С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 4-с/760/39/26
В справі 760/33699/25
І. Вступна частина
11 березня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Коробенко С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.,
представника Стягувача - адвоката Тандира Д.В.,
представника Боржника - адвоката Гнатюк Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку цивільного судочинства справу за скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Тандиром Дмитром Віталійовичем, на постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 04 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, та про зобов'язання вчинити дії.
ІІ. Описова частина
03 грудня 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Тандира Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Л.Ю. від 04 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Скаржник зазначає, що в провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 760/694/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення графіку побачень батька з дітьми.
В рамках зазначеної справи ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року було частково задоволено заяву Тандира Д.В. , що діяв в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову: зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка та щосереди з 17-00 год до 19-00 год.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
В подальшому ухвалою цього ж суду від 10 липня 2025 року заяву ОСОБА_2 про зміну одного заходу забезпечення іншим було задоволено частково: замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 07 березня 2025 року, на інші - зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити побачення батька з малолітньою дочкою Еммою щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 17-20 год. до 17-40 год. шляхом відеозв'язку.
Скаржник вказує, що 04 серпня 2025 року державним виконавцем Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв'язку з його повним фактичним виконанням. При цьому, згідно з актом державного виконавця від 21 липня 2025 року, виконавець зафіксував виконання рішення суду протягом 20 хвилин (з 17:00 до 17:20), що відповідає вимогам не ухвали від 07 березня 2025 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, а вимогам ухвали від 10 липня 2025 року про зміну заходів забезпечення.
Крім того, скаржник зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року та ухвалу від 10 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_2 про зміну одного заходу забезпечення іншим відмовлено.
Скаржник вважає, що постанова державного виконавця від 04 серпня 2025 року є незаконною, прийнятою внаслідок підміни понять, оскільки фактично було виконано вимоги скасованої ухвали, а не тієї, на підставі якої відкрито виконавче провадження. Також скаржник посилається на те, що ухвала суду про забезпечення позову встановлює періодичні побачення, а тому закінчення виконавчого провадження після одного побачення не може вважатися повним виконанням.
Щодо пропуску строку на оскарження скаржник вказує, що бездіяльність органу виконання мала триваючий характер, а факт порушення його прав було встановлено лише після постановлення рішення суду апеляційної інстанції від 05 листопада 2025 року, у зв'язку з чим просить поновити строк для подання скарги.
Скаржник просить суд поновити строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 04 серпня 2025 року; визнати дії головної державної виконавиці Лебедєвої Л.Ю. протиправними; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати виконавця поновити провадження щодо виконання ухвали суду від 07 березня 2025 року; зобов'язати виконавця встановити місце виконання судового рішення.
Представник скаржника - адвокат Тандир Д.В. у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник боржниці - адвокат Гнатюк Т.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що оскаржувана постанова прийнята 04 серпня 2025 року, а кінцевий термін оскарження відповідно до статті 449 ЦПК України спливав 14 серпня 2025 року. Скарга подана лише 03 грудня 2025 року, тобто зі значним пропуском строку, при цьому адвокат Тандир Д.В. не був позбавлений можливості звернутися до суду своєчасно та зазначити про наявність апеляційного провадження. Стосовно суті скарги представник боржниці вказала, що державний виконавець діяв у відповідності до чинної на той момент ухвали суду від 10 липня 2025 року та належним чином виконав її вимоги. Постановою апеляційного суду від 05 листопада 2025 року було скасовано ухвали про зміну заходів забезпечення, проте апеляційний суд не надавав жодної оцінки заходам забезпечення позову, що містяться в ухвалі від 07 березня 2025 року, а тому висновки скаржника стосовно неправомірності дій державного виконавця є безпідставними. Представник боржниці просила залишити скаргу без розгляду у зв'язку з пропуском строку.
Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєва Л.Ю. в судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши зазначене клопотання, не знайшов підстав для його задоволення, оскільки неявка належним чином повідомленого виконавця не перешкоджає розгляду скарги.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця подається до суду, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України пропуск строку для подання скарги з поважних причин може бути поновлений судом. Подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, є підставою для залишення скарги без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20 зазначив, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства - диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
Встановлено, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 прийнята 04 серпня 2025 року. Скаржник та його представник - адвокат Тандир Д.В. були обізнані про існування зазначеної постанови з моменту її винесення. Скарга на постанову подана до суду лише 03 грудня 2025 року, тобто зі значним пропуском десятиденного строку, передбаченого частиною першою статті 449 ЦПК України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку скаржник посилається на те, що бездіяльність органу виконання мала триваючий характер, а факт порушення його прав було підтверджено лише постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, якою скасовано ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року та ухвалу від 10 липня 2025 року про зміну заходів забезпечення позову.
Суд критично оцінює наведені скаржником доводи щодо поважності причин пропуску строку та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
По-перше, скаржник та його представник - адвокат Тандир Д.В. були обізнані з фактом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 04 серпня 2025 року та з її змістом. Про наявність порушення своїх прав, яке скаржник вбачає у закінченні виконавчого провадження після фіксації лише однієї зустрічі, скаржник міг та повинен був дізнатися безпосередньо після ознайомлення із зазначеною постановою, а не після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції. Сам факт винесення постанови про закінчення виконавчого провадження вже свідчив про можливе порушення прав скаржника, що мало бути підставою для своєчасного звернення до суду зі скаргою.
По-друге, оскарження ухвали суду першої інстанції від 10 липня 2025 року про зміну заходів забезпечення позову в апеляційному порядку жодним чином не перешкоджало скаржнику звернутися до суду зі скаргою на постанову державного виконавця у встановлений законом десятиденний строк. Апеляційне оскарження ухвали про зміну заходів забезпечення та оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є самостійними процесуальними діями, які не виключають одна одну і можуть здійснюватися одночасно. Скаржник не був позбавлений можливості звернутися до суду зі скаргою на постанову виконавця у строк, передбачений статтею 449 ЦПК України, одночасно зазначивши про наявність апеляційного провадження щодо ухвали про зміну заходів забезпечення.
По-третє, суд зазначає, що на момент складення державним виконавцем акту від 21 липня 2025 року та на момент винесення оскаржуваної постанови від 04 серпня 2025 року ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року про зміну заходів забезпечення позову була чинною. Державний виконавець діяв на підставі чинного на той момент судового рішення, яким було замінено заходи забезпечення позову. Той факт, що зазначена ухвала була в подальшому скасована постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, не свідчить про протиправність дій виконавця, який на момент вчинення виконавчих дій керувався чинним судовим рішенням.
По-четверте, посилання скаржника на триваючий характер бездіяльності органу виконання є необґрунтованим, оскільки предметом оскарження є конкретне рішення державного виконавця - постанова від 04 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження, а не бездіяльність виконавця. Постанова про закінчення виконавчого провадження є актом одноразової дії, який був прийнятий у визначений час та набув чинності з моменту його винесення. Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22, є нерелевантним, оскільки зазначена позиція стосується оскарження триваючої бездіяльності суб'єкта владних повноважень, тоді як у даному випадку оскаржується конкретна постанова виконавця.
Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Суд додатково зазначає, що залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку не позбавляє скаржника можливості захистити свої права у інший спосіб. Зокрема, відповідно до частини шостої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Таким чином, чинне законодавство передбачає спеціальний механізм захисту прав стягувача у випадку, якщо після закінчення виконавчого провадження боржник перешкоджатиме побаченням з дитиною. Стягувач не позбавлений можливості звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження у порядку, визначеному частиною шостою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржниця перешкоджатиме побаченням батька з дитиною.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 подана з пропуском десятиденного строку, встановленого частиною першою статті 449 ЦПК України, а наведені скаржником причини пропуску строку не є поважними, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі абзацу другого частини другої статті 449 ЦПК України.
IV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 2, 12, 259, 260, 263-265, 268, 273, 447-451 ЦПК України, статтями 39, 64-1, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд ухвалив:
1. Скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Тандиром Дмитром Віталійовичем, на постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 04 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 - залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку для подання скарги.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
3. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Суддя: