Номер провадження: 11-кп/813/827/26
Справа № 506/141/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
04.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_8 з доповненнями на ухвалу Красноокнянського райсуду Одеської обл. від 29.04.2025 про закриття к/п №12020160350000024 від 30.01.2020 щодо застосування примусових заходів медичного характеру за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_9 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції було частково задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 .
Кримінальне провадження №12020160350000024 від 30.01.2020 щодо застосування примусових заходів медичного характеру за ознаками суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_9 було закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У задоволенні клопотання прокурора про закриття к/п №12019160350000241 від 30.12.2019 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальних провадженнях (за епізодом викрадення майна у ОСОБА_10 ), за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_9 було відмовлено як у такому, що заявлено передчасно.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_8 вказує на те, що судом було допущене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з таких підстав:
- враховуючи спосіб вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України по епізоду замаху на викрадення майна у ОСОБА_11 , а саме вчинення його із проникненням у житло особи дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України;
- відповідно до дослідженого судом 1-ої інстанції висновку судово-психіатричної експертизи у період вчинення інкримінованого діяння та на час проведення експертизи ОСОБА_9 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді: «Органічний маячний (шизофреноподібний) розлад, беземісійний плин», яке позбавило його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. 3 зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину. Відтак, висновки суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння (з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, умисно) не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що є свідченням неправильного застосування такого закону;
- поза увагою місцевого суду залишилося, що діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено прийняття окремих судових рішень в частині обвинувачення, а також щодо окремих епізодів або щодо окремих потерпілих без надання оцінки та без вирішення у одній і тій же справі питань щодо решти обвинувачення;
За таких обставин, прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду від 29.04.2025 в частині закриття к/п №12020160350000024 від 30.01.2020 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_9 за епізодами викрадення майна та замаху на викрадення майна у ОСОБА_11 від 08.02.2020 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити, натомість захисник ОСОБА_12 заперечувала проти її задоволення, при цьому ОСОБА_9 та потерпілі по кримінальному провадженню будучи повідомленими належним чином про судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Враховуючи, що учасники апеляційного провадження не заперечували проти розгляду апеляційної скарги прокурора за такої явки апеляційний суд вважає за можливим провести розгляд провадження за відсутності ОСОБА_9 та потерпілих.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає не в повному обсязі з огляду на такі обставини.
Так, судом було закрито к/п №12020160350000024 від 30.01.2020 про застосування примусових заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_9 було закрито на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас, як вбачається зі змісту мотивувальної частини ухвали епізод замаху на викрадення майна у ОСОБА_11 був вчинений із проникненням у житло потерпілої.
Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 07.10.2024 у справі №278/1566/21 (провадження №51-2555кмо24) якщо діяння вчинене з проникненням у приміщення, дії обвинуваченої особи підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
При цьому, у даному випадку з огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище особи, щодо якої порушується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Окрім того, матеріалів справи вбачається, що у період вчинення інкримінованого діяння та на час проведення експертизи ОСОБА_9 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді: «Органічний маячний (шизофреноподібний) розлад, беземісійний плин», яке позбавило його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння.
Водночас, за приписами ст.ст. 92, 93, 94 КК України та ч. 3 ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК України при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. Юридична оцінка такого діяння за наявності до того підстав може здійснюватися із застосуванням ст. 15 КК.
Зазначена думка апеляційного суду узгоджується з правовою позицією суду касаційної інстанції яка міститься у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 23.01.2023 справі №761/37225/20.
Відтак, незважаючи на те, що предметом розгляду суду було клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, в якому серед іншого було також зазначено про суб'єктивну сторону вчинених ОСОБА_9 дій, водночас з огляду на приписи ст. 9 КПК України відповідно до яких під час кримінального провадження зокрема суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства було допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частина 1 ст. 415 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, при цьому, зазначений перелік не містить можливості призначення нового судового розгляду у разі неналежно сформульованого обвинувачення та невжиття заходів щодо перевірки наявності підстав для кваліфікації дій особи, щодо якої порушується питання про застосування примусових заходів медичного характеру за ст. 162 КК України.
Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
За таких обставин, враховуючи те, що допущені судом 1-ої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи в даному випадку аналогію закону та засаду законності, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ої інстанції - скасуванню із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_9 в суді 1-ої інстанції.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 512-514, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської обл. від 29.04.2025 про закриття к/п №12020160350000024 від 30.01.2020 на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України щодо застосування примусових заходів медичного характеру за ознаками суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_9 - скасувати.
Призначити новий розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 у к/п №12020160350000024 від 30.01.2020 за ознаками суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в суді 1-ої інстанції, в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4