Справа № 761/8350/26
Провадження № 1-кс/761/6260/2026
09 березня 2026 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваної ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, заміжньої, зареєстрованої фізичною особою-підприємцем, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні №42025110000000107, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025 року, -
09.03.2026 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного міста Києва із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 07.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42025110000000107.
В обґрунтування поданого клопотання, прокурор ОСОБА_5 зазначив наступне.
Підставою для звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, слугувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та наявність ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Зазначене слугувало підставою для звернення прокурора у кримінальному провадженні № 42025110000000107 від 07.04.2025 до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав, викладених в ньому, та просила його задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Водночас просила виключити з переліку обов'язок носити електронний засіб контролю.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, підозрюваної, слідчий суддя приходить до такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025110000000107 від 07.04.2025 року.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами Київської обласної прокуратури.
16.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2025 року відносно підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України), строк дії якого у подальшому продовжено до 13.03.2026 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.01.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000107 від 07.04.2025 року до 6 (шести) місяців.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на цей час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, що їй інкримінується.
Разом із цим, слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваної, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання прокурора матеріали, при цьому, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого умисного злочину.
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
При цьому, оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас матеріали клопотання не містять доказів про існування інших ризиків, передбачених п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені ризики матеріалами клопотання не підтверджуються, а їх існування не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання прокурора.
Слід зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Продовжуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя виходить із необхідності уникнення ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, міцності соціальних та сімейних зв'язків підозрюваної, її віку та стану здоров'я, майнового стану, відсутності судимостей.
Із метою мінімізації ризиків, встановлених під час розгляду клопотання, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної, слідчий суддя вважає за потрібне покласти на останнього обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженні щодо обставин даного провадження; не відлучатись з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зробити застереження щодо випадків, коли підозрювана може залишати місце свого проживання, а саме: у випадку необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
Також слід роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися у житлі, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваній ОСОБА_4 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатись з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 16 квітня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_6