Провадження №3/748/267/26
Єдиний унікальний № 748/407/26
12 березня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Майбороди С.М,
при секретарі Пасько К.П.,
з участю особи, що притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката Мельниченко М.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, що проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 90, ст. 124 КУпАП, -
Відповідно до складеного протоколу, 07 лютого 2026 року о 05 год. 35 хв. ОСОБА_1 на 125 км а/д М01 в с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 1.36 «Дикі тварини» порушивши п.п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, у разі виникнення небезпеки для руху не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, в наслідок чого скоїв наїзд на тварину (лося), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, ЧОО УТ МІР завдано матеріального збитку.
Також, відповідно до складеного протоколу, 07 лютого 2026 року о 05 год. 35 хв. ОСОБА_1 на 125 км а/д М01 Чернігівського району Чернігівської області, в зоні дії знаку «Дикі тварини» допустив порушення вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України, внаслідок ДТП здійснив поранення самиці лося Європейського виду, занесеного до Червоної книги України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 90 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснивши, що швидкість не перевищував, їхав по трасі, несподівано відчув удар у лівий бік машини, він зупинився, щоб подивитись, що сталося. Побачив пошкодження автомобіля та лося, який лежав на узбіччі. Пояснив, що їхав в темну пору доби, знаку "Дикі тварини" по ходу слідування не було, на зустрічній смузі їхали автомобілі.
Захисник вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого як ст.124 так і ч.2 ст.90 КУпАП. В матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного дорожнього знаку, ОСОБА_1 відчув удар в лівий бік машини при роз'їзді із зустрічним транспортом, відсутні докази, що ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху та шляху його слідування не було перешкоди. Відсутні докази, що він умисно здійсним наїзд на лося.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, дослідивши матеріали справи, суд зважає на наступне.
Статтею ст.124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозиція сформульованої норми є бланкетною, а тому однією з обставин, що підлягає з'ясуванню, є те, в чому саме виразилося порушення особою правил дорожнього руху.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається, що він порушив вимоги п.п.12.1, 12.3 ПДР.
Відповідно до вимог пункту 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно з п. 12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Елементом об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, визначених даною нормою, а, отже, перебувають з ними в причинному зв'язку.
Що стосується п.12.1, 12.3 ПДР, то для того, щоб встановити наявність його порушення у діях водія, недостатньо констатувати лише факт наїзду. Насамперед, має бути встановлено, чи дійсно водій не вибрав безпечної швидкості руху та чи мав водій об'єктивну спроможність вчасно виявити небезпеку для руху або перешкоду, а також технічну можливість шляхом застосування гальмування уникнути ДТП, що можливе лише у разі призначення експертизи, яка у цій справі не проводилась.
Матеріали справи не містять доказів того, що водій ОСОБА_1 їхав в межах дії дорожнього знаку "Дикі тварини", на складеній схемі відсутні такі позначення. При цьому судом враховується, що удар був у лівий бік автомобіля, отже, в даному випадку є незрозумілим як швидкість руху вплинула на завдення удару в лівий бік автомобіля.
За визначенням термінів у п.1.10 ПДР: небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися; перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Дика тварина у даному конкретному випадку є небезпекою для руху, у разі виникнення якої водій зобов'язаний тільки гальмувати, проте аж ніяк не перешкодою, як про це складено протокол, яку можна ще й об'їжджати.
При цьому водій має об'єктивно виявити цю небезпеку. А з урахуванням того, що удар був у лівий бік автомобіля, водій ОСОБА_1 не міг об'єктивно виявити небезпеку, що полягала у наближенні лося до його автомобіля.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, докази винуватості ОСОБА_1 у справі відсутні, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 90 КУпАП суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону Укрвїни "Про Червону книгу України", відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, несуть зокрема особи, винні у незаконному, в тому числі з порушенням вимог виданих дозволів, використанні об'єктів Червоної книги України або їх знищенні.
Частина 2 ст.90 КУпАП передбачає відповідальність за погіршення, знищення середовища перебування (зростання) тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України, знищення, незаконне або з порушенням встановленого порядку вилучення їх із природного середовища, а також порушення умов утримання (вирощування) тварин і рослин зазначених видів у ботанічних садах, дендрологічних та зоологічних парках, інших спеціально створених штучних умовах, що призвело до їх загибелі, каліцтва (пошкодження), інші порушення порядку охорони, використання і відтворення таких видів тварин і рослин.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу Безпосередній об'єкт - встановлений порядок охорони рідкісних видів тварин, зокрема тварини лося, яка занесена до Червоної книги України. Предмет посягання - рідкісні види тварин (тварина лося).
Об'єктивна сторона правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 виражається знищенні рідкісної тварини з природного середовища (формально-матеріальний склад).
Суб'єктом адміністративного правопорушення можуть бути як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він взагалі не бачив тварини, удар прийшовся у лівий бік автомобіля. Він рухався з дотриманням безпечної і дозволеної швидкості руху, був уважний та слідкував за дорогою.
Таким чином, причиною наїзду на дику тварину лося стала поведінка дикої тварини (лося), який раптово вибіг на проїжджу частину, вдарився об машину та як наслідок тварина загинула.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне покарання може бути застосоване лише у зв'язку з діяннями, які характеризуються умисною або необережною виною. Що ж стосується дій випадкових, то, оскільки вони виключають будь-яку вину: умисну чи необережну, такі взагалі не тягнуть за собою адміністративної відповідальності.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства України, фактичних обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у матеріалах справи, суд зазначає, що збиття (знищення) дикої тварини лося, яка занесена до Червоної книги України, відбулось за відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а внаслідок непередбачуваної обставини, раптової появи дикої тварини лося на ділянці проїжджої частини дороги, за відсутності об'єктивної можливості у водія уникнути з нею зіткнення.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 90 КУпАП.
Відповідно п.1 ч.1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, відтак провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 90 та ст.124 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.283-285, 287-289 КУпАП, суд
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.90 та ст.124 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даних адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Суддя С.М. Майборода