Справа № 738/323/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/360/26
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
засудженого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Державною установою «Менська виправна колонія (№91) та із захисником з використанням її власних технічних засобів в системі ВКЗ, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до засудження проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, засудженого вироком Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2025 року за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на шість років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з конфіскацією всього майна, звільнено умовно-достроково для проходження ним військової служби за контрактом.
ОСОБА_6 встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців з обмеженнями у виді заборони залишати межі місця дислокації військової частини, в якій останній проходить службу, без дозволу командира військової частини.
Задовольняючи подання установи виконання покарань, суд першої інстанції вказав, що засуджений ОСОБА_6 виявив бажання проходити військову службу за контрактом, відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, на час розгляду питання відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має судимостей за вчинення злочинів, визначених законодавцем, як таких, що перешкоджають умовно-достроковому звільненню для проходження військової служби, отримав згоду командира військової частини на проходження військової служби під його підпорядкуванням.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як таку, що суперечить нормам кримінального виконавчого законодавства та винесену з порушенням вимог ст. 413 КПК України, постановити нову, якою у задоволенні клопотання Державної установи «Менська виправна колонія №91» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та встановлення адміністративного нагляду щодо ОСОБА_6 відмовити.
Мотивує тим, що не зважаючи на те, що вирок суду щодо ОСОБА_6 набрав законної сили 15 січня 2025 року, останній відбуває покарання в місцях позбавлення волі з 02 січня 2026 року. При цьому, в місцях позбавлення волі не працевлаштований, заохочень не має, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Станом на 12 лютого 2026 року ОСОБА_6 відбув 1 місяць 10 днів позбавлення волі, тобто, невідбута частина покарання становить 5 років 10 місяців 20 днів позбавлення волі.
Звертає увагу, що в ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене умисне тяжке корупційне кримінальне правопорушення та в подальшому покарання за вчинене, що ставить під сумнів справжні наміри засудженого про проходження ним військової служби при застосуванні до нього положень ст. 81-1 КК України.
ОСОБА_6 відбуває покарання у вигляді 6 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким корупційним злочином. Однак, зважаючи на те, що засуджений вину, згідно вироку, не визнав, відбув лише 1 місяць 10 днів позбавлення волі, подання ним заяви про намір проходження військової служби не дає підстав вважати про його дійсний намір щодо виконання військового обов'язку по захисту країни т а свідчить про можливе уникнення від відбування покарання.
На думку прокурора, з урахування всіх викладених обставин, звільнення ОСОБА_6 умовно-достроково від відбування покарання буде суперечити принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин та не відповідатиме меті покарання, передбаченій у ст. 50 КК України - виправленню засудженого, запобіганню вчинення ним нових злочинів, а тому є передчасним.
Переконаний у тому, що засуджений не став на шлях виправлення, а умови застосування ст. 81-1 КК України хоч формально і дотримані, проте, у даному випадку є недостатніми для об'єктивного висновку щодо звільнення останнього, а також невиправданими з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, засудженого та його захисника, які не погодились з думкою прокурора, звернули увагу на те, що законодавцем не визначено, який саме строк покарання має відбути засуджений для того, щоб звернутися із бажанням проходити військову службу, як і не визначено, що суд має перевіряти чи визнавав засуджений свою вину під час розгляду справи за його обвинуваченням, фактично судом перевірені та встановлені всі необхідні складові для того, щоб вирішити питання про можливість умовно-дострокового звільнення ОСОБА_6 для проходження ним військової служби за контрактом, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Частиною 1 статті 81-1 КК України визначено, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У разі застосування судом умовно-дострокового звільнення на підставі, визначеній цією статтею, така особа звільняється умовно-достроково від відбування лише основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 був засуджений вироком Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2025 року за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на шість років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією всього майна.
Згідно із розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили, вирок Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2025 року набрав законної сили 15 січня 2025 року.
Рапортом старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції № 1 Коростенського РПУ ГУНП в Житомирській області підтверджується, що ОСОБА_6 був затриманий 02 січня 2026 року.
08 лютого 2026 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до начальника ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» із заявою, у якій просив оформити матеріали для його умовно-дострокового звільнення з метою подальшого проходження військової служби за контрактом під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану.
Згідно із письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_1 від 09 лютого 2026 року, військова частина попередньо вивчила та відібрала кандидата для прийняття на військову службу за контрактом - ОСОБА_6 .
З наявних у справі матеріалів убачається, що ОСОБА_6 придатний до військової служби за станом здоров'я, пройшов професійно-психологічний відбір, має достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 10 лютого 2026 року, виданою ВЛК при 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 та картою професійного відбору кандидата від 10 лютого 2026 року, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з якою засуджений має задовільну фізичну підготовленість та рекомендований до проходження військової служби за контрактом.
Відповідно до витягу з протоколу № 3 від 12 лютого 2026 року засідання комісії ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» одноголосно членами комісії було ухвалено рішення про те, що засуджений ОСОБА_6 заслуговує на представлення до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, відповідно до статті 81-1 КК України.
Згідно з Довідкою, наданою з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», у засудженого відсутні судимості за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.
Колегія суддів не може погодитись з твердженням прокурора про те, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом буде передчасним, оскільки засуджений нетривалий час відбуває покарання, невідбутий строк покарання є незначним, при тому, що під час судового розгляду він не визнавав своєї вини.
Так, при внесенні змін до кримінального Закону, з огляду на особливий стан в країні через військову агресію з боку сусідньої держави, законодавець передбачив, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
При цьому, воєнний стан є певним періодом часу, швидкоплинний, а потреба у людських ресурсах вкрай термінова та необхідна, з огляду на активні бойові дії та постійні атаки ворога.
Саме з огляду на це, законодавцем не визначено жодних додаткових умов для застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, які виявили бажання проходити військову службу за контрактом. В тому числі, на суд не покладений обов'язок встановлювати строк відбутого засудженим покарання, факт визнання чи невизнання ним вини під час судового розгляду, відомості щодо наявності у нього стягнень і заохочень, а тим більше, встановлення того чи став він на шлях виправлення.
Отже, Закон не вимагає доведення, що особа стала на шлях виправлення, розкаялася або визнала вину.
Більш того, законодавцем визначено чотири основні умови для звільнення засудженої особи умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом: 1) відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) виявила бажання проходити військову службу за контрактом; 3) відповідає вимогам проходження військової служби, а саме: їй залишилось до досягнення граничного віку перебування на військовій службі не менше трьох років (такий граничний вік, згідно зі ст. 22 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», становить від 45 до 55 років залежно від категорії військовослужбовця-контрактника рядового і сержантського складу); є придатною до військової служби за станом здоров'я; пройшла професійно-психологічний відбір; має достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов'язків військової служби; 4) не була засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, умисне вбивство двох чи більше осіб або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством, злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості, терористичні злочини, а також вчинене в стані сп'яніння порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб.
Всі ці критерії були встановлені в судовому засіданні та вони обґрунтовані у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали
Саме для осіб, які мають на меті уникнути відбування покарання та не проходити військову службу, як про це вказує апелянт, законодавцем кримінальний Закон був доповнений новою статтею.
Так, нова стаття 336-2 КК України передбачає відповідальність за ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, яку звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби. Таке ухилення буде каратися позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Наголошуючи на тому, що сумнівним є факт того, що засуджений має намір проходити військову службу, а має на меті ухилитися від відбування покарання, прокурор не посилається на жодний доказ для таких своїх висновків. Невизнання вини у вчиненні злочину та нетривалий строк відбування ОСОБА_6 покарання не є свідченням того, що засуджений має намір ухилитися від відбування покарання, шляхом уникнення проходження військової служби.
Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду суперечить нормам кримінального-виконавчого законодавства та винесена з порушенням ст. 413 КПК України, прокурор не вказує у чому ці порушення полягають, при тому, що в останньому абзаці мотивувальної частини апеляційної скарги прокурором не заперечується, що формально судом дотримані умови застосування ст. 81-1 КК України.
Вказуючи виключно про негативні відомості щодо засудженого, прокурор залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, вперше засуджений, був правоохоронцем, а отже, має базові навички військової підготовки, жодних даних, які б його вкрай негативно характеризували, прокурором не наведено.
Участь засудженого в обороні держави, яка можлива через умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом, не є способом уникнення або заміни покарання, а навпаки - передбачає виконання складного, ризикованого й надзвичайно відповідального завдання в умовах реальної небезпеки для життя.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість звільнення ОСОБА_6 умовно-дострокового для проходження військової служби за контрактом.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час розгляду матеріалів справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування призначеного покарання для проходження військової служби за контрактом, без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12