Справа № 523/27668/25
Провадження №2/523/2777/26
"18" лютого 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Бокова О.М.,
за участі секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Кузьменко М.В., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 22.11.2024 року сторони уклали кредитний договір (оферти) № 20.11.2024-100002288, відповідно до якого відповідачці надано кредит в розмірі 9000 грн. на умовах строковості, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені даним договором.
Посилаючись на те, що кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов договору, а відповідачка в свою чергу взяті на себе зобов'язання, відповідно до кредитного договору не виконала, тобто не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, станом на день подання позовної заяви, утворилася заборгованість у розмірі 27090 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000 грн., процентів - 11160 грн., комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 810 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1620 грн., неустойки - 4500 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 05.01.2026 року вищевказану справу прийнято до провадження та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності, а також не заперечував щодо ухвалення судом заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача адвокат Богданова Ю.В. надала суду відзив на позов, згідно якого вказала, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 9000 грн. (тіло кредиту) сторона відповідача не заперечує. Проте, вимоги стосовно стягнення з відповідачки процентів, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, а також неустойки сторона відповідача не визнає з огляду на таке.
ОСОБА_1 є дружиною діючого військовослужбовця і вона має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, зокрема, на звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором. На момент укладання Кредитного договору № 20.11.2024-100002288 від 20.11.2024 року ОСОБА_1 вже була в статусі дружини військовослужбовця. Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця або чоловіка/дружини військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Таким чином, умови договору про зобов'язання позичальника крім суми позики сплатити на користь позикодавця проценти та штрафні санкції, не підлягають застосуванню, як такі, що суперечать закону.
Також, при заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені), позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Щодо сплати відповідачем 810 грн. комісії за надання кредиту та 1620 грн. комісії за обслуговування кредиту, представник відповідачки зазначила, що в договорі не має чіткого визначення плати (комісії) яка пов?язана саме з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Також, матеріали справи не містять розрахунку витрат по сплаті комісії за перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Тому, позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» Мусієнко Д.О. визнає частково та не заперечує проти стягнення з неї 9 000,00 грн основний боргу (тіла кредиту).У задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
Представник позивача 27.01.2026 року надала відповідь на відзив, згідно якої вказала, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме перерахування коштів на рахунок вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. П.8 Заявки (оферта) та відповіді (акцепт) позичальника до кредитного договору, комісія, пов?язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 810 грн. П.9 передбачає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов?язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідачки.
30.01.2026 року представник відповідачки надала заперечення (на відповідь на відзив), згідно якого вказала, що в кредитному договорі немає чіткого визначення плати (комісії), яка пов?язана саме з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Також, матеріали справи не містять розрахунку витрат по сплаті комісії за перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-екварингу. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов?язком банку, виконання такого обов?язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов?язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. З урахуванням викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідачки процентів, комісії, додаткової комісії та неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши позицію сторін та всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20.11.2024-100002288, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
Сторони дійшли згоди щодо предмету договору: сума (загальний розмір) кредиту становить 9000,00 грн.; дата надання кредиту - 22.11.2024 року; кредит надається строком на 155 днів; дата повернення кредиту - 25.04.2025 року; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процента ставка «Стандарт»; комісія, пов?язана з наданням кредиту - 9% від суми Кредиту та дорівнює 810 грн. 00 коп.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 810 грн.; денна процентна ставка та її розрахунок: 0,97% (денна процентна ставка) = (13590 / 9000)/ 155 ? 100%; неустойка: 135 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Як зазначено в п. 3.2. договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-2231.
Надання відповідачці кредитних коштів в сумі 9000 грн. підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.11.2024 року та не спростовується сторонами.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, що підтверджується матеріалами справи, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала та не повернула наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 27090 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000 грн., процентів - 11160 грн., комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 810 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1620 грн., неустойки - 4500 грн.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї тіла кредиту в розмірі 9000 грн. Вказану вимогу позивача суд вважає обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача процентів та неустойки суд керується наступним.
Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року по справі справа № 502/1438/18 провадження № 61-10659св 20 викладено правовий висновок, згідно якого пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.
Відповідачем долучено до відзиву копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 19.10.2024 року Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Так, 19.10.2024 року між відповідачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.11.2016 року, посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.07.2023 року, посвідчення серії НОМЕР_4 від 17.01.2018 року, довідки ВЧ НОМЕР_5 від 09.01.2026 року ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі за контрактом, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.
Таким чином, в силу вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачка, як дружина військовослужбовця, звільнена від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів в сумі 11160 грн. та неустойки в розмірі 4500 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 комісії, пов'язаної з наданням кредиту в сумі 810 грн та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1620 грн., суд керується наступним.
Статтею 1 ч.1 п.4 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, законом України передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 року № 49, Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Як визначено додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно ст. 11 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ст.12 ч.5 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 визначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно кредитного договору № 20.11.2024-100002288, комісія, пов?язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 810 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Відповідно до заявки кредитного договору, комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов?язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Отже, комісія за обслуговування пов?язана з наданням ряду перелічених послуг як то надання інформаційної підтримки позичальника, надання можливості відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати чергового платежу чи інші послуги.
Даних про те, що ОСОБА_1 користувалася такими послугами позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Зважаючи на те, що позивач не надав доказів надання відповідачці таких послуг, погодження таких послуг зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року по справі № 727/5461/23 та від 09 лютого 2024 року по справі № 337/3703/22.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісіями.
Підсумовуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами кредитного договору, а також наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки на свою користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. суд керується наступним.
Як визначено положеннями ст. 246 ч.1 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. станом на час ухвалення рішення суду не надано. Як вказує представник позивача, докази понесення судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачені позивачем і документально підтвердженні судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1005,98 грн.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 1048-100, 1054 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299 , р/р НОМЕР_7 ) заборгованість за кредитним договором № 20.11.2024-100002288 від 22.11.2024 року в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299 , р/р НОМЕР_7 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1005 (одна тисяча п'ять) гривень 98 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 18.02.2026 року.
Суддя О.М. Боков