Справа № 991/7868/23
Провадження №11-кп/991/80/26
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах ОСОБА_13 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року про звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року щодо нього у цій частині,
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.01.2026 задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 , звільнено обвинуваченого ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 52022000000000228 щодо нього у цій частині.
Не погодившись з ухвалою, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу з доповненнями, просять її скасувати та направити клопотання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважають, що оскаржувана ухвала постановлена судом, якому не підсудне кримінальне провадження, а також суддями, які підлягали відводу.
Обґрунтовуючи непідсудність кримінального провадження № 52022000000000228 Вищому антикорупційному суду, захисники посилаються на відсутність умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст.216 КПК України оскільки: 1) жоден з обвинувачених в даному кримінальному провадженні не займав посаду, визначену п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України 2) станом на дату нібито вчинення обвинуваченими інкримінованих їм дій (19.12.2016), ПАТ КБ «Приватбанк» не відносився до суб'єктів господарювання, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, а був юридичною особою приватного права - акціонерним товариством, частки у статутному капіталі якого були розподілені між приватними особами. Держава набула право власності на 100% акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» 21.12.2016; 3) в рамках провадження не розслідуються злочини, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
22 квітня 2024 року Вищий антикорупційний суд частково задовольнив клопотання захисту та направив до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подання для вирішення питання підсудності даного кримінального провадження. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2024 року провадження з розгляду подання закрито, у зв'язку з чим, на думку захисту, суд не здійснив перевірку його обґрунтованості та не надав оцінки доводам щодо підсудності даного кримінального провадження.
Відводу, на думку захисників, члени колегії підлягали тому, що: суддя ОСОБА_19 має потенційний приватний інтерес, оскільки його рідна сестра працює на керівній посаді в адвокатському об'єднані, яке надає правову допомогу потерпілому та цивільному позивачу у цьому кримінальному провадженні - АТ «Приватбанк»; суддя ОСОБА_20 , перебуваючи у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, що унеможливило її подальшу участь у судовому розгляді справ, з метою забезпечення розумних строків розгляду, ініціювала повторний авторозподіл в низці кримінальних проваджень, однак в даному провадженні продовжувала розгляд, перериваючи для цього відпустку; один із захисників ОСОБА_13 ОСОБА_6 був серед осіб, які рекомендували суддю ОСОБА_21 на посаду судді Вищого антикорупційного суду та спілкувався з ним під час програми «Адвокат майбутнього».
Зазначені обставини викликають у захисту сумнів в неупередженості кожного з суддів колегії.
За результатами розгляду апеляційної скарги за участю прокурора, захисників та представника потерпілого, колегія суддів дійшла таких висновків.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України).
Статтею 49 КК України визначено строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, а також обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_13 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, який полягає в тому, що він в грудні 2016 року, займаючи посаду Голови правління ПАТ «КБ «Приватбанк», з метою прикриття розтрати грошових коштів банку, доручив невстановленим в ході досудового розслідування особам розробити протокол кредитного комітету банку та внести до нього завідомо неправдиві відомості щодо дати проведення кредитного комітету банку та прийняття на ньому рішення про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитних договорах. Напередодні останнього робочого дня перед визнанням банку неплатоспроможним ОСОБА_13 , отримавши від невстановлених осіб підроблений протокол кредитного комітету, підписав його та передав для виконання.
Як встановлено судом першої інстанції Національний Банк України відніс ПАТ «КБ «Приватбанк» до неплатоспроможних 18 грудня 2016 року. Отже, відповідно до викладених обвинуваченням фактичних обставин вчинення ОСОБА_13 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, відбулось не пізніше 18 грудня 2016 року.
Станом на 18 грудня 2016 року злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України був злочином невеликої тяжкості, а на час розгляду клопотання сторони захисту є проступком.
Дослідивши наявну в матеріалах справи інформацію, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність будь-яких відомостей, які б свідчили про переривання чи зупинення строків давності у розумінні статті 49 КК України.
Враховуючи приписи ст. ст. 12, 49 КК України, строк давності притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за злочин передбачений ч. 1 ст. 366 КК України становить 3 роки та сплив в грудні 2019 року.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали та не заперечується стороною захисту, в суді першої інстанції захисник ОСОБА_9 підтримала своє клопотання, просила його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав клопотання свого захисника, повідомив, що йому відома підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, а також зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження. Продовжувати судовий розгляд зазначеного в клопотанні інкримінованого йому злочину в загальному порядку не бажає.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність задоволення клопотання сторони захисту, звільнення ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього у цій частині.
Стосовно правильності висновку суду першої інстанції про закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.366 КК України сторона захисту не заперечує.
Щодо тверджень захисників про непідсудність кримінального провадження № 52022000000000228 Вищому антикорупційному суду, колегія суддів зазначає таке.
17 жовтня 2023 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглянула клопотання захисників ОСОБА_22 та ОСОБА_11 в межах кримінального провадження № 52022000000000228 від 19.08.2022, про направлення даного кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. На обґрунтування свої вимог захисники посилались на відсутність умов, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, що виключає віднесення кримінального провадження до предметної юрисдикції Вищого антикорупційного суду. За результатом розгляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б вказували на порушення правил підсудності даного кримінального провадження та про необхідність залишення клопотань захисників без задоволення, про що постановила відповідну ухвалу.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2024 року закрито провадження з розгляду подання Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52022000000000228 від 19.08.2022 до іншого суду, оскільки положення статті 34 КПК України не передбачають неодноразове в одному кримінальному провадженні вирішення питання про підсудність за клопотанням чи поданням з аналогічних підстав, оскільки це суперечить завданням кримінального провадження. Зазначені в поданні доводи вже були предметом розгляду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 17 жовтня 2023 року. Колегія суддів вважала, що в подані фактично ставилось питання про перегляд рішення, яке набрало законної сили.
Отже, питання підсудності даного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду вирішено у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.
Скасування оскаржуваної ухвали та направлення клопотання на новий розгляд до суду, якому воно «непідсудне», або до іншого суду, який не розглядає кримінальне провадження по суті, є неможливим, суперечить завданням кримінального провадження як такого.
Доводи захисників про скасування ухвали з причин постановлення її суддями, які підлягали відводу, також підлягають відхиленню.
З долучених до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що стороною захисту не заявлялись відводи суддям під час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження.
Вони заявлялися стосовно відводу суддів від розгляду кримінального провадження в цілому. Такий розгляд на даний час не завершений судом першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв про відводи суддів з огляду на те, що: 1) здійснення перерозподілу певних справ само по собі не є доказом упередженості судді щодо даної справи, а вказані в заявах про відвід дії не пов'язані з висловленням суддею своєї позиції по суті справи, або ж з упередженим ставленням до когось з учасників; 2) з часу надання захисником ОСОБА_6 рекомендацій на призначення одного з суддів на посаду судді Вищого антикорупційного суду сплив значний проміжок часу (більше 5 років), між ними відсутні дружні відносини, а інші обставини упередженості судді заявниками не наведені; 3) сестра головуючого судді не має відношення до вказаної справи, не займається практикою у сфері кримінальної юстиції, не консультує потерпілого з питань, пов'язаних з даним кримінальним провадженням, не бере участь як його представник у даній справі.
Таким чином питання відводу суддів було вирішено у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
На даний час розгляд кримінального провадження не завершений судом першої інстанції. Сторона захисту оскаржує по суті ухвалу, якою задоволено її ж клопотання про закриття кримінального провадження в частині, а не в цілому. Тому дії захисників містять ознаки зловживання процесуальними правами, спрямовані на штучне створення правових перешкод для розгляду кримінального провадження в нерозглянутій судом першої інстанції частині.
Оскільки оскаржувана ухвала стосується тільки одного з обвинувачених і тільки щодо частини обвинувачення, не перешкоджає подальшому розгляду кримінального провадження по суті в іншій частині, то, за висновком колегії суддів, постановлене за наслідками її апеляційного перегляду судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 34, 284-286, 288, 407, 418 КПК України, колегія судів
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року про звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року щодо нього у цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3