Справа № 125/351/25
Провадження №11-сс/801/248/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Питель
Доповідач: ОСОБА_1
12 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора
у режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного
у режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Вінниці судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04.03.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біличин Барського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, із професійно-технічною освітою, який офіційно не працевлаштований, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладеними обов'язками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020140000040 від 17.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України,
Ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладеними обов'язками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020140000040 від 17.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивує тим, що надані прокурором докази підтверджують обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень на даній стадії досудового розслідування, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Не погодившись із даним рішенням захисник ОСОБА_6 ,, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосовувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що, на думку сторони захисту, ухвала слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04.03.2026 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, як зазначає апелянт, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків, зокрема ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків, інших учасників кримінального провадження, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Разом з тим, як наголошується у апеляційній скарзі, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції належним чином не врахував дані про особу підозрюваного, його соціальний статус, наявність міцних соціальних та сімейних зв'язків, репутацію, а також інші обставини, що характеризують його особу.
Крім того, апелянт звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_7 є священнослужителем релігійної організації Свідків Єгови, здійснює духовне служіння та користується авторитетом і повагою серед членів релігійної громади, за місцем проживання характеризується позитивно, веде законослухняний спосіб життя, має постійне місце проживання та сталі соціальні зв'язки, а характер його релігійної діяльності передбачає пропагування принципів миролюбності, моральності та поваги до закону.
На переконання захисника, за таких обставин відсутні об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, як зазначає сторона захисту, будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про існування ризику незаконного впливу на свідків або потерпілу, у матеріалах кримінального провадження відсутні. При цьому підозрюваному було достеменно відомо про наявність кримінального провадження понад один рік до моменту розгляду питання про обрання запобіжного заходу, однак за цей час органами досудового розслідування не зафіксовано жодного випадку спроб впливу на свідків або потерпілу.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що твердження сторони обвинувачення щодо можливості незаконного впливу підозрюваного ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того, на думку апелянта, відсутні також підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки сама підозра у даному кримінальному провадженні є необґрунтованою та не підтверджена належними і допустимими доказами, що, на переконання сторони захисту, ставить під сумнів існування будь-якого криміногенного ризику з боку підозрюваного.
Також у апеляційній скарзі зазначається, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_7 не ухилявся від органів досудового розслідування, з'являвся на всі виклики, навіть без отримання повісток, а також працює неофіційно на станції технічного обслуговування неподалік від місця свого проживання.
При цьому, як зазначає захисник, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту фактично позбавляє його можливості працювати та забезпечувати себе і свою сім'ю.
Разом з тим у апеляційній скарзі наголошується, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини застосування запобіжного заходу, пов'язаного з істотним обмеженням свободи особи, можливе лише за наявності конкретних фактичних обставин, які підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тоді як саме лише посилання на тяжкість інкримінованого злочину не може бути достатньою підставою для застосування такого запобіжного заходу.
Окрім цього, апелянт вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене сторона захисту вважає, що за відсутності належних доказів існування передбачених законом ризиків застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованим, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думки захисника та підозрюваного, які просили апеляційну скаргу задовільнити, позицію прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04.03.2026 відповідає.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного підозрюваного та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є матір'ю загиблого військовослужбовця та отримує допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ЗСУ у період дії військового стану, яку зберігає на власному банківському рахунку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.07.2023, перебуваючи у одній з кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив шахрайським шляхом заволодіти коштами ОСОБА_8 , шляхом перерахунку з її банківського рахунку коштів на власні рахунки. У зв'язку з цим у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування « Ощад 24/7 », який являється системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ Ощадбанк, у тому числі електронними платежами, а також, згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою. З цією метою, ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_8 її мобільний телефон марки «Nokia» із сім-картою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , який є фінансовим мобільним номером банківського рахунку ОСОБА_8 АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 . У свою чергу, ОСОБА_8 , будучи впевненою у законності намірів ОСОБА_7 , передала йому мобільний телефон.
У подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи у тому ж самому місці та у той самий час, маючи доступ до мобільного телефону потерпілої марки «Nokia» із сім-картою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , який є фінансовим мобільним номером банківського рахунку ОСОБА_8 АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , за допомогою власного мобільного телефону марки «Google Pixel», модель 21MEI НОМЕР_32, завантаживши додаток «Ощад 24/7», зареєструвався у вказаному додатку, ввівши фінансовий номер телефону ОСОБА_8 НОМЕР_1 та код, що у подальшому надійшов із банку на вказаний фінансовий номер мобільного телефону потерпілої, здійснив подальшу ідентифікацію входу до мобільного додатку «Ощад 24/7», тим самим здійснив несанкціонований вхід до особистого кабінету останньої у автоматизованій системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» АТ «Ощадбанк».
Після чого, ОСОБА_7 , діючи з умислом, направленим на несанкціоноване втручання у роботу автоматизованих банківських систем застосунку «Ощад 24/7» АТ «Ощадбанк», який являється системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ «Ощадбанк», у період часу з 09:27 21.09.2023 по 08:10 13.03.2024 здійснював неодноразові входи до платіжного застосунку «Ощад 24/7» та переказував кошти, тим самим несанкціоновано втручався у роботу автоматизованої банківської системи «Ощад 24/7» АТ «Ощадбанк».
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання у роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Крім того, ОСОБА_7 , попередньо вчинивши злочин, передбачений ч. 1 ст. 361 КК України, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є матір'ю загиблого військовослужбовця та отримує допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ЗСУ у період дії військового стану, яку зберігає на власному банківському рахунку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.09.2023, користуючись дружніми стосунками з ОСОБА_8 , вирішив шахрайським шляхом заволодіти коштами останньої, які зберігались на її банківському рахунку АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом довіри отримав доступ за допомогою додатку «Ощад 24/7» до банківського рахунку АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 ОСОБА_8 .
Після чого, у період часу з 09:27 21.09.2023 по 08:10 13.03.2024 шляхом незаконних переказів із банківського рахунку НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , перерахував кошти на інші банківські картки, а саме: АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 відкриту на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (один переказ); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 відкриту на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (один переказ); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 відкриту на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (один переказ); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 відкриту на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (один переказ); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_33 відкриту на ім'я потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (дев'ять переказів); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 відкриту на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дев'ятнадцять переказів); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 відкриту на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (тринадцять переказів); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 відкриту на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (чотири перекази); АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 відкриту на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (чотири перекази); АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_11 відкриту на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (п'ять переказів); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_12 відкриту на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дев'ятнадцять переказів); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_13 відкриту на ім'я ОСОБА_15 (один переказ); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_14 відкриту на ім'я ОСОБА_16 (один переказ); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_15 відкриту на ім'я ОСОБА_17 (один переказ); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_16 відкриту на ім'я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (сім переказів); АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_17 відкриту на ім'я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8 (три перекази) на загальну суму 1294345 грн (один мільйон двісті дев'яносто чотири тисячі триста сорок п'ять гривень).
Таким чином, ОСОБА_7 вказаними коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 1 294 345 грн, що у 600 разів і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а саме у 854 рази.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_7 , попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 361 та ч. 5 ст. 190 КК України, продовжуючи свої злочинні дії, достовірно усвідомлюючи, що грошові кошти, перераховані із банківського рахунку потерпілої ОСОБА_8 АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , одержані внаслідок вчинення ним суспільно небезпечних протиправних дій, вирішив здійснити їх легалізацію з метою надання вигляду правомірності володіння та користування останніми.
З цією метою, ОСОБА_7 здійснив правочини - придбав 01.02.2024 автомобіль Opel Zefira, 2008, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_18 , д.н.з. НОМЕР_19 , який зареєстрував на своє ім'я за суму 25 1670 грн (двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот сімдесят гривень) та автомобіль Skoda Fabia, 2009, сірого кольору, VIN-код НОМЕР_20 , д.н.з. НОМЕР_21 , який 27.03.2024 зареєстрував на ім'я свого рідного брата ОСОБА_13 за суму 208 517 грн (двісті вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень).
Своїми умисними діями ОСОБА_7 легалізував отримані злочинним шляхом кошти на загальну суму 460 187 грн (чотириста шістдесят тисяч сто вісімдесят сім гривень).
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, тобто набуття майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, шляхом вчинення правочину з таким майном, вчинене особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом.
26.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України.
Оцінюючи доводи сторін щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції виходить із правових підходів, сформульованих у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що для вирішення питання про застосування запобіжного заходу факти, які викликають підозру щодо причетності особи до злочину, не повинні бути встановлені до такого ступеня переконливості, який необхідний для ухвалення обвинувального вироку або навіть для пред'явлення офіційного обвинувачення.
Водночас, як наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», поняття «обґрунтована підозра» передбачає існування таких фактів чи інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», згідно з якою під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінці підлягає саме наявність обґрунтованої підозри, тоді як встановлення доведеності вини особи не є предметом такого розгляду, оскільки доведення вини віднесено до завдань досудового розслідування, яке здійснюється слідчим у межах кримінального провадження.
Підозра ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020140000040 від 17.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України, підтверджується наступними зібраними доказами:
?витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025020140000040 від 17.02.2025; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 17.02.2025 до Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області з письмовою заявою звернулася ОСОБА_8 про те, що невідома особа за невідомих обставин отримала доступ до її платіжної картки АТ «Ощад Банк» з рахунком НОМЕР_2 , звідки упродовж 2023-2024 років шахрайським шляхом перерахувала грошові кошти;
?протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.02.2025, зареєстрована у ЖЄО за № 976;
?протоколом допиту потерпілої, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомила обставини події, які мали місце упродовж 2023-2024 років;
?протоколом обшуку від 12.06.2025, відповідно до даних якого на підставі ухвали слідчої судді Барського районного суду Вінницької області від 06.06.2025 було проведено санкціонований обшук у житловому будинку, території домоволодіння та іншого володіння особи (підсобних приміщень, гаража та ін.) за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_13 . Під час проведення обшуку виявлено та вилучено: несправний мобільний телефон марки Pixel 2/google, мобільний телефон Pixel 7 PRO IMEI 1: НОМЕР_22 , IMEI 2: НОМЕР_23 ; мобільний телефон марки Apple iphone моделі 13 PRO IMEI 1: НОМЕР_24 , IMEI 2: НОМЕР_25 ; wifi-роутера MAC: НОМЕР_34; сім картки оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_26 , № НОМЕР_27 ; банківські картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_28 , № НОМЕР_4 ; АТ «Універсал Банк» «Монобанк» № НОМЕР_29 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_30 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_31 ; документи про розмитнення автомобіля марки Opel, моделі Zafira, 2008, чорного кольору, VIN НОМЕР_18 , д.н.з. НОМЕР_19 . Після завершення обшуку вказані речі передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області. Виявлені під час обшуку автомобіль марки Opel, моделі Zafira, 2008, чорного кольору, VIN НОМЕР_18 , д.н.з. НОМЕР_19 , автомобіль марки Skoda, моделі Fabia, 2009, сірого кольору, VIN НОМЕР_20 , д.н.з. НОМЕР_21 , поміщено на територію спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;
?протоколами допиту свідків: ОСОБА_9 від 16.05.2025, ОСОБА_10 від 12.06.2025, ОСОБА_18 від 18.06.2025, ОСОБА_12 від 18.06.2025, ОСОБА_19 від 18.06.2025, ОСОБА_14 від 19.06.2025, ОСОБА_20 від 20.06.2025, ОСОБА_16 від 25.06.2025;
?протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2025, за участі свідка ОСОБА_9 ;
?протоколом допиту підозрюваного, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомив обставини подій, які мали місце упродовж 2023-2024 років;
?протоколами додаткового допиту потерпілої від 25.06.2025 та 21.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомила обставини подій, які мали місце упродовж 2023-2024 років;
?копією повідомлення про підозру від 26.02.2026, згідно з яким ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України;
?довідкою-характеристикою Ялтушківського старостинського округу Жмеринського району Вінницької області № 136 від 17.02.2025 про те, що за наявними матеріалами відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , старостинський округ не володіє. Депутатом не являється;
?довідками Ялтушківського старостинського округу Жмеринського району Вінницької області № 136 від 17.02.2025 про те, що до складу сім'ї ОСОБА_7 входять: батько - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; мати - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; брат - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; брат - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; брат - ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; бабуся - ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що наданих доказів достатньо для того, щоб прийти до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтована.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколами допиту потерпілої та свідків, протоколами обшуку, протоколами впізнання особи за фотознімками, протоколами допиту підозрюваного та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що на цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а лише перевіряє наявність достатніх даних, які можуть свідчити про її причетність до їх вчинення.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність передбачених законом ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Так, з урахуванням тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до положень КК України віднесено до категорії особливо тяжких, значного розміру завданої матеріальної шкоди, а також можливості призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваному інкримінується вчинення, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на значний строк. Усвідомлюючи характер і тяжкість інкримінованих йому діянь, а також можливі наслідки у вигляді суворого покарання, підозрюваний об'єктивно може бути зацікавлений у уникненні кримінальної відповідальності. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу, що у сукупності з вказаними обставинами може створювати умови для його можливого переховування від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків.
Як установлено під час розгляду матеріалів клопотання, підозрюваний тривалий час перебував у близьких особистих взаємовідносинах з потерпілою, а також обізнаний з її персональними даними, місцем проживання та колом спілкування. За таких обставин існує об'єктивна можливість впливу на потерпілу або свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показань чи відмови від їх надання, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Наявність таких взаємовідносин обґрунтовано врахована слідчим суддею при оцінці ризиків.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміновані підозрюваному дії, пов'язані з незаконним доступом до банківських рахунків та подальшим заволодінням грошовими коштами, носили тривалий та системний характер і здійснювалися протягом значного періоду часу. Така тривалість і послідовність дій свідчить про певний спосіб поведінки підозрюваного, спрямований на отримання неправомірної вигоди, що, з урахуванням відсутності у нього стабільного джерела доходу, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наведені ризики є реальними та достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки такі твердження фактично зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою слідчим суддею наданих матеріалів кримінального провадження та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.
Посилання апелянта на позитивні характеристики підозрюваного, його релігійну діяльність, наявність постійного місця проживання та соціальних зв'язків, а також те, що він є священнослужителем релігійної організації, самі по собі не спростовують існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, та не можуть бути безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів також враховує, що слідчий суддя під час постановлення оскаржуваної ухвали належним чином перевірив можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, однак дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти існуючим ризикам.
Доводи апеляційної скарги про те, що застосування цілодобового домашнього арешту позбавляє підозрюваного можливості працювати та забезпечувати себе і свою сім'ю, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки такі обставини не свідчать про незаконність чи необґрунтованість обраного запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на практику Європейського суду з прав людини також не спростовують правильності висновків слідчого судді, оскільки у даному випадку обраний запобіжний захід ґрунтується на наявності обґрунтованої підозри та конкретних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя під час постановлення ухвали від 04.03.2026 дотримався вимог кримінального процесуального закону, всебічно дослідив обставини кримінального провадження, надав належну оцінку доводам сторін та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
За таких обставин апеляційним судом підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту та скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04.03.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладеними обов'язками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020140000040 від 17.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 361 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3