Номер провадження: 11-сс/813/613/26
Справа № 947/43441/25 1-кс/947/2303/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024160000000253 від 20.02.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця рф, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , займаючого посаду старшого офіцера відділу радіоелектронної та кіберборотьби управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України,
встановив:
СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000253 від 20.02.2024 року, в якому 05.12.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 4 ст.191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану;
- ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України, за кваліфікуючими ознаками: пособництво в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2026 року частково задоволено клопотання слідчого та підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою до 17.04.2026 року, з визначенням застави - 305 (триста п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1015040 (один мільйон п'ятнадцять тисяч сорок) гривень.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло з 23 год до 06 год ранку наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що впродовж 8 місяців ОСОБА_8 безпідставно знаходиться під вартою з непомірною заставою за відсутності належного та активного досудового розслідування, а також реального доведення наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник звертає увагу, що всі інші підозрювані в даному кримінальному провадженні перебувають на свободі з визначенням помірних застав, що свідчить про відсутність об'єктивної необхідності в подальшому триманні під вартою підозрюваного ОСОБА_8 та про непропорційність застосованого щодо нього запобіжного заходу. Захисник звертає увагу, що на теперішній час ОСОБА_8 не обіймає посаду командира військової частини, не здійснює будь-яких організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, не має доступу до службових, фінансових або інших документів, що повністю виключає можливість його впливу на хід досудового розслідування, знищення або спотворення доказів.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя дотримався вимог ст.199 КПК, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційним судом встановлено, що 05.12.2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом допиту свідків, які повідомили про обставини відсутності за місцем несення служби військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 та причетності посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 до підроблення документів для грошових виплат зазначеним військовослужбовцям; інформацією з Пенсійного фонду України; інформацією з Головного управління ДПС в Одеській області; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - знаття інформації з електронних комунікаційних мереж та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
На теперішній час строк досудового розслідування в кримінальному №12024160000000253 продовжений до 10-ти місяців, а саме до 25.04.2026 року.
Для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, в тому числі виконати вимоги ст.ст. 290 та 291 КПК, надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваним та їх захисникам, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючи в даному кримінальному провадженні ризики (п.п.1, та 3 ч.1 ст.177 КПК), які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 не зменшились.
При прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя врахувала, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного, корисливого, службового злочину проти власності в умовах воєнного стану та у вчиненні злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
При цьому, слідчий суддя слушно зазначила, що відповідно до примітки до ст.45 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , передбачене ч.4 ст.191 КК України, відноситься до корупційних, а отже до підозрюваного у разі визнання його винуватим за вказаною кваліфікацією, буде неможливе застосування положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування реального покарання з випробуванням.
За таких обставин ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду не зменшився, дійсно продовжує існувати та є обґрунтованим.
Крім того, апеляційний суд погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні.
Наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту апеляційний суд визнає непереконливими.
Так, домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції підозрюваного та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими підозрюваними, свідками та потерпілими, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст.177 КПК.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави вищій, ніж у зазначених межах, у виключних випадках.
На підставі аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також зауважити на виключності такого випадку.
У даному кримінальному провадженні виключність випадку полягає в тому, що ОСОБА_8 , за версією органу досудового розслідування вчинив, у тому числі, тяжкий корупційний злочин, будучи діючим військовослужбовцем ОК «Південь» з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану.
На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у визначеному слідчим суддею виключному розмірі, який до речі є значно меншим від того розміру застави, який просив визначити підозрюваному слідчий, буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на свідків, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження підозрюваному строку тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного та сама підозра у вчиненні, в тому числі і тяжкого корупційного злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно продовжують існувати ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12024160000000253 від 20.02.2024 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою до 17.04.2026 року включно, з визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4