Номер провадження: 11-сс/813/598/26
Справа № 947/3412/26 1-кс/947/2286/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2026, якою в межах к/п № 12026163480000072 від 23.01.2026 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ясенове Перше Любашівського р-ну Одеської обл., громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 10.04.2026, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.04.2026 включно, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутності підстав для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- відсутня обґрунтована підозравчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину. Слідство не надало достатніх доказів, які б вказували на його причетність саме до умисного знищення майна шляхом підпалу/вибуху. Крім того, не доведений його умисел на знищення майна, зокрема відсутній мотив, недоведена підготовка до злочину, як то стеження, попередні конфлікти з потерпілою, придбання легкозаймистої речовини, а також не встановлено яка саме речовина використовувалась, не встановлено джерело підпалу тощо;
- за відсутності пожежно-технічної експертизи неможливо стверджувати, що відбувся підпал, а не коротке замикання чи необережне поводження з вогнем інших осіб, враховуючи пояснення власниці про те, що авто є електричним та перебувало на зарядці. Отже, склад злочину юридично не доведений;
- пояснення свідка ОСОБА_10 не є належними та допустимими доказами та не доводять вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом;
- ризик впливу на свідків є гіпотетичним, наявність ризиків належним чином не доведена, всі докази в цьому к/п вже зібрані, при цьому підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, в нього на утриманні перебувають неповнолітні діти, він проходить військову службу за мобілізацією;
- прокурор не довів, що домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 .
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, які надійшли до апеляційного суду для розгляду ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
За обставинами, викладеними в повідомленні про підозру, 22.01.2026 близько о 22:50 год на території подвір'я за адресою: АДРЕСА_2 було знищено, шляхом підпалу автомобіль марки «Ford» моделі «Mustang mach-e-Gt» з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 .
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої ОСОБА_7 орган досудового розслідування надав: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_11 ; протокол огляду місця події від 23.01.2026 за адресою: м. Одеса, вул. Контр-Адмірала Остроградського, буд.42; протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_10 ; протокол обшуку від 30.01.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено речі та предмети; протокол обшуку від 30.01.2025 автомобіля «Skoda» моделі «Rapid» д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: Одеська обл., Подільський р-н, с. Ясенове Друге, вул. Степова, буд. 15, де було виявлено та вилучено речі та предмети; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; протокол огляду відеозаписів з камер КУ «Безпечне місто»; протокол допиту свідка ОСОБА_13 .
Дослідивши надані органом досудового розслідування матеріали, апеляційний суд констатує, що надані докази свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_7 до обставин цього к/п та в сукупності підтверджують обґрунтованість пред'явленої йому підозри, яка потребує подальшого розслідування.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що орган досудового розслідування потребує вчинення необхідних слідчих дій задля встановлення істотних обставин к/п, в тому числі зібрання доказової бази задля підтвердження фактів, викладених в повідомленні про підозру, допит учасників к/п, в тому числі повторний за необхідності, встановлення нових обставин, проведення експертизи тощо, в зв'язку з чим в подальшому уповноважений орган може змінити підозру.
З огляду на вказане, апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо необґрунтованості пред'явленої підозри та зауважує, що заперечення та зауваження, викладені захисником щодо відсутності мотиву, обставини підготовки до вчинення кримінального правопорушення, належність показань свідка тощо будуть предметом розгляду суду в разі направлення обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 для розгляду.
На цій же стадії, суд перевіряє достатність доказів для сформування висновку, який дає підстави логічно припустити причетність особи до к/п та обрання їй відповідного запобіжного заходу з огляду на обставини к/п, специфіку інкримінованого діяння та характеристик особи підозрюваного в контексті ступеню його суспільної небезпеки.
В цьому к/п будь-яких обґрунтованих доводів щодо незаконності зібраних доказів, які були покладені в основу повідомлення про підозру ОСОБА_7 сторона захисту не наводила, з огляду на що не спростувала матеріали к/п, які були надані органом досудового розслідування.
За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, що є тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
Враховуючи загрозу можливого суворого покарання, специфіку інкримінованого діяння та обставини к/п, завдання умисними діями шкоди, апеляційний суд вважає обґрунтованим твердження слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним (рішення ЄСПЛ в справах «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України», «Хайредінов проти України», «Москаленко проти України»).
Відтак, враховуючи особливості інкримінованого ОСОБА_7 злочину та наявність свідків події, апеляційний суд констатує існування в цьому к/п ризику впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Враховуючи вище наведене та оскільки кримінальне провадження перебуває на початковій стадії розслідування, що потребує зібрання необхідної доказової бази, а також зважаючи на обставини, викладені в повідомленні про підозру, особливості інкримінованого діяння та його умисний характер, внаслідок чого була завдана шкода, ступінь його суспільної небезпеки, на переконання апеляційного суду застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим, обґрунтованим та цілком відповідає завданням та меті цього к/п, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
При цьому, позитивні характеристики ОСОБА_7 , наявність в нього постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків не спростовують вище встановлених ризиків та на переконання апеляційного суду не можуть гарантувати належну поведінку підозрюваного, адже ці обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, однак не мали на особу достатнього впливу та не стали стримуючим фактором для неї.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що застосований ОСОБА_7 запобіжний захід не є для нього безальтернативним, адже слідчий суддя визначив йому розмір застави в 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не перевищує розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який до того ж був вже сплачений за 25.02.2026, що було підтверджено в судовому засіданні в апеляційному суді.
Враховуючи наведене, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2026, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4