Провадження № 22-ц/803/1405/26 Справа № 208/4067/25 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
13 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 09 червня 2025 рокув цивільній справі номер 208/4067/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до Кам'янської міської ради, Центру надання адміністративних послуг, треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого з батьків,
У квітні 2025 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з позовом до Кам'янської міської ради, Центру надання адміністративних послуг, треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого з батьків.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року у задоволені клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до Кам'янської міської ради, Центру надання адміністративних послуг, треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого з батьків- визнано неподаною та повернуто позивачу.
Із вказаним судовим рішенням не погодились позивачі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 ,подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 09 червня 2025 рокуу справі №208/4067/25.
Доводами апеляційної скарги наведено, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають матеріалам справи.
В заявах про звільнення від сплати судового збору було зазначено двох окремих позивачів.
Позивач ОСОБА_1 зазначала в тексті позову та заяві від 09.06.2025 року , що діє як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та відповідно до вимог п. 12 ч.
2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подачу даного позову.
Щодо ОСОБА_3 також було повідомлено, що вона є студенткою денного відділення та власного заробітку не має, на підтвердження чого було надано довідку Університету імені Альфреда Нобеля, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 23.04.2025 року. Розмір судового збору значно перевищує 5 відсотків розміру її доходу за 2024 рік.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичн6им та ефективним. однак може бути порушене зокрема високою вартістю провадження з огляду на фінансові можливості особи, наприклад, завеликим судовим збором. Тому позивачі вважають, що судом першої інстанції порушено право позивачів на доступ до суду.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у квітні 2025 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з позовом до Кам'янської міської ради, Центру надання адміністративних послуг, треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого з батьків (а.с. 1-38).
Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 квітня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с. 40-40зв).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 07 травня 2025 рокупозовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня вручення копії ухвали, згідно з якою було зазначено про те, що виконання ухвали вчинюється шляхом подання доказів сплати судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2422,40 грн (а.с. 45-45зв).
09 червня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору (а.с. 48-54).
З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованного) податку та військового збору від 23.04.2025 року вбачається, що сума доходу ОСОБА_3 становить 1686,03 грн (а.с. 52-53).
Відповідно до довідки від 10.02.2025 року ОСОБА_3 дійсно навчається в Університеті імені Альфреда Нобеля на 3 курсі денної форми навчання за спеціальністю «Переклад(мл)». Стипендія не нараховується. Навчання відбувається на контрактній основі. Наказ про зарахування №99-01-У від 05.09.2022 року. Термін навчання на освітньому ступені «бакалавр» до 15.06.2026 року (а.с. 54).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської областівід 09 червня 2025 року у задоволені клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини
ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до Кам'янської міської ради, Центру надання адміністративних послуг, треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого з батьків- визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору, визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що скрутне матеріальне становище у позивачів не підтверджене належними та допустимими доказами, відповідно вимоги ухвали суду від 07 травня 2025 року про залишення позовної заяви без руху у строк, встановлений судом, не виконано.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов цього висновку з порушенням норм процесуального права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці та бути ефективним» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на звернення до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
За положеннями частини четвертої ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень частини першої ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів із дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя ст.185 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 було заявленодві вимоги немайнового характеру.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 подано заяву про звільнення від сплати судового збору, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , діє як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та відповідно до вимог п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подачу позову, а ОСОБА_3 є студенткою денного відділення та власного заробітку не має.
Майновий стан ОСОБА_3 підтверджуєтьсявідомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 23.04.2025 року. Сукупний розмір її доходу за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року склав 1686,03 грн.
ОСОБА_3 навчається в Університеті імені Альфреда Нобеля на 3 курсі денної форми навчання. Стипендія не нараховується. Навчання відбувається на контрактній основі.
Відповідно до положень частини першої та третьої ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Порядок сплати судового збору встановлюється положеннями Закону України «Про судовий збір». Так, відповідно до абз. 2 п. 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом другим частини третьої ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Приписи абз. 3 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» вказують на те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Відтак судовий збір становить 2422,40 грн, виходячи з того, що сума судового збору за одну вимогу немайнового характеру виражена у грошовому еквіваленті становить 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4). Водночас, оскільки в межах позову заявлено дві вимоги немайнового характеру, то загальна сума судового збору, яка підлягає до сплати становить 2422,40 грн (1211,20 грн х 2), як правильно визначив суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Разом із тим, відповідно до положень п. 1 частини першої ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справ за таких умов: розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Приписи частини другої ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За простим математичним підрахунком 5% від розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік становить 84,30 грн (1686,03 грн х 5%).
Щодо висновків суду першої інстанції при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору позивачки ОСОБА_3 , апеляційний суд зазначає, що розмір судового збору перевищує 5% від розміру річного доходу позивача за 2024 рік (попередній) (2422,40 грн > 84,30 грн), а тому, на думку апеляційного суду, наявні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_3 про звільнення її від сплати судового збору при подачі нею позову з двома вимогами немайнового характеру.
Крім того, відповідно до пункту 12 ч. 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відтак, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , не повинна сплачувати судовий збір за подання позовної заяви у цій справі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, припустився надмірного формалізму та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання позовної заяви неподаною та її повернення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 09 червня 2025 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: