Провадження № 22-ц/803/589/26 Справа № 174/1032/23 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Карпенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №174/1032/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Ілюшик І.А., -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він з 31 серпня 2013 року перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 жовтня 2023 року шлюб з відповідачем було розірвано. Відповідач останні сім років періодично виїздила для роботи за кордон, до різних країн Європейського Союзу, з періодичністю перебування - два тижня вдома, вісім місяців за кордоном. При цьому вона фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо участі у вихованні їхнього сина, увесь цей час він проживав разом з ним, перебував на його вихованні та утриманні. На початку вересня 2023 року відповідач, в черговий раз повернувшись з-за кордону повідомила його, що їм необхідно розірвати шлюб, оскільки у неї мається інший чоловік, з яким вона має намір спільно проживати.
Відповідач проживає окремо, не відвідує сина, не цікавиться умовами його проживання, виховання, станом здоров'я. Сам син не бажає проживати з відповідачем, висловлює намір та бажання проживати разом з позивачем.
Позивач має постійне місце роботи, працює у філії «ВГМК» АТ «ОГХК», отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, у розмірі приблизно 10000 грн., веде спосіб життя, що відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам поведінки та моралі, не вживає алкогольних напоїв.
У зв'язку з чим просив визначити місце проживання дитини разом з ним за адресою АДРЕСА_1 та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п'ятидесяти відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування - задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо суттєвих обставин справи є передчасними та нез'ясованими у повному обсязі, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.
Зазначає, що суд не надав необхідної правової та юридичної оцінки фактам та обставинам, що є суттєвими та такими, що спростовують, як позовні вимоги позивача так і їх обґрунтування.
Зауважує, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу про умови проживання дитини за фактичним місцем проживання позивача по АДРЕСА_2 . Умови проживання дитини за її фактичним місцем проживанням разом з батьком по іншій адресі не досліджувались, не перевірялись та компетентними органами не встановлювались.
Дитина постійно проживала та проживає разом з відповідачем та її чоловіком у повторному шлюбі у м.Дніпро, при цьому позивач жодного інтересу до дитини не проявляв та не проявляє, жодного разу дитину у м.Дніпро не відвідував, ані умовами її проживання, ані станом її здоров'я, ані іншими обставинами життя дитини не цікавився та не цікавиться по цей час, що свідчить про надуманість обставин, викладених у позові.
Вважає, що дитина позивачу потрібна для забезпечення відстрочки від призову для проходження військової служби в ЗСУ, оскільки є факт спроби незаконного перетину державного кордону України з метою уникнути призову, що підтверджується постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Однак суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини.
Вказує, що позивач страждає на алкоголізм та під час проживання дитини з позивачем останній здійснював щодо дитини насилля як фізичне так і психологічне.
Зазначає, що дитина постійно проживає з відповідачем за її місцем проживання, відвідує додаткові гуртки та секції за інтересами у м.Дніпро, проходить необхідні консультації у психологів з метою усунення негативних наслідків після проживання дитини разом з батьком - позивачем по справі.
Усім переліченим обставинам суд першої інстанції взагалі не надав правову оцінку, ухваливши рішення на підставі доказів, наданих позивачем, які датовані 2023 роком.
Зауважує, що висловлена в судовому засіданні думка дитини була зроблена під впливом позивача та матері позивача - бабусі дитини, яка пообіцяла дитині великий подарунок.
Також вказує, що суд першої інстанції не з'ясував обставини щодо відношення дитини як до батька так і до матері, застосувавши формально процедуру з'ясовування думки дитини у судовому засіданні.
Звертає увагу, що у Вільногірському міському суді Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю (справа № 174/324/24).
У зв'язку з чим, просить рішення Вільногірському міському суді Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року - скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно зі ст.ст.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 лютого 2014 року.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб сторони перебували у шлюбі.
Відповідно до копії витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики наданої учню ОСОБА_5 він навчається у Вільногірському ліцеї №3 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області у 4 класі.
Відповідно до копії характеристики з місця роботи позивача він характеризується позитивно.
Відповідно до копії акту №1063 від 25 жовтня 2023 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради Бобошко О.С. вбачається, що в присутності свідків було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дійсно проживає ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 .
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
З копії витягу з ЄДРСР постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2023 року та копії пропозиції на добровільне виконання постанови суду від 06 березня 2023 року за вих. № 299/653/23, свідчить про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно копії довідки про доходи ОСОБА_1 , за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року становить 79 118,02 грн.
Згідно акту №76 від 08 листопада 2023 року обстеження умов проживання житла родини ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 стан житла задовільний.
Згідно листа КУ ЦНСП ВМР від 20 листопада 2023 року №01-16/328-28 щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 встановлено, що батько ОСОБА_1 приділяє багато часу проведення дозвілля разом з дитиною, надає можливості для гри та взаємодії з іншими дітьми.
Згідно акту оцінки потреби сім'ї/особи та висновку оцінки потреби сім'ї на момент відвідування у помешканні дотримані санітарно-гігієнічні норми, для хлопчика є окреме ліжко та своя кімната, облаштоване місце для гри, навчальних занять, помешкання безпечне для дитини.
Згідно копії листа від 14 листопада 2023 року №1275 КП «Вільногірської МЦ ПМСД» повідомляє, що дитина ОСОБА_5 звертався на прийом до сімейного лікаря, декларація укладена з сімейним лікарем.
Згідно копії листа від 09 листопада 2023 року № 347/10/23 ССД Вільногірської міської ради Дніпропетровської області щодо проведення умов проживання ОСОБА_5 та надано відповідь листа УССД адміністрації Соборного району Дніпропетровської міської ради та акт обстеження умов проживання акту оцінки потреби сім'ї/особи та висновку оцінки потреби сім'ї матір'ю створені належні умови для виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_5 .
На момент відвідування родини малолітній ОСОБА_6 перебував у матері та має гарні стосунки з останньою. Також, ОСОБА_4 не заперечувала проти визначення місця проживання малолітнього сина з батьком.
Згідно копії довідок №№51, 53, 142 від 12 березня 2024 року та №205 від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Характеристика за місцем проживання ОСОБА_4 та копія заяви ОСОБА_4 від 23 травня 2024 року до ВП №4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 23 липня 2024 року (під час розгляду справи в суді) та прізвище « ОСОБА_8 » змінила на прізвище чоловіка - « ОСОБА_9 ».
Відповідно до копії довідки про заробітну плату ОСОБА_4 за період з 01 червня 2022 року по 15 листопада 2022 року отримала заробітну плату, яка складає 5 250 злотих.
Зі змісту листа ВП №4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 21 червня 2024 року №44.4-6098 вбачається, що в ході проведеної перевірки в діях ОСОБА_1 ознак неналежного виконання батьківських обов'язків та порушень норм Закону України «Про охорону дитинства» не встановлено.
Відповідно до копії довідки №111 від 12 березня 2024 року ОСОБА_4 навчається на денній формі в КЗ «Дніпровський базовий фаховий медичний коледж» з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2026 року.
АТ КБ «ПриватБанк» в своєму листі повідомив про наявність відомостей про перерахування ОСОБА_4 коштів ОСОБА_1 .
До матеріалів справи долучено копію закордонного паспорта ОСОБА_10 , в процесі судового розгляду позивачем визнано, що дитина виїжджала закордон і перебувала там разом із матір'ю до отримання нового паспорту.
Виписка по рахунку підтверджує те, що у ОСОБА_5 був наявний рахунок у АТ «А-Банк» за період з 29 листопада 2024 року по 23 травня 2025 року.
Згідно виписки по картці ОСОБА_3 має певні грошові кошти на рахунку.
Судом дослідженні скриншоти відео та аудіо записи.
Судом, за клопотанням позивача, допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 знає тривалий час, дитина завжди була з татом. ОСОБА_15 була на заробітках закордоном, що свідку відомо зі слів ОСОБА_14 . Свідок бачила її кілька разів на рік в місті ОСОБА_16 разом з ОСОБА_14 та дитиною. В гості вона приходила по АДРЕСА_3 , там проживає його дівчина, вони там можуть залишатись із сином, а також за адресою АДРЕСА_1 . Дитина бувала у Дарини в м.Дніпро.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що знає ОСОБА_14 близько 14 років, з дитиною він майже увесь час сам, мати у вихованні участі не приймала, забезпечував його повністю ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_15 знає, що вона працювала закордоном. До ОСОБА_14 і ОСОБА_17 свідок приходив в гості за адресою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_13 в суді показав, що ОСОБА_15 і ОСОБА_14 давно не живуть разом, дитина мешкала разом з батьком, з ОСОБА_15 він особисто не знайомий, а з ОСОБА_14 близько спілкується останні три-чотири роки. Їх трьох разом свідок жодного разу не бачив, а ОСОБА_14 з дитиною бачив часто. Свідок вважає, що дитину виховує та забезпечує ОСОБА_14 .
Допитані за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 також надали суду пояснення.
Зокрема свідок ОСОБА_18 пояснила, що є матір'ю ОСОБА_2 і вона хоче повернути онука. Під час шлюбу ОСОБА_14 ображав ОСОБА_15 , бив, проживали вони у батьків ОСОБА_15 . Він забирав ОСОБА_17 і маніпулював ним. Свідок не вважає, що він забезпечував родину, оскільки комунальні послуги останній не сплачував. Коли ОСОБА_15 виїхала закордон, то ОСОБА_6 залишився у батьків відповідача і мешкав з ними. Коли матері відповідача потрібно було виїхати на заробітки, то онук почав жити з батьком з травня 2023 року. Коли онук проживав з батьками відповідача, то позивач грошей не надавав, надавала ОСОБА_15 . Зараз ОСОБА_6 ходить на додаткові заняття, які оплачує ОСОБА_15 . У 2016 році ОСОБА_15 виїхала закордон, поверталась ненадовго, приблизно на два тижні, більше двох-трьох місяців знаходилась закордоном. ОСОБА_14 не дає спілкуватись з матір'ю, бабусею. Можливо він не хоче йти в армію, тому звернувся з позовом до суду.
В іншому судовому засіданні свідок ОСОБА_18 також пояснила, що ОСОБА_21 не бажає йти в армію, він хотів виїхати нелегально і просив у свідка гроші, потім він поїхав, його затримали і йому допомагала ОСОБА_15 . Коли дитина проживала з батьками ОСОБА_15 , то навчалась добре, а коли він почав проживати із батьком, то припинив додаткові заняття. Про проблеми з навчанням повідомляла вчитель ОСОБА_17 . ОСОБА_6 проживав із батьками відповідача, а коли її мати виїхала закордон на роботу тоді влітку 2023 дитина переїхала до батька.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_2 2020 року і до 2023 року ОСОБА_6 проживав із бабусею та дідусем (батьками ОСОБА_15 ). Дарина з 2020 року по 2023 рік працювала закордоном. Коли вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_14 той її бив, погрожував. ОСОБА_1 та його батьки не дозволяють бачитись ОСОБА_17 з матір'ю, батьки позивача забирають його силою. Коли ОСОБА_6 знаходиться вдома з батьком, а мати йому телефонує, то він або не бере слухавку або йде розмовляти в під'їзд. Вчителя скаржаться, що батько не приділяє уваги навчанню сина. Свідку це відомо зі слів ОСОБА_15 або її матері він також бачив табель дитини. У нього дуже впала успішність. За додаткові заняття, збори у школу, оплату обідів відповідає ОСОБА_15 . Додаткові заняття сина ОСОБА_14 не контролює. ОСОБА_6 казав, що він боїться батька, коли вони хочуть зустрітися, то свідок пише ОСОБА_14 , а ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_19 пояснила, що коли сторони перебували у шлюбі, то ОСОБА_23 ображав, бив, що по ній було видно, вона показувала синці, вживав алкоголь та влаштовував сварки, влаштовував вдома погром, побив посуд. ОСОБА_15 поїхала закордон де заробляла гроші, щоб забезпечувати родину, раз на три місяці поверталася і привозила гроші.
Свідку також відомо, що ОСОБА_15 перераховувала кошти ОСОБА_14 , щоб він утримував дитину. Батько перешкоджає бачитись матері із дитиною, налаштовує її проти родичів з боку матері, свідок бачила відео коли батько не давав дитину. Свідок є двоюрідною сестрою відповідача, а ОСОБА_6 з нею у місті не вітається, вона сама по його поведінці зрозуміла, що батько його налаштовує. Коли ОСОБА_6 проживав з бабусею, то навчався добре.
Свідок ОСОБА_20 повідомила, що винаймала житло у Польщі разом із ОСОБА_2 . Син проживав із мамою ОСОБА_15 , вона часто приїжджала на п'ять-сім днів. Свідок бачила її конфлікти із ОСОБА_14 , як він погрожував. ОСОБА_14 їй дзвонив, щоб вона відмовилась від дитини, щоб він міг виїхати закордон, не давав бачитись з ОСОБА_17 . Вона пересилала йому кошти і свідок ходила разом із нею коли ОСОБА_2 надсилала грошові кошти ОСОБА_1 та своїй матері. Пів року коли почалася війна ОСОБА_6 проживав з матір'ю в Польщі, а потім повернувся, коли настав час йти до школи. З другим чоловіком ОСОБА_15 познайомилась під час перебування у Польщі, але разом вони не жили.
Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року №496/0/7-23 Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному рішенні встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає з батьком, ОСОБА_1 за однією адресою. Також із змісту самого рішення органу опіки та піклування вбачається, що під час співбесіди спеціалістів Служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з малолітнім ОСОБА_5 з'ясовано, що хлопчик на даний час мешкає з батьком, з яким у нього склалися близькі, довірчі стосунки, тому і в подальшому хоче проживати з батьком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з висловленого дитиною, мотивованого бажання проживати разом з батьком, яке забезпечує його перебування у звичайному та зрозумілому соціальному середовищі. Суд врахував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін з батьком з огляду на те, що мати, хоча й займається вихованням та утриманням дитини, однак, проживання дитини разом з батьком, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує догляду та турботи у звичному для неї середовищі й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Крім того, суд зауважив, що мати дитини ОСОБА_2 не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояв турботи відносно дитини та участь у вихованні сина і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини - ОСОБА_1 щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема: обстеження умов проживання; характеристики психоемоційного стану дитини; поведінки батьків стосовно дитини; висновку органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, провадження № 61-9074св20).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини.
Як зазначено вище, сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року № 496/0/7-23 Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що дитина фактично проживає з батьком і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її (дитини) місця проживання.
Проте, у судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що вихованням, утриманням та розвитком дитини займається саме відповідач ОСОБА_2 і дитина проживає постійно разом з нею в м.Дніпрі.
На підтвердження своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційному суду надала Довідку Дніпровської гімназії №83 ДМР Департаменту гуманітарної політики ДМР №427 від 01 жовтня 2025 року про те, що малолітній ОСОБА_5 дійсно здобуває освіту в 6-Б класі вказаного навчального закладу за очною формою навчання. Характеристика на ОСОБА_5 , в якій класний керівник ОСОБА_24 зазначає, що батько хлопця з класним керівником не спілкується, на зв'язок не виходить, натомість мати, ОСОБА_25 постійно цікавиться навчанням та поведінкою сина, підтримує зв'язок з класним керівником та вчителями.
Акт обстеження умов проживання від 25 вересня 2025 року, який проводився у присутності матері дитини ОСОБА_25 , згідно з яким підтверджено, що дитина фактично мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_5 .
Вказані факти спростовують висновки суду першої інстанції щодо проживання дитини з батьком.
Окрім цього, акт депутата Вільногірської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області Бобошко О.С. №1063 від 25 жовтня 2023 року, акт служби у справах дітей від 08 листопада 2023 року, згідно з якими, досліджувались умови проживання дитини за зареєстрованим місцем проживання дитини не відповідають дійсності, оскільки проводились за місцем реєстрації - по АДРЕСА_1 , тоді як позивач фактично проживав по АДРЕСА_2 .
Цьому факту суд першої інстанції належної уваги не приділив, а тому передчасно зробив висновки щодо наявності правових підстав для визначення місця проживання дитини разом із позивачем ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів про належне обстеження умов проживання дитини за її фактичним місцем проживання разом з батьком по іншій адресі.
Разом з тим, матеріали справи містять постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за спробу незаконного перетину державного кордону України з метою уникнути призову на військову службу, що викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності позивача при звернені з даним позовом.
Суд першої інстанції не врахував даного факту при прийнятті рішення, оскільки мотиви такої поведінки батька суперечать його вимогам, заявленим в позові, та викликають сумнів в його бажанні виховувати дитину.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, в порушення вимогам процесуального права, не з'ясував фактичних обставин справи та не надав їм правової оцінки, внаслідок чого ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи і приймаються колегією суддів, оскільки впливають на висновки суду першої інстанції.
Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 220 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 12.03.2026 р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв