Справа № 142/904/25
Провадження № 33/801/257/2026
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
12 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., за участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 09 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП,
Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, а також стягнуто 665,60 грн судового збору на користь держави.
У постанові суду зазначено, що 01 листопада 2025 року о 08 год 00 хв в АДРЕСА_1 , гр-ка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця ОСОБА_2 , а саме виражалась в його адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із такою постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що потерпілому ОСОБА_2 була завдана будь-яка шкода.
Свідків подій, які мали місце 01 листопада 2025 року, немає, тому письмові пояснення ОСОБА_2 не можуть лежати в основі обґрунтування судом вини ОСОБА_1 .
Окрім того постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року (справа №142/903/25) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за події 01 листопада 2025 року, що спростовує вину ОСОБА_1 у цій справі.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 749638 від 14 листопада 2025 року, ОСОБА_1 01 листопада 2025 року в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця ОСОБА_2 , а саме виражалася в його сторону нецензурними словами, чим могла завдати шкоди його здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП (а. с. 1).
Як видно із письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих 13 листопада 2025 року працівникам поліції, 01 листопада 2025 року близько 07 год 00 хв вона зайшла до літньої кухні за адресою вул. Європейська, 5, нагріти води для свійських тварин. В той час співмешканець ОСОБА_3 почав звертатись до неї нецензурними словами та виганяти зі споруди, намагаючись вдарити. Однак ОСОБА_1 зробила йому зауваження, на що він перестав ображати її, але розпочав викидати зимній одяг її та їх сина з літньої кухні на подвір'я. Тоді ОСОБА_1 захвилювалася за своє здоров'я та життя та зателефонувала на Урядову гарячу лінію із запобігання та протидії домашньому насильству за номером 15-47. Після чого з 01 листопада 2025 року ОСОБА_2 не вчиняє відносно ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 ніяких протиправних дій (а. с. 4-5).
Як видно із письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих 14 листопада 2025 року працівникам поліції, 01 листопада 2025 року близько 07 год 00 хв ОСОБА_1 прийшла до літньої кухні у домогосподарство по АДРЕСА_1 , та почала поратися. Під час цього між ними виник словесний конфлікт, в ході якого вони почали ображати один одного нецензурними словами та ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 вийти з літньої кухні, де він відпочивав. Також під час конфлікту ОСОБА_2 викинув особисті речі ОСОБА_1 із приміщення літньої кухні, які лежали на пустому ліжку, при цьому дитячих речей він не викидав. Після цього більше ніяких конфліктів між ними не було (а. с. 6).
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Апеляційний суд, звертає увагу на те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за своїм змістом не містять обов'язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, оскільки невід'ємною складовою цього адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Водночас, жодним із наявних у справі доказів не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як психологічне насильство, чи можливого завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілій особі, окрім цього із протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається чи спричинили дії ОСОБА_1 будь-які наслідки, передбачені пунктом 14 частини першої статті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Окрім того суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення взагалі не містить даних щодо потерпілих осіб, що свідчить про порушення поліцейськими вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу.
Як видно із матеріалів справи, зокрема, із пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 01 листопада 2025 року між ними виникла обопільна сварка, за що на ОСОБА_2 також було складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, з урахуванням інших встановлених у справі обставин, не може свідчити про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд першої інстанції вирішуючи справу не звернув увагу на зазначені обставини.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та які б свідчили про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», заява № 36673/04, «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі не доведення події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною восьмою статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За таких обставин постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 293, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 09 січня 2026 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук