Справа № 127/25352/25
Провадження № 22-ц/801/488/2026
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
13 березня 2026 рокуСправа № 127/25352/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Дернової В. В. в місті Вінниця, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,-
В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 79358475 від 16 червня 2024 року в розмірі 19 602 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 614 грн - заборгованість за процентами; 11 988 грн - заборгованість за пенею.
Позов мотивовано тим, що 16 червня 2024 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79358475, згідно п.1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав, натомість ОСОБА_1 неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання з повернення грошей.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79358475 від 16 червня 2024 року в розмірі 19 602 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 614 грн - заборгованість за процентами;11 988 грн - заборгованість за пенею.
Відтак позивач змушений звернутися до суду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Договором позики № 79358475 від 16 червня 2024 року у розмірі 7 494 грн, з яких 6 000 грн - сума заборгованості за основою сумою боргу, 1 494 грн - сума заборгованості за відсотками, вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність кредитних правовідносин між відповідачем та первісним кредитором знайшла своє підтвердження: було укладено договір позики в електронній формі, який містить усі істотні умови, підписаний з використанням електронного ідентифікатора, розмір заборгованості є доведеним.
Відмовляючи у стягненні пені у розмірі 11 988 грн суд першої інстанції рішення мотивував його тим, що на час розгляду справи чинними залишаються положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення. Незважаючи на виключення відповідної норми із ЗУ «Про споживче кредитування» Законом № 3498-ІХ, пріоритет мають положення ЦК України як основного акта цивільного законодавства, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо переваги норм ЦК України у разі колізії.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 02 січня 2026 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дав оцінці тій обставині, що позивач не надав доказів надання йому кредитних коштів, а він цю обставину не визнає. Єдиними доказами на підтвердження виникнення у нього грошових зобов'язань, які позивач додав до позовної заяви: договір позики та договір факторингу з реєстром боржників. У матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні допустимі і достатні докази перерахування позикодавцем коштів по Договору позики: розрахункового документа (платіжного доручення чи меморіального ордеру) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У встановлений апеляційний судом строк від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Право вирішувати про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін належить до компетенції апеляційного суду (частина 3 статті 369 ЦПК України), в даній справі апеляційний суд не вбачає такої необхідності.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
-16 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79358475 (а.с. 6 - 8);
Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодацю плату (проценти) від суми позики. Згідно п. 2.1. розмір позики 6 000 грн, строк позики 30 днів (п. 2.2. Договору), процентна ставка 0,83 % (фіксована), яка діє протягом строку договору визначеного п.п. 2.2. п. 2 договору. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 %, пеня 2,7 %, орієнтована реальна річна процентна ставка 1 541,93 %, орієнтована загальна вартість позики у грн 7 494 грн (п. 2.3. Договору). Договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 578214, зарахування коштів відбувається на електронний платіжний засіб позичальника НОМЕР_1 (а. с. 8 на звороті);
- 14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги (а.с. 12 - 17);
- 24 січня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підписали Акт прийому-боржників № 42 від 24 січня 2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року: Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 42 від 24 січня 2025 року кількістю 4 965, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна суму заборгованості складає 60 988 910,62 (а.с. 18);
- згідно Витягу з Реєстру боржників під № 42, № 2342 зазначено ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , договір позики № 79358475 від 16.06.2024, сума заборгованості 19 602,00 грн (а.с. 20);
- згідно Розрахунку заборгованості, за період з 16 квітня 2024 року по 24 січня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 79358475 становить 19 602 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 614 грн - заборгованість за процентами; 11 988 грн - заборгованість за пенею (а.с.21 - 23).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору(ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 16 червня 2024 року ОСОБА_1 підписав шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 58214 договір позики № 79358475, тобто погодив умови кредитування та уклав кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав 6 000 грн, строк пільгового кредитування 30 днів, впродовж якого денна процентна ставка складає 0,83 %, за користування понад встановлений строк - 2,70 % в день.
При укладенні Договору позичальник надав свої ідентифікуючі дані: ПІП, дату народження, РНОКПП, номер паспорта, номер телефону, номер платіжного засобу, тощо.
Апеляційний суд зауважує, що всі ці дані, включно з номером телефону зазначив сам ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі.
Позивач стверджує, що кошти були перераховані на картку відповідача первісним кредитором. Банк-емітент, який видав платіжну картку, є відмінним від позивача, тому позивач як фінансова установа не має доступу до виписки про рух коштів по рахунку та інформації про належність картки тій чи іншій особі.
Апеляційний суд зауважує, що в даній справі саме відповідач як власник платіжного засобу, заперечуючи отримання коштів, чи суму заборгованості, мав би надати докази на спростування тверджень позивача (до прикладу, надати виписку про рух коштів), адже обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідача спростувати такі вимоги (частина 1 статті 81 ЦПК України), а саме відповідач є (чи не є ) держателем картки, на яку були зараховані кошти.
Натомість відповідач, заперечуючи отримання коштів, не надав, доказів на підтвердження своєї позиції.
Як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості, за період з 16 червня 2024 року по 24 січня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 79358475 становить 19 602 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 614 грн - заборгованість за процентами; 11 988 грн - заборгованість за пенею. Позивач після набуття права вимоги до відповідача не здійснював нарахування процентів.
Відтак суд першої інстанції вірно виснував, що факт укладення кредитного договору та перерахунку коштів є доведеним, натомість доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують парильного висновку суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні пені не оскаржується, а тому апеляційний суд не здійснює його перевірку в цій частині.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем матеріали справи не містять.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк