Провадження № 33/803/820/26 Справа № 175/19361/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
12 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
за участю захисника адвоката Єфанова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника адвоката Єфанова І.Д., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, звільнено від сплати судового збору, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17.10.2025 приблизно о 10:00, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та виконуючи обов'язки військової служби в умовах особливого періоду, перебував на території тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота, хитка хода, почервоніння очей, хитання під час поворотів) та відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
На зазначену постанову захисник адвокат Єфанов І.Д., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 тривалий час хворіє на гіпертонію та має підвищений артеріальний тиск, що підтверджується медичними документами. Зазначене захворювання загострилося з початку жовтня 2025 року, у зв'язку з чим ОСОБА_1 взагалі не вживає спиртних напоїв, оскільки лікарями йому суворо заборонено їх вживання. Крім того, ОСОБА_1 добре відомо, що вживання спиртних напоїв під час несення служби заборонено, особливо в умовах воєнного стану та в особливий період в Україні.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 наразі 59 років і 8 місяців, він має незадовільний стан здоров'я, часто страждає на підвищений артеріальний тиск до 200 мм рт. ст., у нього спостерігаються хитка хода, хитання під час поворотів та запаморочення.
Вказує, що останнім часом у ОСОБА_1 з полковником ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, у зв'язку з чим, на його думку, ОСОБА_2 став застосовувати до нього підвищені вимоги та вказувати на неіснуючі недоліки у виконанні службових обов'язків.
Звертає увагу, що в інкримінований час ОСОБА_1 було зле за станом здоров'я, у зв'язку з чим виникли сумніви щодо того, що він перебуває у стані сп'яніння. У зв'язку з цим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому стало ще гірше.
ОСОБА_1 був змушений відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки був переконаний, що зазначені офіцери можуть сфальсифікувати результати. При цьому він почувався дуже погано, однак медичної допомоги ОСОБА_1 надано не було. У зв'язку з цим ОСОБА_1 відмовився підписувати будь-які складені ними документи.
Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є свідками у даній справі та не можуть виступати свідками, оскільки є зацікавленими особами. Вказані особи мають упереджене ставлення до ОСОБА_1 через його вік. Крім того, він, на думку сторони захисту, безпідставно був позбавлений премії.
Вказує, що всупереч вимогам закону огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився зі свідками, які є зацікавленими особами, при цьому спеціальні технічні засоби відеозапису не застосовувалися.
Наголошує, що у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння їй має бути запропоновано пройти огляд у медичному закладі. Однак акт про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» складений не був, а свідки до цієї процесуальної дії не залучалися.
Стверджує, що в матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які підтверджують повноваження посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Отже відповідно до вимог ст. 255 КУпАП дані, які б підтверджували повноваження посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, у матеріалах справи відсутні.
Зауважує, що всі матеріали справи про адміністративне правопорушення (окрім копій документів) не скріплені відбитком печатки ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мають будь-яких ознак достовірності, QR-коду тощо.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому був належним чином і завчасно повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі «Смірнова проти України»).
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, за участю його захисника адвоката Єфанова І.Д.
Заслухавши захисника адвоката Єфанова І.Д., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП вказано, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.
Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення, зобов'язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області не встановлено в повній мірі обставин справи.
Викладені в оскаржуваній постанові фактичні обставини не відображають суті інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою особою детально викладено обставини, які містять усі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, однак місцевий суд обмежився стислим викладом обставин, за яким неможливо встановити наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюються одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи має така попередня діяльність офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати та переконатися у тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі змінювати фабулу інкримінованого адміністративного правопорушення, викладену в протоколі.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
Отже, апеляційним судом встановлено, що майор ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, являється військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді офіцера групи бойової готовності управління планування застосування військ.
Незважаючи на вищезазначені вимоги нормативних актів, майор ОСОБА_1 17.10.2025 приблизно о 10:00 перебував у АДРЕСА_2 (у місці тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ) під час виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду та воєнного стану з ознаками алкогольного сп'яніння (запах із ротової порожнини, хитка хода).
Приблизно о 09:30 17.10.2025 під час проведення перевірки наявності особового складу та профілактичних заходів щодо запобігання вживанню алкогольних напоїв посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було виявлено майора ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах із ротової порожнини, хитка хода, хитання під час поворотів).
У подальшому з метою проведення огляду на виявлення вживання алкогольних напоїв майору ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , на що він добровільно погодився.
О 10:10 17.10.2025 майора ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
У результаті проведеного огляду встановлено, що військовослужбовець майор ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків, про що складено відповідний акт № 3638 від 17.10.2025.
За заявою майора ОСОБА_1 його було направлено до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» за адресою: АДРЕСА_2 , де під час огляду встановлено, що майор ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків.
Апеляційним судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими письмовими доказами, які є належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ДНК-4610 від 18 жовтня 2025 року; актом № 3638 від 17.10.2025 про відмову від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням ОСОБА_1 для медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» від 17.10.2025, складеним майором ОСОБА_4 ; поясненнями; витягом із наказу № 889 від 25.12.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті. Зокрема, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних чи слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин чи військових об'єктів, а також за появу таких осіб на території військової частини у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або виконання ними обов'язків військової служби у такому стані, а також за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, якщо ці дії вчинені в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено, по теперішній час.
Матеріалами справи достеменно підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, під час виконання обов'язків військової служби, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду як безпосередньо у військовій частині, так і у медичному закладі, що відповідає правовій кваліфікації за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Так, відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані вимоги закону уповноваженою особою дотримано повною мірою, оскільки після виявлення ознак сп'яніння у військовослужбовця ОСОБА_1 останньому було запропоновано пройти огляд у розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 було направлено до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ», де він також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи сторони захисту щодо упередженості свідків та навмисного направлення ОСОБА_1 на огляд за відсутності ознак сп'яніння не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. В умовах воєнного стану та перебування у військовій частині залучення інших свідків, окрім військовослужбовців, є неможливим. Більше того, у медичному закладі факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння підтверджено лікарем ОСОБА_5 , що засвідчено його особистим підписом та печаткою на направленні на проходження огляду.
Крім того, виявлення та оголошення ознак сп'яніння не є твердженням про перебування військовослужбовця у стані сп'яніння, а лише вказує на необхідність проходження огляду для підтвердження або спростування такого стану. У даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду як у розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і у медичному закладі, що унеможливило спростування його перебування у стані алкогольного сп'яніння. Більше того, сам ОСОБА_1 не заперечує факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Разом з цим відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою обов'язковою ознакою, передбаченою ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
За таких обставин посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 та невживання ним алкогольних напоїв не заслуговують на увагу, оскільки підтвердити факт того, що ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, а виявлені у нього ознаки сп'яніння є помилковими, було можливо лише за умови проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння та встановлення негативного результату.
Твердження сторони захисту про складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою особою не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (щодо правопорушень, вчинених військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10-172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення НК-4610 від 18 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 складено старшим офіцером відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_4 .З огляду на викладене протокол про адміністративне правопорушення НК-4610 від 18 жовтня 2025р. стосовно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, та підстав для надання окремого доручення на право складання протоколів, апеляційний суд не вбачає.
Твердження про те, що всі матеріали справи про адміністративне правопорушення (окрім копій документів) не скріплені відбитком печатки ІНФОРМАЦІЯ_3 та не мають будь-яких ознак достовірності, QR-коду тощо, не свідчить про порушення вимог закону щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Усі наявні у справі докази є додатками до протоколу, а тому не потребують окремого засвідчення. Зазначені матеріали узгоджуються між собою та з даними, наведеними у протоколі, а тому відсутні підстави для сумніву у їх достовірності та належності.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Виходячи з наведеної норми закону, проведення огляду можливе як із застосуванням технічних засобів фіксації, так і у присутності двох свідків. З урахуванням особливостей та умов несення військової служби, за яких існує значна ймовірність неможливості застосування технічних засобів відеозапису, апеляційний суд не вбачає порушення цієї норми закону, оскільки у даному випадку огляд проведено у присутності двох свідків. У зв'язку з наведеним доводи захисника адвоката в цій частині не заслуговують на увагу.
У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та зазначеній Інструкції, а тому підстави для визнання його недопустимим доказом відсутні.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та слугували підставою для закриття провадження з цих підстав, останнім в апеляційній скарзі не наведено, і під час розгляду апеляційної скарги таких доводів не встановлено. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.
Разом з цим апеляційний суд позбавлений можливості застосувати адміністративне стягнення щодо ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 17.10.2025, отже на час постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення минув строк накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у разі пропуску строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника адвоката Єфанова І.Д., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА