Номер провадження 3/754/586/26
Справа №754/1262/26
Іменем України
10 березня 2026 року місто Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сунки Смілянського району Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 серії ВАД № 742679, ОСОБА_1 14.01.2026 о 16 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно дитини, а саме сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в його присутності кричала, виражалась нецензурною лайкою в бік свого чоловіка ОСОБА_3 , своїми діями завдала психологічної шкоди дитині та порушила п.п. 2, 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась судовими повістками, які надсилались за місцем проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої, про час та місце розгляду справи, за номерами телефонів, зазначених в матеріалах справи, надсилались повідомлення, які програмним забезпеченням мессенджерів визначенні, як «доставлені» до абонента. Також ОСОБА_1 викликалась повідомленням про розгляд справи на сайті «Судова влада».
Враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, не відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, дана справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 , яка своєчасно та неодноразово сповіщався про місце і час розгляду справи та від якої клопотання про відкладення розгляду справи не надходили.
При цьому рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року визначено, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою забезпечення розумних строків розгляду, суддя вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи що, судом вжито всіх заходів, щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості приймати участь у судовому засіданні, однак вона не скористався зазначеним правом та суд про причини своєї неявки не повідомила.
При вирішенні справи, суддя виходить з достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого і законного рішення.
Диспозицією та об'єктивною стороною ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння передбачене частиною 1 ст. 172-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Ознаками насильства є те, що: дії кривдника носять умисний характер; дії кривдника спричиняють фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі; дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина; асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи. При цьому, якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, такі дії не є домашнім насильством. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, яка включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: заяву ОСОБА_1 на ім'я начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до відповідальності її чоловіка ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_1 від 14.01.2026 у яких зазначає про вчинення ОСОБА_3 - її чоловіком, з яким перебуває в процесі розлучення, правопорушення відносно неї та її сина.
При цьому матеріали справи, окрім вказівки у протоколі про адміністративне правопорушення і складених на його основі документів, не містять будь-яких інших доказів щодо події правопорушення та спричинення потерпілій особі будь-якої шкоди.
Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного суддя приходить до висновку, що відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що під час розгляду справи в діях ОСОБА_1 не було встановлено ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, то провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тарас САЛАЙЧУК