Номер провадження 22-ц/821/875/26 Справа № 694/3009/25
Звенигородський районний суд Черкаської області
про залишення апеляційної скарги без руху
13 березня 2026 року м. Черкаси
Суддя судової палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду Сіренко Ю.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором позики у розмірі 8322 (вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 04 коп., з яких 3500 грн. заборгованість по тілу кредиту, 4410 грн. заборгованість за процентами та 412 грн. 04 коп. заборгованість по комісії. Крім того, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2010 (дві тисячі десять) грн. 60 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, 05 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.
Однак апеляційне провадження не може бути відкрите, оскільки скаржником не сплачено судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду та пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (надалі -Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становив 3028 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судом стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2010, 60 грн, з урахуванням розміру ставки за подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою апеляційної скарги на рішення суду судовий збір складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, наведені положення закону, судовий збір за оскарження ОСОБА_1 рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 січня 2026 року складає 3015,9 грн. ( 2010,6 грн х150%).
В апеляційній скарзі скаржник порушує питання про звільнення її від сплати судового збору, натомість будь-яких підстав для звільнення остання не зазначає.
Так, Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон), а саме, ч. 2 ст. 8 закону передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, скаржнику належить сплатити судовий збір у визначеному вище розмірі або подати заяву про звільнення від сплати судового збору із зазначенням підстав для звільнення та обгрунтуванням їх належними доказами відповідно до закону.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Оскаржуване рішення суду було проголошене 21 січня 2026 року, тобто останнім днем на подання апеляційної скарги є 20.02.2026.
Скаржник подала апеляційну скаргу 05 березня 2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в обгрунтування якого зазначає, що вона вже зверталась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.01.2026, однак її апеляційну скаргу було ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02.03.2026 повернуто на підставі п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України, у зв'язку з тим, що скарга не була підписана ЕЦП.
Інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.01.2026, ОСОБА_1 в клопотанні не наводить.
Ознайомившись із клопотанням ОСОБА_1 , вважаю, що вказані нею підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.01.2026 є неповажними, оскільки скаржником подано апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду, водночас повернення апеляційної скарги, на чому наголошує скаржник, не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою, у випадку подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 354 ЦПК України для оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 356 цього Кодексу, а також в разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу, тобто апеляційна скарга повинна бути залишена без руху і скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно частин 3, 4 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 січня 2026 року підлягає залишенню без руху, для сплати скаржником судового збору та подання до суду доказів такої оплати або заяви про звільнення від сплати судового збору із зазначенням підстав для звільнення та обгрунтуванням їх належними доказами відповідно до закону, а також для подання скаржником заяви із зазначенням підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Керуючись статтями 354, 357 ЦПК України, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 січня 2026 року у даній справі залишити без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання скаржником копії ухвали Черкаського апеляційного суду для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
В разі неусунення зазначених недоліків, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В.Сіренко