Провадження № 22-ц/803/2400/26 Справа № 184/2469/24 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко В.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з відповідачкою з 21.04.2018, який рішення Орджонікідзевського міського суду від 08.11.2024 розірвано. Під час шлюбу, подружжям було придбане майно: квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 20.01.2020 та автомобіль SKODA OCTAVIA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Після розлучення позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна.
Позивач ОСОБА_3 зазначав, що квартира придбана за його особисті кошти, оскільки 16.01.2020 він продав власну квартиру АДРЕСА_2 за 138852 грн. Спірну квартиру придбано через 4 дні 20.01.2020 за ціною 170590 грн., тобто більше 80% вартості придбаної квартири вважає придбаними за його власні кошти, ринкова вартість квартири на час звернення до суду складає 306 098,02 грн ринкова вартість автомобіля 272 595, 92 грн.
Просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю, визнати автомобіль SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , спільною власністю подружжя, визнати за ним право власності, а відповідачці компенсацію його ринкової вартості у сумі 136297,96 грн, судові витрати стягнути з відповідача.
16.12.2024 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати придбану під час шлюбу квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю та визнати автомобіль SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , спільною власністю подружжя.
У грудні 2024 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до позивача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, виходячи із рівності часток майна чоловіка та дружини, просила суд визнати за нею по частки квартири АДРЕСА_1 та автомобіля SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Під час судового розгляду у суді першої інстанції сторони дійшли згоди щодо поділу автомобіля SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , визнавши право власності за позивачем ОСОБА_1 , зі стягненням з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 половини його вартості. Стосовно поділу спірної квартири кожна сторона наполягала на задоволенні своїх позовних вимог.
Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності по частині квартири, загальною площею 60,6 кв.м., житловою площею 37,4 кв.м., АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на транспортний засіб SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 .
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини вартості транспортного засобу автомобіля SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у сумі 136297,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 2725,95 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1990,22 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 2725,95 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю. У цій частині ухвалити нове рішення, яким: визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1858262312121 особистою приватною власністю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
04.03.2026 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_1 особисто про відкладення розгляду справи.
Клопотання мотивоване тим, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 проходить службу в Збройних силах України та не має можливості саме 11 березня 2026 року особисто бути присутнім в судовому засіданні або в режимі відеоконференцзв'язку.
У зв'язку з неможливістю забезпечення участі позивача у судовому засіданні, а також з огляду на особистий характер справи, з метою забезпечення реалізації права на справедливий суд, просив задовольнити дане клопотання та перенести дату судового засідання.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони позивача, який сповіщений судом належним чином, оскільки, ОСОБА_1 не надав суду доказів неможливості участі у судовому засіданні саме 11 березня 2026 року, яке було призначено завчасно та позивачеві було відомо про призначення розгляду справи на зазначену дату ще з листопада 2025 року, що підтверджено довідкою про отримання документів в електронному суді (а.с.179). Також, матеріали справи не містять доказів проходження ним військової служби. Крім того, представник позивача - адвокат Хорунженко В.С. також була повідомлена належним чином про час та місце слухання даної справи апеляційним судом, що підтверджено довідкою про отримання документів в електронному суді (а.с.179), доказів поважності своєї відсутності суду не надала, клопотань про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції суду не заявлялось.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність нез»явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 21 квітня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу: “ ОСОБА_5 », актовий запис № 56 Покровського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області /а.с. 41/.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 по справі № 184/2156/24 шлюб між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано /а.с. 42 - 44/.
Відповідно договору купівлі-продажу від 16.01.2020 року ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_2 за 138852 грн., яка була його особистою власністю, оскільки набута ним під час реалізації права на приватизацію житла /а.с. 45 - 48/.
Відповідно договору купівлі-продажу від 20.01.2020 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 170590 грн., ринкової вартості 137486 грн. За п. 11 договору дружина покупця згодна на укладення цього договору, що підтверджується відповідною заявою від 20.01.2020 року, яка зберігається в справах у нотаріуса /а.с. 49 - 52/.
Згідно звіту про незалежну оцінку ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 04.12.2024 складає 306098,02 грн. /а.с. 53 - 54/.
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 придбала 15.08.2019 року транспортний засіб SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 /а.с. 21, 63/.
Згідно звіту № 01/12 від 03.12.2024 ринкова вартість автомобіля SKODA OCTAVIA 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 на дату оцінки складає 272595,92 грн. /а.с. 55 - 65/.
Доводи апелянта про те, що кошти, отримані від продажу квартири, приватизованої до шлюбу, зберігають режим особистої приватної власності ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими.
Сам по собі факт відчуження майна, яке належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності, не є безумовною підставою для визнання коштів, отриманих від такого продажу, його особистою власністю у подальших правовідносинах. Для збереження правового режиму особистої приватної власності особа повинна довести, що саме ці кошти були використані для придбання іншого майна, а також що вони не були поєднані з іншими спільними коштами подружжя.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що спірна квартира була придбана виключно за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 від продажу належного йому до шлюбу майна.
Отже, з огляду на презумпцію спільності майна подружжя, встановлену сімейним законодавством, та відсутність доказів, які б її спростовували, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно положень частини першої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом частини першої статті70 СК України, частини другої статті 372 ЦК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 61 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, відповідно до вимог статті 57 СК України, є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. За ч. 7 цієї статті якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що грошові кошти у розмірі 138 852 грн, отримані ОСОБА_1 16.01.2020 року від продажу квартири, яка належала йому на праві приватної власності, відповідно до частини другої статті 61 Сімейного кодексу України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя як інші доходи, одержані одним із подружжя під час шлюбу.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 виключно за його особисті кошти, що належали йому на праві приватної власності, враховуючи у тому числі, що її вартість згідно до Договору купівлі-продажу визначена сторонами договору - 170 590,00 грн.
Крім того, спірна квартира була придбана в інтересах сім»ї, про що свідчить письмова згода дружини у нотаріально посвідченому договорі, реєстрація сторін у спірній квартирі, проживання їх спільно у вказаній квартирі протягом тривалого часу та спільне утримання цієї квартири.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Колгія також зазначає, що сам по собі факт надання нотаріальної згоди дружиною ОСОБА_2 на укладення договору не свідчить про придбання майна за особисті кошти одного з подружжя та не спростовує презумпції спільності майна, набутого під час шлюбу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання за ним права особистої власності на спірну квартиру.
Натомість, враховуючи презумпцію спільності майна подружжя та відсутність доказів, які б її спростовували, колегія суддів вважає обґрунтованими зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за сторонами права власності на квартиру АДРЕСА_1 по частині за кожним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Оскільки судове рішення в частині поділу автомобілю не оскаржувалося сторонами, тому не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 березня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 13 березня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко