Провадження № 22-ц/803/616/26 Справа № 202/8272/19 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
03 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Никифоряка Л.П., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Мазур Оксани Анатоліївни, представника ОСОБА_2 - адвоката Рибіної Ірини Володимирівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «В ПЛЮС» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 червня 2025 року по справі за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «В ПЛЮС», треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгеніївна, про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності та визнання права комунальної власності, -
У грудні 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «В ПЛЮС» (далі - ТОВ «В ПЛЮС») про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права комунальної власності.
Позов мотивований тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052, на якій розташовано нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року у цивільній справі № 202/9526/15-ц визнано право власності на комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3 загальною площею 903,5 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052, по 1/2 частині за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року вказане заочне рішення скасоване, позов залишено без розгляду. Однак, на підставі скасованого заочного рішення було внесено запис про право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину та ОСОБА_1 на 1/2 частину на спірне нерухоме майно (№ 14741846, № 14741875) та земельну ділянку (№ 14741452, № 14741437).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року у справі № 202/6829/17 скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 ; скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ «В ПЛЮС» право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б загальною площею 903,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052 загальною площею 0,0957 га, та об'єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «В ПЛЮС». На підставі вказаного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «В ПЛЮС» зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.
05 грудня 2017 року між ТОВ «В ПЛЮС» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 936, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію іпотеки. Основним зобов'язанням за договором іпотеки були комплекс з обслуговування автомобілів та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052. На підставі договору іпотеки від 05 грудня 2017 року № 936 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникло право власності по 1/2 частині на об'єкт нерухомого майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 202/6829/17 скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ТОВ «В ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності та витребування майна відмовлено.
Отже, рішення, за яким було зареєстровано право власності за ТОВ «В ПЛЮС», скасовано в повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року встановлено відсутність доказів про прийняття до експлуатації новоствореного об'єкта нерухомого майна - комплексу з обслуговування автомобілів, а тому особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Просили суд: визнати недійсним договір іпотеки, що укладений між ТОВ «В ПЛЮС» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на підставі якого у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виникло право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 ; скасувати записи про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати право комунальної власності за Дніпровською міською радою на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 .
Прийняті судові рішення по справі.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки № 936 від 05 грудня 2017 року, укладений між ТОВ «В ПЛЮС» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи про державну реєстрацію прав власності, обтяжень, іпотеку, внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.: запис про право власності № 25728737 від 16 квітня 2018 року; запис про право власності № 25728697 від 16 квітня 2018 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23753314 від 05 грудня 2017 року; запис про державну реєстрацію обтяжень № 23752820 від 05 грудня 2017 року; запис про право власності № 25729039 від 16 квітня 2018 року; запис про право власності № 25729022 від 16 квітня 2018 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23753477 від 05 грудня 2017 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23752936 від 05 грудня 2017 року.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 та ТОВ «В ПЛЮС» на користь Дніпровської міської ради судовий збір у сумі по 1280,67 грн. з кожного.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року в оскарженій частині залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання права комунальної власності скасовано та справу № 202/8272/19 в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскаржуване рішення суду, апеляції та заява.
Так, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2025 року позовні вимоги Дніпропетровської міської ради про визнання права комунальної власності - задоволено та ухвалено:
- визнати за територіальною громадою міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради право комунальної власності на нерухоме майно, комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3 загальною площею 903,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: Б-3 - комплекс з обслуговування автомобілів, І поверх: 101 - тамбур площею 4,2 кв.м., 102- кабінет площею 8,2 кв.м., 103 - тех. приміщення площею 11,7 кв.м., 104 - диспетчерська площею 8,8 кв.м., 105 - тех. приміщення площею 6,0 кв.м., 106 - мийка площею 138,9 кв.м., 107 - мийка площею 76,2 кв.м., 108 - коридор площею 12,9 кв.м., 109 - умивальник площею 1,2 кв.м., 110 - туалет площею 1,3 кв.м., 111 - тех. приміщення площею 9,7 кв.м., 112 - тамбур площею 6,6 кв.м., 113 - сход. клітка площею 13,1 кв.м., загальною площею 298,8 кв.м.; II поверх: 201 - прибудова площею 36,1 кв.м., 202 - майстерня площею 28,7 кв.м., 203 - коридор площею 38,3 кв.м., 204 - кабінет площею 17,8 кв.м., 205 - кабінет площею 17,6 кв.м., 206 - топочна площею 11,6 кв.м., 207 - душ площею 1,8 кв.м., 208 - гардероб площею 17,1 кв.м., 209 - умивальник площею 1,0 кв.м., 210 - туалет площею 1,2 кв.м., 211 - коридор площею 22,9 кв.м., 212 - майстерня площею 60,3 кв.м., 213 - хол площею 26,6 кв.м., 214 - туалет площею 1,4 кв.м., 215 умивальник площею 2,6 кв.м., 216 - електрощитова площею 5,7 кв.м., 217 - сход. клітка площею 13,2 кв.м., загальною площею 303,9 кв.м., IIІ поверх: 301 - зала площею 36,1 кв.м., 302 - кабінет площею 28,5 кв.м., 303 - приймальня площею 18,0 кв.м., 304 - коридор площею 36,2 кв.м., 305 - кабінет площею 29,5 кв.м., 306 - побудова площею 22,2 кв.м., 307 - коридор площею 22,9 кв.м., 308 - кабінет площею 28,9 кв.м., 309 - кабінет площею 30,5 кв.м., 310 - туалет площею 1,2 кв.м., 311 - умивальник площею 2,0 кв.м., 312 - підсобна площею 5,67 кв.м., 313 - хол площею 20,2 кв.м., 314 - кладова площею 5,7 кв.м., 315 - сход. клітка площею 13,2 кв.м., загальною площею 300,8 кв.м.; літ. б, б1, 62 - пандус, літ.б3 - сходи, літ. В - трансформаторна підстанція, № 1-3 - огорожа, мостіння під пересування ГЗС № 1.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її адвокат Рибіна І.В. просять рішення суду скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «В ПЛЮС» звернулися до суду із апеляційною скаргою, в якій також просили рішення суду скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Крім того, не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 та її адвокат Мазур О.А. також подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги в цілому мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Також, під час розгляду справи по суті в апеляційному суді представник ОСОБА_2 -адвокат Рибіна І.В. подала до суду клопотання про закриття провадження по справі, оскільки суб'єктивний склад сторін, який залишився є юридичні особи, а тому справа за юрисдикцією віднесена до розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Це клопотання підтримав представник ТОВ «В ПЛЮС»
Представник Дніпровської міської ради заперечував проти закриття провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також заяву про закриття провадження по справі і заявлені вимоги, колегія суддів приходить до наступних висновків .
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 01 липня 2010 року між продавцем ТОВ «ПРЕМ'ЄР» та покупцем ТОВ «В ПЛЮС» укладено договір купівлі-продажу комплексу з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво - 16% готовності), що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається із комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б (незавершене будівництво - 16% готовності, загальною площею 215,1 кв. м), трансформаторної підстанції літ. В (тимчасова), огорожі № 1 (підпірна стінка), розташований на земельній ділянці, кадастровий номер № 1210100000:04:016:0052, площею 0,0957 га. Договір посвідчений приватним нотаріусом Колодій Л. М. за реєстровим № 1019.
Згідно указаного договору, цей комплекс з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво - 16% готовності) належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 лютого 2007 року та додаткових договорів оренди земельної ділянки від 04 червня 2007 року, від 05 червня 2009 року, які були укладено між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ПРЕМ'ЄР».
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року у справі № 202/9526/15-ц визнано право власності на 1/2 частину за ОСОБА_1 та на 1/2 частину за ОСОБА_2 на комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3 загальною площею 903,5 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року вказане заочне рішення від 25 квітня 2016 року було скасоване, а в подальшому позов залишено без розгляду.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року:
- скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер № 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 , запис № 14741452;
- скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер № 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 , запис № 14741437;
- скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , запис № 14741875. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , запис № 14741846;
- визнано за ТОВ «В ПЛЮС» право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ «В ПЛЮС» право власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 та об'єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «В ПЛЮС»;
В подальшому, 05 грудня 2017 року між ТОВ «В ПЛЮС» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 936, про що приватним нотаріусом Ковальовою Є. Є. внесено відповідний запис про державну реєстрацію іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Основним забезпеченням зобов'язання за договором іпотеки був комплекс з обслуговування автомобілів та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052.
На підставі вказаного договору іпотеки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстроване право власності по 1/2 частки за кожним на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею - 903,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ковальовою Є. Є., та земельна ділянка №1210100000:04:016:0052, що розташована в АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року по справі № 202/6829/17 скасовано та в задоволенні позову ТОВ «В ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності, визнання права власності та витребування майна відмовлено в повному обсязі.
У наведеній справі встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним у встановленому законом порядку набуто право власності на спірне майно, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:016:0052 площею 0,0957 га, щодо якої Дніпровською міською радою не вирішувалося питання про надання її у власність, та на об'єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б-3, загальною площею 903,5 кв. м, а за договором купівлі-продажу ТОВ «В ПЛЮС» придбало комплекс з обслуговування автомобілів літ. Б (незавершене будівництво - 16 % готовності, загальною площею 215,1 кв. м). Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності й питання про її передачу у власність міською радою не вирішувалося, відповідне рішення не приймалося.
Таким чином рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року, яким позов Дніпровської міської ради задоволено частково та ухвалено: визнати недійсним договір іпотеки № 936 від 05 грудня 2017 року, укладений між ТОВ «В ПЛЮС» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи про державну реєстрацію прав власності, обтяжень, іпотеку, внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.: запис про право власності № 25728737 від 16 квітня 2018 року; запис про право власності № 25728697 від 16 квітня 2018 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23753314 від 05 грудня 2017 року; запис про державну реєстрацію обтяжень № 23752820 від 05 грудня 2017 року; запис про право власності № 25729039 від 16 квітня 2018 року; запис про право власності № 25729022 від 16 квітня 2018 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23753477 від 05 грудня 2017 року; запис про державну реєстрацію іпотеки № 23752936 від 05 грудня 2017 року набрало законної сили.
Разом з цим постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання права комунальної власності скасовано та справу № 202/8272/19 в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, як зазначалося вище, 01 липня 2010 року між продавцем ТОВ «ПРЕМ'ЄР» та покупцем ТОВ «В ПЛЮС» укладено договір купівлі-продажу комплексу з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво - 16% готовності), що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається із комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б (незавершене будівництво - 16% готовності, загальною площею 215,1 кв. м), трансформаторної підстанції літ. В (тимчасова), огорожі № 1 (підпірна стінка), розташований на земельній ділянці, кадастровий номер № 1210100000:04:016:0052, площею 0,0957 га. Договір посвідчений приватним нотаріусом Колодій Л. М. за реєстровим № 1019.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до наступного висновку, що право власності та його реєстрацію за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «В ПЛЮС» на спірний самочинний об'єкт нерухомого майна скасовано, та цей об'єкт перейшов до первісного власника (16% готовності) до ТОВ «В ПЛЮС»
За таких обставин, суб'єктивний склад сторін, який залишився це позивач Дніпровська міська рада та відповідач ТОВ «В ПЛЮС», та вимоги, які залишились, відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, ухваленій по цій справі, це вимога про визнання за Дніпровською міською радою права комунальної власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
Позиція апеляційного суду.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції, яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції).
У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Отже, «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто, чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), предметом розгляду у якій були вимоги першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, Велика Палата Верховного Суду, в аспекті визначення юрисдикційності спору в частині вимог до юридичних осіб, виходила з такого:
«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».
114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.
118. Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.»
Висновки.
Згідно ч.1 ст 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відповідно до частини 1 та 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
У справі, що переглядається Дніпровським апеляційним судом, Дніпровська міська рада, зокрема, просила визнати за Дніпровською міською радою права комунальної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, яке належить-ТОВ «В ПЛЮС», після скасування права власності та його реєстрацію за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «В ПЛЮС» на спірний самочинний об'єкт нерухомого майна, при цьому позивач зазначив про стверджуване порушення цивільного права як власника землі, на якій здійснено ТОВ «В ПЛЮС» самочинне будівництво.
Крім того, як зазначалося вище та підтверджено сторонами по справі, на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2010 року, укладеного між ТОВ «ПРЕМ'ЄР» та ТОВ «В ПЛЮС», останній купив комплекс з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво - 16% готовності), що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається із комплексу з обслуговування автомобілів літ. Б (незавершене будівництво - 16% готовності, загальною площею 215,1 кв. м), трансформаторної підстанції літ. В (тимчасова), огорожі № 1 (підпірна стінка), розташований на земельній ділянці, кадастровий номер № 1210100000:04:016:0052, площею 0,0957 га. Договір посвідчений приватним нотаріусом Колодій Л. М. за реєстровим № 1019, та цей договір ніким не скасовано та не оскаржено, він також не був предметом розгляду і в цій справі, а тому він є дійсним, у зв'язку з чим власником вказаного майна (16% готовності) є ТОВ «В ПЛЮС».
За таких обставин, суб'єктивний склад сторін, який залишився це позивач Дніпровська міська рада та відповідач ТОВ «В ПЛЮС», та вимоги, які залишились, відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, ухваленій по цій справі, це вимога про визнання майна комунальною власністю. Отже, спірні правовідносини виникли між юридичними особами.
Тому, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Дніпровської міської ради в оскарженій частині за суб'єктним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключають можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 -адвоката Рибіної І.В. про закриття провадження по справі підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 367, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву представника ОСОБА_2 -адвоката Рибіної І.В. про закриття провадження по справі задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 червня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради про визнання за територіальною громадою міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради право комунальної власності на нерухоме майно - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини судового рішення проголошені 03 березня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 13 березня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Л.П. Никифоряк
В.С. Городнича