Справа № 147/490/26
Провадження № 1-кп/147/306/26
про призначення судового розгляду
12 березня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020140000015 від 14.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України,
у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020140000015 від 14.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою від 04 березня 2026 року у справі призначено підготовче судове засідання.
12 березня 2026 року до суду надійшли клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що необхідність продовження запобіжного заходу обумовлена тим, що не застосування до вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 України, з наступних підстав, зокрема: незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, даний ризик доводиться тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, він матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, оскільки докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувались; переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання та затягування строків досудового та судового розслідування, оскільки ОСОБА_4 з огляду на те, що покарання за вчинене кримінальне правопорушення є такими, що спроможне в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. У разі переховування підозрюваного стане неможливим подальше досудове розслідування, судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду. Даний ризик також доводиться тими обставинами, що ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв'язків, ніде не працює, неодружений, не має постійного джерела прибутку, тому він може залишити межі району і переховуватись, так як останнього нічого не стримує. Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, даний ризик доводиться тими обставинами, що з метою уникнення відповідальності може вчинити інший злочин.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та просить задоволити, при цьому навів доводи викладені в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотанн прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки він бажає повернутися на військову службу.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію підзахисного, вважає, що може бути застосовано до останнього більш м'який запобіжний захід, проте наголошує, що ст. 176 КПК України у даному випадку передбачено застосування лише запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому також звертає увагу, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків вказаних в клопотанні. ОСОБА_4 має постійне місце проживання та бажає продовжити проходити військову службу.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2026 року ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 березня 2026 року.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задоволити.
Враховуючи вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, які наведені вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення обвинуваченому іншого запобіжного заходу. Натомість, суд наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.
Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений отримав 19 лютого 2026 року.
Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Обвинувальний акт складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.
Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за №12026020140000015 від 14.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст. 27 КПК України, не встановлено.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 травня 2026 року включно.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020140000015 від 14.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, призначити до судового розгляду на 14.00 год. 20 березня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).
Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та вручення обвинуваченому.
На ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено о 08.15 год. 13 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1