13 березня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Надав суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, трекінгом поштових відправлень Укрпошти, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 23 січня 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №139112, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором qgq47f24. Відповідно до п.п. 1.1.-1.2 Договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк:
сума позики - 5?000,00 грн;
плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01?% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,5?% (одна ціла п'ять десятих відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно до пп.1.1.1 Договору.
Нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) - 21 лютого 2020 року. Позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.п.1.1.1 Договору, в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
Згідно з п.п. 3.1.3., 4.2.-4.4. Договору у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5 Договору, позикодавець має право нараховувати позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до пп.5.3 Договору. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеного в п.п.1.1.5 Договору включно. У разі продовження строку Договору позичальником нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк Договору.
Долучені до договору графік платежів та паспорт споживчого кредиту містять розмір суми позики, процентну ставку, комісію, строк, відповідальність за порушення умов договору, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025, на виконання угоди про надання послуг із переказу грошових коштів від 04.08.2017, укладеної з ТОВ «ФК «Гелексі», товариство успішно перерахувало кошти 23.01.2020 року у розмірі 5?000 грн на номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 банку емітенту BANK VOSTOK на ім'я ОСОБА_1 .
У розрахунку заборгованості зазначено, що ОСОБА_1 за вказаним договором має заборгованість у сумі 25?249,50 грн, з яких: 5?000 грн - заборгованість за позикою; 20?249,50 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою. Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем до суду не надано.
Застосовані норма права.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Мотиви і висновки суду.
Підписавши договір позики №139112 від 23 січня 2020 року шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 добровільно погодилася з його умовами, відповідно до яких отримала грошові кошти та зобов'язалася повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити проценти за користування кредитом і передбачені договором платежі. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався.
Матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідача, зазначений у договорі. З урахуванням положень статей 205, 207, 639, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію», суд доходить висновку, що кредитний договір укладено належним чином, оскільки він підписаний сторонами з використанням електронного підпису, що забезпечує ідентифікацію сторін, підтверджує їх волевиявлення та цілісність електронного документа.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору позики №139112 від 23 січня 2020 року та виникнення договірних правовідносин між кредитором і ОСОБА_1 щодо користування кредитними коштами.
Оскільки договір позики є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а відповідач не надала доказів належного виконання своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 25?249,50 грн, з яких: 5?000 грн - заборгованість за позикою; 20?249,50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25?249,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
З матеріалів справи встановлено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, актом №481 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, довіреністю від 09.07.2025 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 від 25 листопада 2019 року. Разом з цим, суд вважає завищеною заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5?000 грн, оскільки не відповідає складності справи, обсягу виконаних робіт та часу, витраченого адвокатом на надання послуг. Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а адвокат не брав участі у судових засіданнях. Враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та визначає суму до стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 3?000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності, розумності та вимогам закону.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2?423 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи. Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за кредитним договором за у розмірі 252549,50гривень, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 423,00 гривні та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», ЄДРПОУ: 41229318, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя С.В. Олійник