Справа № 539/6365/25
про зупинення провадження у справі
13 березня 2026 року селище Шишаки Полтавської області
Суддя Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03 грудня 2025 року представник позивача, який діє на підставі довіреності, Андрухов В.М. через систему « Електронний суд » звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь ТОВ « Споживчий центр » заборгованість за кредитним договором № 27.07.2024-100000216 від 27 липня 2024 року у розмірі 21 370 грн. 32 коп. та судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору, в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
При цьому, представник позивача просив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження у відсутність представника позивача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2085973 від 04 грудня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 29 ).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 грудня 2025 року справу за позовом ТОВ « Споживчий центр » до ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд Миргородському міськрайонному суду Полтавської області ( а.с. 30 ).
25 грудня 2025 року справа № 539/6365/25 надійшла на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ( а.с. 36 ).
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 грудня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю Шишацькому районному суду Полтавської області ( а.с. 40 ).
21 січня 2026 року справа № 539/6365/25 надійшла на адресу Шишацького районного суду Полтавської області ( а.с. 45 ).
Ухвалою суду від 21 січня 2026 року позовну заяву ТОВ « Споживчий центр » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін, до відому яких доведено, що розгляд справи відбудеться у порядку письмового провадження о 08 год. 00 хв. 19 лютого 2026 року ( а.с. 47 ).
10 лютого 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку для подання відзиву на позов, вказуючи на те, що за адресою зареєстрованого місця проживання не проживає, оскільки проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 . З застосунку « Дія » йому стало відому про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ « Споживчий центр ». Останнім днем подання відзиву вважає 19 лютого 2026 року ( а.с. 49 - 50 ).
19 лютого 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 25 лютого 2023 року по теперішній час, що підтверджується довідкою начальника відділення обліку особового складу відділу кадрів зазначеної військової частини ( а.с. 62 - 67 ).
Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року ухвалено витребувати з Міністерства оборони України докази (інформацію):
- на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 , де проходить службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переведена на воєнний стан;
- на підтвердження того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі військової частини безпосередньо виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів до 10 березня 2026 року включно.
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відзиву відмолено, розгляд справи відкладено до 08 год. 30 хв. 13 березня 2026 року ( а.с. 68 - 69 ).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з частинами 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Згідно з пунктом 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
Згідно довідки № 08/145 від 12 січня 2026 року, виданої начальником відділення обліку особового складу відділу кадрів ОСОБА_2 , старший сержант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу в НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( військова частина НОМЕР_1 ) з 25 лютого 2023 року по теперішній час ( а.с. 67 ).
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судом під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Такого висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Суд звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача у складі Збройних сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті, 253 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, - задовольнити.
Зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі Збройних Сил України та у інших, утворених відповідно до закону, військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: