Номер провадження: 33/813/320/26
Номер справи місцевого суду: 947/8921/25
Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
13.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- ОСОБА_1 ,
- адвоката Риженка Дениса Олеговича,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Риженко Дениса Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2025 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253307 від 21.02.2025 року, водій ОСОБА_1 , 21.02.2025 року о 20:10 годин на вул. Люстдорфська дорога, 152/5, 27 в м. Одесі, керуючи автомобілем Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає дійсності, порушення мови. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився. Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_1 як порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована наступними доводами:
1. Незаконність зупинки транспортного засобу. 21.02.2025 року о 20 год. 10 хв. його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції. На вимогу повідомити законну підставу зупинки йому було зазначено, що він нібито був не пристебнутий ременем безпеки. Дане твердження не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом, на якому чітко зафіксовано, що ремінь безпеки був пристебнутий. Отже, підстави для зупинки, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію були відсутні, а сама зупинка є незаконною, що ставить під сумнів правомірність усіх подальших дій працівників поліції.
2. Незаконна вимога документів та втручання ТЦК. Незважаючи на заяву про незаконність зупинки, працівники поліції вимагали передати документи, які він був вимушений надати. Після цього мені було повідомлено, що він нібито перебуває у розшуку ТЦК. Він заперечив дану інформацію та запропонував діяти виключно в межах закону. Він пред'явив офіційні документи ТЦК, які підтверджують, що він не перебуває у розшуку; щодо нього оформлений догляд за матір'ю - особою з інвалідністю І групи. Жодного протоколу адміністративного затримання складено не було, чим порушено вимоги ст. 260 КУпАП.
3. Порушення конституційних прав та поведінка поліції. Він звернув увагу працівників поліції на необхідність дотримання: ст. 19 Конституції України (діяльність лише в межах повноважень), ст. 29 Конституції України (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 59 Конституції України (право на правову допомогу). Він залишався в автомобілі, усвідомлюючи ризик подальших неправомірних дій, зателефонував адвокату та очікував його прибуття. Адвокат, якого він очікував, на місце так і не прибув з об'єктивних причин. Водночас його юрист-консультант перебував зі мною на постійному телефонному зв'язку та намагався залучити інших адвокатів.
4. Маніпуляції з оглядом та відсутність відмови. Працівники поліції неодноразово ставили навідні запитання щодо нібито його відмови від огляду. Він чітко та неодноразово, у тому числі під відеофіксацію, зазначав, що не відмовляюся від проходження огляду. Він наполягав на проведенні огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, однак працівники поліції нього не забезпечили, чим порушили вимоги ст. 266 КУпАП та п. 2.5 ПДР України.
5. Суперечність між відео та протоколом. На відеозаписах працівники поліції зазначають підозру щодо можливого вживання мною лікарських засобів, водночас у протоколі безпідставно вказано підозру у вживанні наркотичних речовин. Така підміна понять є неприпустимою, оскільки лікарські засоби та наркотичні речовини є різними правовими і медичними категоріями, що свідчить про викривлення фактичних обставин справи.
6. Незаконна передача його ТЦК та ігнорування вимоги про огляд. Після прибуття представників ТЦК його фактично було передано їм без будь-якого процесуального оформлення. Під час перевірки його документів представникам ТЦК було повідомлено, що за ст. 130 КУпАП йому необхідно пройти медичний огляд. Однак представники ТЦК заявили, що проходження огляду нібито не є необхідним та що відповідні питання вже «анульовані», після чого наполягали на його слідуванні до ТЦК. Він наполягав на негайному проведенні медичного огляду саме на місці зупинки транспортного засобу, а не в приміщенні ТЦК, однак ці вимоги були проігноровані.
7. Виклик 102 та відсутність ознак сп'яніння. У зв'язку з відмовою належним чином оформити його затримання він здійснив виклик поліції за номером 102. Інша група поліції, яка прибула на місце, не виявила жодних ознак правопорушення за ст. 130 КУпАП та не зафіксувала стану сп'яніння
8. Перебування в ТЦК без процесуального оформлення. До приміщення ТЦК вони прибули близько 00:00. Він знову наполягав на проведенні медичного огляду, однак отримав відповідь, що «огляд не потрібен». Фактично він перебував у приміщенні ТЦК до 12:00 наступного дня без складання будь-яких процесуальних документів, що може свідчити про істотне порушення моїх конституційних прав.
9. Порушення права на ефективну правову допомогу. Призначені йому адвокати системи безоплатної правової допомоги мали формальний характер участі, фактично не зустрічалися зі мною та не були обізнані з особливостями та складністю справи. З огляду на це він відмовлявся від такої правової допомоги та подавав відповідні скарги. На даний час він фактично позбавлений ефективного захисту.
Апеляційна скарга адвоката Риженко Дениса Олеговича в інтересах ОСОБА_1 обґрунтована наступними доводами:
1. Факт керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння недоведений. У момент зупинки ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння . Ознак, які б свідчили про це, він не мав, його поведінка була адекватною, чіткою та не виходила за межі норми.
2. Щодо "відмови" від проходження медогляду - неправдива інтерпретація. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, однак просив: провести огляд в присутності свого адвоката; надати роз'яснення своїх прав; зазначити причину зупинки та конкретний заклад, куди його мають доставити; надати направлення в письмовій формі. Однак інспектор, не дочекавшись належного правового оформлення, безпідставно оформив "відмову", хоча він готовий був пройти огляд
3. Свідки не залучалися, що порушує процедуру. Протокол складено без участі понятих або свідків, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП. Відеофіксація також не є достатнім доказом "відмови" без підтвердження свідків або належної процедури вручення направлення При перегляду диску наданого суду у якості доказу з портативних відео реєстраторів ПВР 474913, 471337, встановлено наступне: 20:51:25 співробітник поліції заявляє, що у водія порушення мови, однак впродовж двох годин на відео мова ОСОБА_1 адекватна та чітка. 21:39:50 співробітник поліції питає «Ви відмовляєтесь від проходження обстеження у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння на що ОСОБА_1 відповідає, що «НІ», маму садить до свого авто та поїхали. 21:40:47 ОСОБА_1 : «Я не проти проходити обстеження». 21:40:49 ОСОБА_1 : «Я не проти пройти обстеження». 21:41:19 ОСОБА_1 : «Я згоден пройти обстеження». 21.43:11 ОСОБА_1 : «Я не проти проїхати для проходження обстеження». ОСОБА_1 за весь час спілкування з поліцією жодного разу не відмовився їхати на обстеження в медичний заклад. В подальшому, приїхали працівники ТЦК та СП та проти його волі відвезли ОСОБА_1 до ТЦК та СП Пересипського (Суворовського) району де незаконно утримували до ранку 22.02.2025 року, що позбавило його можливо у встановленні ст. 266 КУпАП строки (не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення) пройти огляд на стан алкогольного, наркотично іншого сп'яніння або щодо перебування під виливом лікарських препараті, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в закладах охорони здоров'я.
4. Порушення порядку складання протоколу. Протокол містить численні помилки, неточності в анкетних даних, нечітко зазначено місце та обставини події, а також не зафіксовано фактичного підпису під пунктом "відмова". Не проведено первинного огляду на місці зупинки транспортного з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ
5. Медичний огляд не проводився, експертного висновку немає. Жодного доказу наявності сп'яніння - ні тесту, ні висновку медичного закладу у справі немає.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з'явилися у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253307 від 21.02.2025 року, водій ОСОБА_1 , 21.02.2025 року о 20:10 годин на вул. Люстдорфська дорога, 152/5, 27 в м. Одесі, керуючи автомобілем Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає дійсності, порушення мови. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився. Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_1 як порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 21.02.2025 року відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253307, від 21.02.2025 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 474913, 471337, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи містять обставини події, що мала місце 21.02.2025 року за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано зупинку транспортного засобу Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , разом з іншим пасажиром, на вул. Люстдорфська дорога, 152/5, 27 в м. Одесі, у зв'язку з численними правопорушеннями здійсненими даним автомобілем. В подальшому ОСОБА_1 повідомив, що це орендний автомобіль на якому він здійснює пасажирські перевезення. Під час перевірки документів ОСОБА_1 , працівники поліції виявили що останній знаходиться в активному розшуку ТЦК та СП, що відображається у них на планшеті з відповідною базою. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 та попросили його вийти з машини, на що останній впродовж всієї відеофіксації з машини не виходив, спілкувався з працівниками поліції через двірне скло автомобіля. ОСОБА_1 заперечував інформацію почуту від працівника поліції, що він знаходиться в розшуку, та не бажав виходити з машини. Працівники поліції через агресивну поведінку ОСОБА_1 , висунули підозру про знаходження останнього в стані наркотичного сп'яніння або під дією лікарських засобів, та виказали йому на ознаки які були виявленні: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Працівники поліції запропонували пройти огляд в медичному закладі, проте ОСОБА_1 з машини не виходив, активних дій щодо проходження огляду не виказував. Працівники поліції неодноразово, впродовж години пропонували пройти огляд ОСОБА_1 в медичному закладі, але ОСОБА_1 продовжує перебувати в автомобілі. Працівники поліції розцінили таку поведінку ОСОБА_1 як ухилення від проходження огляду в медичному закладі. Працівники поліції роз'яснили права передбаченні ст. 268 КУпАП, та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 21.02.2025 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційних скарг про незаконність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1- 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Превентивними заходами є зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Апеляційний суд з метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо заперечення апелянта стосовно законності зупинки його транспортного засобу всупереч підставам, передбаченим ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», в судовому засіданні 16.01.2026 року за участі ОСОБА_1 та його адвоката Риженка Дениса Олеговича, які не заперечували проти цього, витребував від Управління патрульної поліції в Одеській області інформаційну довідку про всі виявленні правопорушення по базі даних (ІКС ІПНП «Адмінпрактика» або будь яка інша внутрішня база даних) стосовно автомобіля Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 незалежно від осіб, які керували даним транспортним засобом під час ймовірних правопорушень з відображенням статей КУпАП, за якими кваліфіковані їхні дії та сутністю правопорушення.
На адресу суду від Управління патрульної поліції в Одеській області надійшла інформація щодо всіх виявленнях правопорушень осіб, які відповідно до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика», інформаційно - комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України керували транспортним засобом Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 .
З наданих відомостей вбачається, що з 10.11.2023 року по 24.10.2024 року за допомогою автомобіля Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 було скоєно 46 різних адміністративних правопорушень, таких як ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо.
Таким чином, з огляду на вищевказану інформацію, у працівники поліції було законне право передбачене ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», з метою превентивних заходів попередження правопорушення, зупинити для перевірки транспортний засіб Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 , про що було озвучено працівниками поліції ОСОБА_1 .
При цьому, формулювання працівника поліції про те, що він не був пристебнутий ременем безпеки, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки це не була основна та єдина причина зупинки, згідно з наданим відеозаписом.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 того дня було здійснено виклик на лінію «102» зі скаргами на дії працівників поліції, проте прибувший екіпаж не виявив будь яких правопорушень здійснених працівниками поліції які склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд встановив, що версія ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння не знайшла підтвердження, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 впродовж здійснення всієї відеофіксації ухилявся від проходження огляду в медичному закладі, Працівники поліції неодноразово пропонували такий огляд, таким чином останній фактично відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
З огляду на вказане, доводи апеляційних скарг про відсутність відмови від проходження огляду не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про те, що: «медичний огляд не проводився, експертного висновку немає. Жодного доказу наявності сп'яніння - ні тесту, ні висновку медичного закладу у справі немає», є безпідставні, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, про що свідчить диспозиція п. 2.5 ПДР.
Доводи апеляційної скарги про порушення права на ефективну правову допомогу., спростовуються наданим відеозаписом з ПВР 474913 на часі 21:42 працівники поліції роз'яснюють права передбачені ст. 268 КУпАП, доказів що ОСОБА_1 викликав в той момент свого адвоката або повідомляв про це працівників поліції матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги щодо можливих порушень з боку ТЦК та СП не охоплюються розглядом справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Тобто, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд констатує, що при розгляді справи судом першої інстанції надано доказам по справі належну та об'єктивну оцінку, та твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Риженко Дениса Олеговича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений: 13.03.2026 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе