Справа № 751/2021/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/102/26
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6 ,
його законного представника ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 березня 2026 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч.2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Чернігова, громадянину України, непрацюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» строком до 29 квітня 2026 року включно.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри, яка підтверджується зібраними у матеріалах провадження доказами, а також доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку, що на даний час обрання більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_10 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Не оспорюючи обґрунтованість підозри, вважає, що слідчим суддею не проведено аналізу вказаних слідчим ризиків, з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства. Звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_6 є неповнолітнім і ця обставина залишилась без належної уваги суду. Так, не були встановлені обставини, визначені ст. 485 КПК України, а також не надана оцінка доданим до клопотання матеріалам, зокрема протоколу затримання ОСОБА_6 , що фактично мало місце в інший час, ніж зазначено в протоколі та має значення для визначення законності затримання і пред'явлення підозри, та, як наслідок, ухвалення судового рішення.
Апелянтка просить врахувати не тільки відсутність доказів наявності ризиків, а й даних які б негативно характеризували ОСОБА_6 , як особу, яка становить небезпеку для суспільства, що мало наслідком застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Просить врахувати, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, а тому його близькі родичі в змозі забезпечити дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків, покладених судом. За вказаних обставин, переконана адвокат, достатнім буде застосувати до особи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, вказував на необґрунтованість постановленого слідчим суддею рішення, оскільки особа підозрюваного належним чином не врахована, а ризики не доведені, підозрюваного та його законного представника, які просили пом"якшити запобіжний захід на домашній арешт, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, звернула увагу на обґрунтованість пред'явленої підозри та доведеність встановлених ризиків, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим відділом Чернігівського РУП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025270340001766 від 14.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 307 КК України.
Як убачається з клопотання слідчого та матеріалів провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, у тому, що за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 та двома невстановленими в ході досудового розслідування особами, діючи умисно, усвідомлюючи, що вчиняє дії з незаконного придбання та зберігання психотропних речовин, з метою їх подальшого збуту, з корисливих мотивів, у невстановлені досудовим слідстві місці та спосіб, день та час, незаконно придбав речовини, які заздалегідь відомо для нього містили у своєму складі наркотичні засоби та психотропні речовини, переніс та продовжував зберігати з метою їх збуту.
У клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо доказів, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, і така не оскаржується стороною захисту.
Під час розгляду клопотання встановлено, що 27.02.2026 року в 00 год. 02 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Протокол затримання складено в період з 00 год. 15 хв. до 00 год. 25 хв. в присутності адвоката ОСОБА_10 та понятих, при цьому жодних зауважень з боку захисника не надходило, сам же ОСОБА_6 вказав, що його затримано об 11 годині, проте інші матеріали справи не містять жодних доказів вказаної інформації.
Відсутні підстави вважати, що затримання особи підозрюваного було проведено з порушенням ст.ст. 209-211 КПК України і колегією суддів таких не встановлено, а відтак, відсутні підстави стверджувати про порушення прав та свобод особи та, як наслідок, постановлення слідчим суддею ухвали з порушенням визначених строків для розгляду клопотання, оскільки розгляд клопотання проведено 01 березня 2026 року в період з 08 год. 52 хв. до 09 год. 35 хв.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 307 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих органами досудового розслідування, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення та, відповідно, встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для обмеження прав і свобод підозрюваного та, як наслідок, застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити ряд дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Апеляційний суд підкреслює, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій.
Процесуальний закон не вимагає наведення доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, проте, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання підозрюваного винним є суттєвим чинником, що впливає на поведінку підозрюваного та може бути однією з підстав для переховування від органів дізнання, ухилення від явки до слідчого та суду, що враховується при оцінці ризиків.
Врахування тяжкості можливого покарання, відповідає положенням ст. 178 КПК України, та має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, що, зокрема, і підвищує встановлений ризик.
Наявність зареєстрованого місця проживання, а також міцних соціальних зв'язків, хоча певним чином і знижують ймовірність переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, проте повністю не нівелюють, а тому мають враховуватися на ряду з іншими обставинами встановленими у ході розгляду клопотання, зокрема те, що підозрюваний, будучи неповнолітнім з батьками не проживав, а винаймав квартири у м. Чернігові, де займався незаконною діяльністю.
Незважаючи на аргументи захисника, яка вказує про недоведеність ризиків, колегія суддів приходить до висновку про високу імовірність можливого незаконного впливу на свідків, та зокрема іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, з огляду на характер злочинів, а також встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, зокрема щодо інших осіб причетних до вчинення злочину, оскільки підозра стосується вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, то як зазначив слідчий суддя, з огляду на те, що не встановлено всі місця можливого зберігання підозрюваним наркотичних засобів та/або його спільників, а також факту періодичної змінити місця проживання самим ОСОБА_6 , цілком обґрунтованим є заявлений слідчим ризик. Так само колегія суддів погоджується і з висновками слідчого судді щодо ризику вчинити кримінальне правопорушення, який є цілком реальним та обумовлений відсутністю доходів, а також зберіганням значного обсягу наркотичних засобів та психотропних речових, що не виключає можливість подальшого їх збуту самим підозрюваним, так і його спільниками, за наявних підстав вважати, що виключно підозрюваному та іншим спільникам відомі усі можливі місця зберігання заборонених речовин.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів спирається на стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, і домашній арешт, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, що і було деталізовано слідчим суддею у рішенні щодо неможливості застосування кожного із передбачених чинним процесуальним законодавством запобіжних заходів.
Посилання захисника в апеляційній скарзі стосовно того, що підозрюваний ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, сам є неповнолітнім (17 років), ставлення підозрюваного до вчиненого ним діяння, не може бути на разі підставою для призначення альтернативного запобіжного заходу, крім того, ці обставини існували на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
Крім того, враховуючи лише початкову стадію досудового розслідування застосування у даному кримінальному провадженні, інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного про що і вказав у своєму рішенні слідчий суддя.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14