Провадження № 22-ц/803/2882/26 Справа № 185/11136/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
12 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Ганна Іванівна, та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року в цивільній справі номер 185/11136/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
У вересні 2025 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач тривалий час працював у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК йому первинно, а потім повторно безстроково встановлено 65 відсотків втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з визначенням третьої групи інвалідності.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням, позивач постійно відчуває втому внаслідок захворювання та вживання лікарських препаратів, що унеможливлює його нормальне функціонування в житті, його відносини з соціумом, з його рідними та сім'єю, не може нормально спати, змушений постійно вживати лікарські засоби, щорічно перебуває на стаціонарі в лікарні за своїм місцем проживання. 65% втрати працездатності свідчать про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому. Захворювання призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
На замовлення позивача експертом-психологом складено висновок експерта №2025/07/15 судової експертизи моральної шкоди підекспертного від 15.09.2025 року, відповідно до якого позивачу завдано моральної шкоди його здоров'ю внаслідок виникнення у нього хронічного професійного захворювання та інвалідизації у зв'язку з професійним захворюванням під час роботи в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та встановлено рекомендований розмір компенсації моральної шкоди здоров'ю ОСОБА_1 - 308322,00 грн.
Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодження здоров'я завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання 308322,00 грн та судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», про стягнення на його користь моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 130000,00 (сто тридцять тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 року в справі №185/11136/25, зменшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я, до 65000,00 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів, судового збору на користь держави до 650,00 грн.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Позивач має право на компенсацію моральної шкоди саме за первинно встановлену втрату працездатності, однак позивачем не надано до позову довідку МСЕК з первинним оглядом, внаслідок чого неможливо встановити день стійкої втрати працездатності.
Також, позивачем не надано обґрунтування/розрахунку щодо розміру моральної шкоди та залишаються невідомими мотиви та обґрунтування суду щодо розміру стягнутої за оскаржуваним рішенням суду суми.
Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, та вважає, що в середньому суди стягують 1000,00 грн за 1% втрати працездатності.
Окрім того, на думку відповідача, стягненню підлягає сума відшкодування моральної шкоди із урахуванням утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Г.І., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Представник вважає, що достатньо довідок МСЕК від 06.11.2019 року та 05.11.2021 року, якими позивачу було встановлено 65% втрати працездатності.
Щодо посилання на судову практику, на думку представника позивача висновки не підлягають застосуванню до виниклих відносин, оскільки є застарілими. Сума в розмірі 130000,00 грн вже не є такою великою, як декілька років тому.
Із вказаним рішенням також не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Г.І., подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 року по цивільній справі 185/11136/25 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим в частині саме розміру відшкодування моральної шкоди.
Вважає, що визначений розмір моральної шкоди є несправедливим в порівнянні з моральними стражданнями позивача. Разом з позовом суду було надано висновок експерта №2025/07/15 судової експертизи моральної шкоди підекспертного від 15.07.2025 року, відповідно до якого рекомендована компенсація моральної шкоди здоров'ю ОСОБА_1 становить 308322,00 грн в цінах на 01.01.2025 року за період з 17.09.2018 року по 13.07.2025 року для застосування суду, при задоволенні позову як розумна та справедлива, з урахуванням судової практики України.
Стала практика судів першої інстанції щодо стягнення певної суми грошових коштів у відшкодування моральної шкоди повинна бути змінена, оскільки за цей час мінімальна плата підвищилась, ціни на проживання також стали вищими, підвищилась інфляція.
Окрім того позивач просив суд стягнути моральну шкоду за певний період, а саме за період з 17.09.2018 року по 13.07.2025 року, проте судом першої інстанції в резолютивній частині рішення суду не зазначено про період стягнення, а також в мотивувальній частині рішення суду не зазначено про мотиви відхилення таких доводів позивача.
Також, оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права в частині надання права на подання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Васильченко Г.І. апеляційну скаргу позивача підтримала, просила її задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача вважала безпідставною.
Відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав апеляційному суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 83, 84, 85, 86-87).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.
Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 тривалий час працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (додаток №9 до позовної заяви).
11.10.2018 року затверджено Акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (додаток №2 до позовної заяви).
З довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №078449, 12ААВ №625110 від 05.11.2019 року 12ААА №065636, 12ААВ №139762 від 05.11.2021 року вбачається, що позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 65% та третю групу інвалідності з 01.11.2021 року безстроково (додаток №4 до позовної заяви).
Висновком експерта №2025/07/15 судової експертизи моральної шкоди підекспертного встановлено, що рекомендований розмір компенсації за період з 17.09.2018 року по 13.07.2025 року становить 308322,00 грн (додаток №5 до позовної заяви).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 130000,00 грн.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
11.10.2018 року затверджено Акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 .
З довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №078449, 12ААВ №625110 від 05.11.2019 року 12ААА №065636, 12ААВ №139762 від 05.11.2021 року вбачається, що позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 65% та третю групу інвалідності з 01.11.2021 року безстроково.
Висновком експерта №2025/07/15 судової експертизи моральної шкоди підекспертного встановлено, що рекомендований розмір компенсації за період з 17.09.2018 року по 13.07.2025 року становить 308322,00 грн.
Довідки про первинне встановлення ступеня втрати працездатності позивачем не надано, однак інші докази свідчать про те, що професійні захворювання, які зазначені у повторній довідці МСЕК, були виявлені у позивача у вересні 2018 року, наявність повторної довідки МСЕК від 05 листопада 2019 року свідчить про наявність первісної довідки, яка видавалась орієнтовно в 2018 році, оскільки за загальним правилом переогляд проводиться щорічно.
Наявність висновків судово-психологічної експертизи не є обов'язковою для суду при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди. Ступінь втрати професійної працездатності позивачу встановлено МСЕК. Наявність чи відсутність у позивача моральної шкоди може бути встановлена судом без проведення відповідної експертизи.
Окрім того, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У своїй постанові від 17 листопада 2023 року у справі №326/789/21 Верховний Суд вказав наступне: «У постанові Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі №6-23цс12 зроблено висновок, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 у справі №755/3443/21.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зазначено, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, з яким погоджується апеляційний суд.
Тому доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Г.І., та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо необґрунтованого розміру стягнутої моральної шкоди є безпідставними, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Г.І., про необхідність стягнення моральної шкоди за певний період, а саме за період з 17.09.2018 року по 13.07.2025 року, апеляційний суд зазначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів, апеляційний суд виходить з наступного.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян
України (частина п'ята статті 265 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №235/3143/24.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку з цього питання, а наведені вище доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є такими, що не заслуговують на увагу.
Разом з тим, розглядаючи довід апеляційної скарги щодо помилковості відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2025 року при поданні позову до суду першої інстанції представником позивача було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000,00 грн, та зазначено, що докази остаточного розміру понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення (а.с. 1-8).
Проте, ухвалюючи рішення у цій справі суд першої інстанції не звернув уваги на наведену вище заяву та здійснив розгляд заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу безпосередньо у рішенні, відмовивши у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав ненадання доказів їх понесення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскільки вирішення питання про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у рішенні суду від 21 листопада 2025 року за наявності заяви позивача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України є передчасним,тому довід апеляційної скарги з цього питання є таким, що заслуговує на увагу.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Ганна Іванівна, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що рішення суду складено 11 листопада 2025 року, заяву про ухвалення додаткового рішення подано 16 листопада 2025 року, тобто в межах строку передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та їх сплату позивачем додано до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу від 16 листопада 2025 року:
ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Васильченко Г.І. у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області на підставі договору про надання правничої допомоги №1 від 01.07.2025 року (а.с. 36);
акт про надання правової допомоги за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 року (а.с. 37);
детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокат, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.07.2025 року, укладеним між адвокатом Васильченко Г.І. та ОСОБА_1 (а.с. 38);
договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 16.11.2025 року (а.с. 39-39зв);
рахунок №14/11/25 від 14.11.2025 року на суму 21000,00 грн (а.с.40 ).
Проте, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.07.2025 року, укладений між адвокатом Васильченко Г.І. та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку вартості наданих послуг та наявності укладеного договору.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви адвоката Васильченко Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відтак, апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» має бути залишена без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Г.І., підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишена без задоволення витрати по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Ганна Іванівна, задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Ганна Іванівна, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: