Провадження № 22-ц/803/995/26 Справа № 199/4777/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черненков Олег Віталійович, на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року в цивільній справі номер 199/4777/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, про встановлення факту родинних відносин та зміну черговості одержання права на спадкування,
У липні 2018 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л., про встановлення факту родинних відносин та зміну черговості одержання права на спадкування, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є племінницею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через непорозуміння з донькою померлого, як спадкоємцем першої черги, розбіжності у написанні прізвища, яка виникла у результаті довільного перекладу її прізвища з російської мови на українську мову особами, які здійснювали видачу документів, вона позбавлена можливості у подальшому оформити свої спадкові права після його смерті.
Позивач вважала, що має право на спадкування зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 , хоча сама є спадкоємцем другої черги за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_4 .
Вона протягом семи років допомагала по господарству ОСОБА_3 , купувала йому ліки та продукти харчування. ОСОБА_2 стосунки з батьком не підтримувала, не опікалась ним, проживає за межами України, залишивши його у безпорадному стані, а відтак відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України вона має право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги.
Позивачка просила суд встановити факт родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_3 , як племінниці та дядька; змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши за спадкоємцем за законом другої черги ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 .
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, про встановлення факту родинних відносин та зміну черговості одержання права на спадкування- відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адвокат Черненков О.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачка вважає, що суду було надано достатньо доказів для того, щоб дати їм належну правову оцінку та встановити факт родинних відносин, однак судом першої інстанції залишено без уваги, що відповідач у своїх запереченнях не ставила під сумнів родинні зв'язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Представником відповідачки в судовому засіданні зазначено, що відповідачка повідомляла його про те, що позивачка є її родичкою, документи щодо наявності родинних зв'язків надати неможливо, оскільки родина ОСОБА_5 походить з тимчасово окупованих територій.
Судом спотворено показання свідків та позивача, проігноровано свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідь Новокодацького районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у внесенні змін до актового запису в дошлюбне прізвище позивача щодо відмінностей у прізвищі позивачки та її матері.
Не уточнено та не встановлено, в якому році ОСОБА_3 проявляв здатність забезпечувати базові потреби без самостійної допомоги, розмір витрат ОСОБА_3 .
Єдина дата, на яку посилається суд, це 22.01.2018 року, коли ОСОБА_3 самостійно користувався громадським транспортом, щоб з'ясувати стосунки зі своїм сином, однак не взято до уваги наслідки поїздки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер в лікарні.
Висновком експерта №346 «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» від 21.10.2024 року встановлено, що ОСОБА_3 у зв'язку з похилим віком та ступенем розвитку захворювань потребував постійної сторонньої допомоги з 2016 року по день смерті.
Судом повністю залишені без уваги вік, стан здоров'я та друга група інвалідності ОСОБА_3 , медична документація, перелік захворювань ОСОБА_3 та покази свідків й покази позивачки, яка посилалась на погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 з віком та про необхідність постійного за ним догляду, які викладені у запереченні на відзив та у письмових поясненнях.
Відхилено клопотання про відсутність правових підстав участі у справі представників громадянки РФ ОСОБА_2 , так як на укладання правочинів з такими громадянами накладений мораторій відповідно до постанови КМУ №187 від 03.03.2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та не взято до уваги, що відповідачка є громадянкою рф.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Трушев О.П., надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідачка просила залишити рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року у справі №199/4777/18без змін, та апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_1 не доглядала протягом тривалого часу ОСОБА_3 , а почала з ним спілкуватись лише в грудні 2017 року. Спадкодавець не перебував у безпорадному стані, не звертався за допомогою до близьких родичів, підтримував активний і здоровий спосіб життя, самостійно обробляв земельну ділянку, регулярно займався фізичними вправами, самостійно виходив кожного дня на вулицю для прогулянок, регулярно відпочивав в санаторіях для ветеранів війни та відвідував заходи та зустрічі ветеранів Великої Вітчизняної війни, що свідчить про соціальну активність і мобільність, не мав тяжких хронічних чи гострих захворювань, які б обмежували його здатність до самообслуговування, мав пенсію, достатню для покриття всіх життєвих потреб, що підтверджується випискою про нарахування пенсії за період з 01.01.2000 року по 31.01.2018 року.
Довідка ОК «ЖБК №386» безумовно засвідчує, що ОСОБА_3 протягом усього періоду проживання самостійно, без залучення інших осіб, сплачував усі комунальні послуги. З медичної документації вбачається, що у ОСОБА_3 були лише хронічні захворювання, які не свідчать про втрату здатності до самообслуговування, окрім того, до жовтня 2017 року він самостійно відвідував лікарів, проходив планове стаціонарне лікування, повністю орієнтувався в просторі та часу, адекватно спілкувався з медперсоналом.
Наявність у спадкодавця другої групи інвалідності не є підтвердженням перебування спадкодавця в безпорадному стані, оскільки зазначена група інвалідності надається особам, які здатні до самообслуговування та не потребують постійного стороннього нагляду, догляду чи допомоги.
Висновок судово-медичної експертизи №346 від 21.10.2024 року не має вирішального значення по справі, оскільки нею не враховано фактичні обставини активного способу життя спадкодавця, окрім того відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2024 року у справі №522/21808/18, оцінка безпорадного стану є виключно питанням права.
Чоловік позивачки в судовому засіданні 24.04.2019 року зазначив, що ОСОБА_3 сам готував їжу, самостійно ходив до магазину, витрачав до 4000,00 грн на продукти, мав щоденний розпорядок (вставання, гімнастика, прогулянки вулицею, приготування їжі за потребою), регулярно спілкувався з сусідами та отримував достатню пенсію.
ОСОБА_1 не доведено ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві. Показання свідків підтверджують, що спадкодавець підтримував зв'язок з донькою, позитивно відгукувався про неї, розповідав про онуків та радів їхнім візитам. Відповідачка продовжувала сплачувати комунальні платежі за дачну ділянку.
Сама ОСОБА_1 визнала, що спадкодавець не звертався до доньки з проханням про допомогу.
Адвокат Трушев О.П. є повноважним представником відповідачки у повній відповідності до Конституції України, ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позивачка не надала доказів, що зверталась до нотаріуса для оформлення спадщини і отримала відмову у зв'язку з відсутністю документів про родинні відносини.
З аналізу законодавства та сформованої єдиної правової позиції Верховного Суду вбачається, що для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадкування необхідною є одночасна наявність усіх п'яти юридично значимих обставин, серед яких ключовою є доведення безпорадного стану спадкодавця.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Черненков о.В. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Трушев О.П. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л.в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 116, 119, том 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи.
Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, том 1).
16 грудня 1994 року ОСОБА_3 отримав реєстраційне посвідчення, яке зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР 16.12.1994 року та записано в реєстрову книгу №XXIV за реєстраційним №11, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 82, том 1).
Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с. 21, том 1).
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с. 11,12, 10).
Відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , з заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 60, 68, том 1).
Позивачка ОСОБА_1 зверталась до органів ДРАЦС з заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану. Отримала відповідь з Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відмову у внесенні змін до актового запису (а.с 142-143, том 2).
У висновку Новокодацького відділу ДРАЦС від 04.07.2018 року відмовлено у внесенні змін до актових записів з мотивацією допущення помилки чи зазначення неправильних відомостей (а.с. 67-68зв, том 3).
ОСОБА_3 постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 81зв, том 1).
З довідки ОК «ЖБК №386» вбачається, що оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 здійснював ОСОБА_3 , за винятком березня, квітня 2018 року та лютого 2019 року, коли оплату здійснювала ОСОБА_1 (а.с. 39, том 3).
20 серпня 1997 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю. Відповідно до зазначеного Державного акту ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку площею 0,060 гектарів для ведення садівництва в садовому товаристві «Весна» (а.с. 22, том 1).
Згідно з відповіддю відділу з питань виплати пенсій №5 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.03.2019 року ОСОБА_3 з 2000 року по 08.01.2002 року отримував пенсію по інвалідності, з 09.01.2002 року по 30.12.2003 року - пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком та з 31.12.2003 року по 31.01.2018 року пенсію за віком (а.с. 35, том 3).
Відповідно до рапорту Новокодацького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській справі від 22.01.2018 року о 15-41 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.01.2018 року о 15-39, за адресою: АДРЕСА_3 , стався конфлікт з колишнім чоловіком. Вибиває двері. Заявник ОСОБА_9 .
Результат відпрацювання: «22.01.2018 року 16-38. По приїзду було проведено проф. бесіду та роз'яснювальну роботу. Конфлікт врегульовано, чоловік поїхав додому. Заявниця більше допомоги не потребує (а.с. 112, том 3).
Довіреністю від 27 грудня 2017 року, яка посвідчена приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н.Б., ОСОБА_3 особисто уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси.
Підписуючи довіреність, ОСОБА_3 добровільно, за особистої участі, усвідомлено висловив свою згоду на умови, зазначені в ній, які чітко та зрозуміло викладені в довіреності.
З даних, які містяться в медичній картці №7379, складеної в амбулаторії №1 КЗ «ДЦП МСД №11», виписних епікризів №3880, 287, 3818, 3694, 404, медичної картки №2857, 1036, 2857/502, 6394/1072, які складені в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», вбачається, що ОСОБА_3 самостійно з'являвся на амбулаторні прийоми до лікарів амбулаторії №1 КЗ «ДЦП МСД №11» та на планові щорічні лікування в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» включно по жовтень 2017 року, що свідчить про збереження фізичної та когнітивної функціональності (а.с. 125,126, 128, 129, том 1; а.с. 118-137зв, а.с. 145-181, том 3).
У висновку експерта №346 Державної спеціальної установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21.10.2024 року зазначено, що згідно з аналізу наданої медичної документації, комісією експертів у ОСОБА_3 наступні захворювання: «ІХС (ішемічна хвороба серця): стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК. Постінфарктний кардіосклероз (в анамнезі приблизно 1985-1988 рік). Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ст., гіпертрофія лівого шлуночка, ризик 4. СН ІІАст, ІІІ ФК по NYНА. Хронічна ДЕП (дисциркуляторна енцефалопатія) ІІ-ІІІ ст на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ст, атеросклерозу, помірний аміостатичний синдром, двобічна пірамідна недостатність, вестибулопатія. Виражений психоорганійчний синдром, астенічний варіант з вираженими мне стичними розладами та виходом в деменцію внаслідок ДЕП ІІ-ІІІ ст. Атеросклероз, оклюзія артерії гомілок. Ішемія нижніх кінцівок ІІ ст. Хронічний двосторонній кохлеоневрит. Приглухуватість ІІІ ст. Хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний пієлонефрит, хронічний цистит, ДОА (деформуючий остеоартроз) великих суглобів». Враховуючи похилий вік та ступінь розвитку захворювань ОСОБА_3 потребував постійної сторонньої допомоги з 2016 року до смерті (а.с. 201-215, том 4).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17, зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).
У статті 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положеннями статті 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за
законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Аналогічні за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі №552/8452/17 та від 24 лютого 2020 року у справі № 148/2034/16-ц.
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина.
Відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , з заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 зверталась до органів ДРАЦС з заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану. Отримала відповідь з Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про відмову у внесенні змін до актового запису. У висновку Новокодацького відділу РАЦС від 04.07.2018 року наведена мотивація відмови у внесенні змін.
Наявні у матеріалах справи документи, а саме: копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 наявність родинних зв'язків між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не доводять.
Тому судом першої інстанції правильно встановлено про недоведеність факту родинних відносин між позивачкою та померлим ОСОБА_3 .
З довідки ОК «ЖБК №386» вбачається, що оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 здійснював ОСОБА_3 , за винятком березня, квітня 2018 року та лютого 2019 року, коли оплату здійснювала ОСОБА_1 . Отже, оплата комунальних послуг позивачкою здійснювалася після смерті спадкодавця.
З рапорту Новокодацького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській справі від 22.01.2018 року вбачається, що 22.01.2018 року о 15-39 за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання колишньої дружини померлого ОСОБА_9 , стався конфлікт з ОСОБА_3 . Результат відпрацювання: 22.01.2018 року 16-38 по приїзду було проведено проф. бесіду та роз'яснювальну роботу. Конфлікт врегульовано, чоловік поїхав додому. Заявниця більше допомоги не потребує.
ОСОБА_3 27 грудня 2017 року уповноважував довіреністю ОСОБА_1 представляти його інтереси. Підписуючи довіреність , ОСОБА_3 , добровільно, за особистої участі, усвідомлено висловив свою згоду на умови, зазначені в ній, які чітко та зрозуміло викладені в довіреності.
З даних, які містяться в медичній картці №7379, складеної в амбулаторії №1 КЗ «ДЦП МСД №11», виписних епікризів №3880, 287, 3818, 3694, 404, медичної картки №2857, 1036, 2857/502, 6394/1072, які складені в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», вбачається, що ОСОБА_3 самостійно з'являвся на амбулаторні прийоми до лікарів амбулаторії №1 КЗ «ДЦП МСД №11» та на планові щорічні лікування в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» включно по жовтень 2017 року, що свідчить про збереження фізичної та когнітивної функціональності.
Відтак, судом першої інстанції було вірно встановлено, що медична документація не містить відомості про те, що ОСОБА_3 приходив на прийоми лікарів у супроводі позивачки.
У висновку експерта №346 Державної спеціальної установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21.10.2024 року наведено наявність у ОСОБА_3 певних хронічних захворювань та зроблено висновок про потребу ОСОБА_3 у постійної сторонньої допомоги з 2016 року через його похилий вік та ступінь розвитку захворювань.
При дослідженні висновку експерта суд повинен виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Разом з цим, суд також не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання наявності безпорадного стану у ОСОБА_3 необхідно вирішувати на підставі комплексного аналізу всіх доказів, включаючи медичну документацію, висновок експерта, рапорт поліції та показання свідків.
Медична документація підтверджує наявність хронічних захворювань у ОСОБА_3 , які створювали обмеження, але не унеможливлювали самостійне забезпечення умов життя.
Висновок експерта №346 від 21.10.2024 року, який досліджувався експертом лише на підставі медичної документації, без особливості поведінки, висловлювань, способу життя померлого ОСОБА_3 про його потребу в постійній допомозі з 2016 року не має вирішальної сили, оскільки оцінка безпорадності є питанням права, а не компетенцією експерта.
Отже, оцінюючи наведені вище докази, судом першої інстанції правильно встановлено про недоведеність позивачки того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги через безпорадний стан та матеріальної допомоги саме від позивачки, адже він за життя отримував пенсію, мав достатні матеріальні кошти, щоб матеріально забезпечувати та утримувати себе.
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не доведено факт споріднення між нею та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині встановлення факту родинних відносин. Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для зміни позивачці ОСОБА_1 черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_10 , залишити без задоволення, рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: