Провадження № 2/748/675/26
Єдиний унікальний № 748/258/26
12 березня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Костюкової Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Гофрик К.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
30 січня 2026 року через систему «Електронний суд», представник позивача ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 та ордеру на надання правничої допомоги Серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101843844 від 21.04.2023 року, в сумі 28172 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем, ОСОБА_2 , був укладений договір про споживчий кредит № 101843844, у вигляді електронного документу, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість.
29 серпня 2023 року первісний кредитор, ТОВ «Мілоан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 101843844 від 21.04.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 28172,00 грн. відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20172,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 0,00 грн. 29.12.2025 року відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, але у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_3 " ( а.с 38зворот, 39 зворот)
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив, що просить справу розглядати за його відсутності.
Відповідач відзив на позов не подала.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка в рекомендованому поштовому повідомленні (а.с. 48), заяви про відкладення розгляду справи до суду не надала. Суд визнав можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, враховуючи те, що представник позивача проти цього не заперечує.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд з урахуванням того, що відповідач була повідомлена належним чином, відзиву на позов не надала, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні в справі матеріали, оцінивши надані докази на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупність - з точки зору достатності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 101843844 (індивідуальна частина), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн, строком на 105 днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.05.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.08.2023 року. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.05.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.08.2023 року (останнього дня строку кредитування). Комісія за надання кредиту: 0,00 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27000,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 473121*53. Кредитодавець має право, відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей Договір (з додатками №1, №2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Додатком №1 до цього договору сторони погодили графік платежів. (а.с. 8-13).
Зазначений договір, разом з Графіком (Додаток №1 до Договору) та Паспортом споживчого кредиту (Додаток №2 до Договору) підписаний ОСОБА_2 21.04.2023 о 16:51 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Z62740.
Також на підтвердження факту укладення договору позивач надав: анкету-заяву на кредит № 101843844, подану ОСОБА_2 08.04.2023 на сайті: tengo.ua. (а.с.15 зворот. -16)
Згідно з копією довідки від 10.09.2025, ОСОБА_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 101843844 від 21.04.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан»; акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Z62740, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.15)
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а саме здійснено переказ грошових коштів, згідно договору № 101843844, у сумі 10000,00 гривень, на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 63319503 від 21.04.2023. (а.с. 16 зворот.).
29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача. (а.с. 19-23).
29 серпня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників від 29 серпня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року. (а.с.27 зворот.).
Із платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) №72489 від 29 серпня 2023 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» за договором відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року (а.с.28).
Згідно наданої АТ КБ «Приватбанк» інформації, на ім'я ОСОБА_4 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 та в період з 21.04.2023 по 26.04.2023 року відбулося зарахування коштів в розмірі 10000,00 грн. ( а.с. 49).
04 лютого 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року, якою внесли зміни до Додатку №1 до Договору - форму Реєстру боржників та виклали його в новій редакції (а.с. 26 зворот. - 27).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 травня 2023 року (у новій редакції згідно з додатковою угодою №1 від 04 лютого 2025 року) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 28172,00 грн. (а.с.28 зворот.).
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_2 щодо погашення наявної в нього заборгованості.
29 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит капітал» зверталося до відповідача із претензією про погашення заборгованості в сумі 28172,00 грн. (а.с.29).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено, відповідач та первісний кредитор ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідач підписав договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Z62740.
Підписавши договір, відповідач надала свою згоду на його укладення, погодилася з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов'язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, надані позивачем докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між ОСОБА_5 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан», та порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 101843844 від 21.04.2023.
Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення відповідачкою по вищезазначеному кредитному договору, відповідачка частково сплачувала тіло кредиту, проценти по кредиту та комісію за пролонгацію ( а.с. 17-18).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач має заборгованість у сумі 28172,00 грн., що підтверджується наданою до суду випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 101843844 від 21.04.2023, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками становить 20172,00 грн. (а.с. 18).
Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростувала, контррозрахунку боргу не надала.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши надані докази, встановивши, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов'язання за договором, а відповідачка взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до якого перейшло право вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 3639 від 09.01.2026 року (а.с.1), а тому суд у відповідності ст.141 ЦПК України стягує його з відповідача.
Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі №479/475/21, провадження №61-6583св22 дійшов наступного висновку.
Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Як вбачається з договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» (а.с.32), акту №Д/13252 наданих послуг від 05.01.2026 року (а.с.33) та детального опису наданих послуг до акту №Д/13252 наданих послуг від 05.01.2026 року (а.с.33 зворот.), розмір правових послуг адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» складає 8000,00 гривень, що включає в себе усну консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання та подання до суду позовної заяви.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатським об'єднанням «Апологет» роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи.
Зокрема, суд зауважує, що ця справа стосується стягнення заборгованості у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій.
Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням «Апологет» роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4000,00 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101843844 від 21 квітня 2023 року, у розмірі 28172 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп., яка складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20172,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяТ. В. Костюкова