11 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 698/742/25
Провадження № 22-ц/821/478/26
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
представник позивача: Баранова Анастасія Володимирівна
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Баранової Анастасії Володимирівни на рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Лазаренка В.В. в приміщенні Калинопільського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
28 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4176897, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 27 900,00 грн.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 02.07.2021 до договору факторингу № 73-МЛ від 02.07.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 27 900,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в сумі 6 000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 20 700,00 грн, та заборгованості за комісією в сумі 1 200,00 грн.
Вказує, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишена без виконання.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4176897 від 23.03.2021 у сумі 27 900,00 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2025 року позов - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021 в загальному розмірі 9 900,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати в загальному розмірі 1 924,95 грн, які складаються з судового збору у розмірі 859,95 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 065,00 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав обов'язки за договором про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021 та визнає позовні вимоги в частині заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000,00 грн, заборгованості по процентам у розмірі 2 700,00 грн та комісії у розмірі 1 200,00 грн, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 900,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 700,00 грн - заборгованість по процентам, 1 200,00 грн - заборгованість по комісії.
В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовив за їх необґрунтованістю.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру за конкретних обставин справи, та вважав, що справедливою та реальною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню, є 1 065,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд», представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Баранова А.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків встановленим обставинам справи, просила скасувати рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги товариства повністю.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідач був у повній мірі проінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.
Зауважує, що відповідно до п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання , передбачених ст. 625 ЦК України.
Звертає увагу, що позивач в позовній заяві зазначив, що сума та розрахунок заборгованості за договором були передані позивачу від первісного кредитора згідно договору про відступлення прав вимоги, тобто після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалось.
Разом з позовною заявою надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме виписку з особового рахунку за кредитним договором та виписку про щоденні нарахування та погашення, які містять детальний розрахунок нарахувань.
Вказує, що оскільки позичальником не було повернуто кошти у строк, погоджений умовами договору, то було продовжено строк користування кредитними коштами за базовою ставкою, яка визначена в п. 1.6. договору.
Посилається на висновки, викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2025 у справі № 204/5909/24 та вважає, що заборгованість позивачем нарахована вірно.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 10 лютого 2026 року, ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення, а рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2025 року залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення суду ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
18 лютого 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Баранової А.В., а 03 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4176897, який підписано 23.03.2021 о 17 год. 41 хв. ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію 23.03.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 направлено одноразовий ідентифікатор R89676.
З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021 розмір кредиту становить 6 000,00 грн, строк кредиту 30 днів з 23.03.2021 по 22.04.2021. Комісія за надання кредиту становить 1 200,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово, а також проценти за користування кредитом у розмірі 2 700,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, процентна ставка, відсотків річних за кожний день користування кредитом в межах строку кредитування становить 1,50 % , стандартна (базова) ставка становить 5,00 % за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 1 200,00 грн, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово, загальні витрати за кредитом 3 900,00 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 9 900,00 грн, реальна річна процентна ставка 791,00 % річних.
З платіжного доручення № 42200287 від 23.03.2021 встановлено, що 23.03.2021 з рахунку « ОСОБА_2 », на кредитний рахунок № НОМЕР_2 за договором № 4176897 було проведено фінансову операцію по переказу ОСОБА_1 коштів у розмірі 6 000,00 грн.
Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021 загальна вартість кредиту становила 9 900,00 грн, з яких 6 000,00 грн - сума кредиту, 2 700,00 грн - проценти за користування кредитом, 1 200,00 грн - комісія за надання кредиту. Дата видачі кредиту - 23.03.2021, дата платежу - 22.04.2021.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №73-МЛ, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає відступає ТОВ ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) право грошової вимоги до боржників, за договором № 4176897 від 23.03.2021.
Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 73-МЛ від 02.07.2021 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 8.3 зазначеного договору факторингу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ ФК «Кредит-Капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ ФК «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 73-МЛ від 02.07.2021 ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4176897 від 23.03.2021 року в сумі 27 900,00 грн, з яких 6 000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 20 700,00 грн - залишок по відсотках, 1 200,00 грн - залишок по комісії.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4176897 від 23.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ ФК «Кредит-Капітал» станом на 24.07.2025 (включно) складає 27 900,00 грн з яких 6 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1 200,00 грн- прострочена заборгованість за комісіями, 20 700,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 4176897 від 23.03.2021, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, яка відповідачем в добровільному порядку повернута не була, тому до стягнення з відповідача обґрунтовано підлягає заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 000,00 грн.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач був у повній мірі проінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, отже скаржником фактично оскаржується рішення суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 22.04.2021.
Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 2 700,00 грн. (а.с.17).
Також у пункті 2.3. Договору про споживчий кредит визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 3.00; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 5.00; строк продовження - 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 10.00.
Якщо позичальник здійснює продовження кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1 договору).
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних ( базових)умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Отже, за умовами Договору (пункту 2.3.1.2 договору) сторони погодили, що у разі неповернення кредиту, він автоматично пролонгується строком до 60 днів. При цьому, з цього ж пункту договору видно, що у разі продовження строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних умовах (який не може перевищувати 60 днів) зупиняється.
Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак у зв'язку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості у вказаний термін, він автоматично продовжився ще на 60 днів, тобто загальний строк кредитування - 90 днів.
Доказів про погашення заборгованості в строк, передбачений кредитним договором, матеріали справи не містять.
Також, згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Пунктом. 1.6 Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в період з 23.03.2021 по 22.04.2021 нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 1.5.2 Договору ( 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом), а в період з 23.04.2021 по 21.06.2021 - згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору ( 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).
Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості за відсотками згідно умов договору про споживче кредитування №54176897 від 23.03.2021, колегія суддів встановила, що сума заборгованості за відсотками за умовами кредитного договору складає 20 700,00 грн (( 6 000, 00 грн х 1,50% х 30 днів) + ( 6 000,00 грн х 5,00% х 60 днів)).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами після закінчення строку кредитування у розмірі 20 700,00 грн за період з 23.04.2021 по 21.06.2021 підлягають до задоволення.
Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення відсотків не відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнутих відсотків з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення відсотків, відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що апеляційна скарга і позовні вимоги товариства задоволені повністю, то відповідно із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6 056,00 грн.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Баранової Анастасії Володимирівни - задовольнити.
Рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2025 року - скасувати в частині стягнення відсотків та судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 20 700,00 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков