Справа № 134/441/26
Провадження № 1-кс/134/109/2026
іменем України
13 березня 2026 рокуКрижопільський районний суд Вінницької області
Слідчий суддя Крижопільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 дослідивши заяву адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про перевірку законності позбавлення свободи особи в порядку ст. 206 КПК України,
В провадження слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла заява адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про перевірку законності позбавлення свободи особи в порядку ст. 206 КПК України.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2026 № 295/6 надісланої листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 № 952/6/4734 встановлено наступне. Згідно даних наявних у системі АІТС «Оберіг», громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний з 25.06.2009 року, після чого 04.03.2026 був знятий з обліку на підставі абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з призовом на військову службу). 04.03.2026 року о 10:00 год. громадянин ОСОБА_4 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 як порушник правил військового обліку. Крім того, у витягу-довідці про персональні дані та документи, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містилась інформація про РНОКПП ( НОМЕР_1 ) та паспорт громадянина України (СН 486185). Інформація щодо відмови ОСОБА_5 від громадянства України та/ або набуття громадянства іншої країни у системі АІТС «Оберіг» відсутня. Згідно даних наявних у системі АІТС «Оберіг», громадянин ОСОБА_4 не прибув за повісткою № 2538060 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09:00 год. 05.03.2025 для уточнення даних, а тому 15.03.2025 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області було направлено звернення Е1602620 щодо його доставлення для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, станом на 04.03.2026 у системі АІТС «Оберіг» була відсутня інформація про проходження громадянином ОСОБА_6 військово-лікарської комісії та, відповідно, ступеня його придатності до військової служби під час мобілізації військовозобов'язаних та резервістів. У зв'язку з даним фактом, 04.03.2026 даного громадянина було направлено на проходження ВЛК. Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2026-0304-1453-3499-0 від 04.03.2026, проведеної позаштатною постійно-діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби. Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 461-М від 04.03.2026, відповідно до поіменного списку № 468/8 від 04.03.2026, гр. ОСОБА_7 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Разом з тим зазначені дії викликають обґрунтовані сумніви щодо їх законності з огляду на наступне.18 серпня 2009 року ОСОБА_3 у Генеральному консульстві України в Санкт-Петербурзі подав документи для розгляду питання про вихід з громадянства України, що підтверджується довідкою Генерального консульства України в Санкт- Петербурзі від 19.08.2009 № 6113/750-6704. За результатами розгляду цих документів було видано Указ Президента України від 16.09.2010 № 906/2010, відповідно до якого припинено громадянство України ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Генерального консульства України в Санкт-Петербурзі від 14.10.2010 № 750/7101. Крім того, відповідно до довідки Консульства України в м. Бельці від 15.12.2022 № 61415/530-2 встановлено, що: ОСОБА_3 оформив вихід із громадянства України в Генеральному консульстві України в Санкт-Петербурзі; відомості про його належність до громадянства України в консульській установі відсутні; підстави вважати ОСОБА_3 громадянином України відсутні. Вказана інформація також підтверджується відповіддю Міністерства закордонних справ України від 12.03.2026 № 71/36-532/1-32630, у якій додатково зазначено, що відповідно до реєстраційних баз відділу громадянства Департаменту консульської служби клопотання про поновлення у громадянстві України ОСОБА_3 станом на 12.03.2026 року не подавалося. Також відповідно до відповіді Офісу Президента України від 10.03.2026 № 4501/268 на адвокатський запит встановлено, що громадянство України ОСОБА_3 припинено згідно з Указом Президента України від 16.09.2010 № 906/2010, а матеріали щодо прийняття його до громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили. З моменту видання Указу Президента України від 16.09.2010 № 906/2010 і по теперішній час жодного рішення про повторне прийняття ОСОБА_3 до громадянства України Президент України не приймав. Таким чином, починаючи з 16 вересня 2010 року і по теперішній час ОСОБА_3 не є громадянином України. Отже, ОСОБА_3 не є суб'єктом військового обов'язку, оскільки не має громадянства України, а відтак працівники поліції Могилів- Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не мали жодних законних повноважень: затримувати його; здійснювати його примусове доставлення до РТЦК та СП; направляти на проходження військово-лікарської комісії; вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з мобілізацією чи проходженням військової служби. Фактичне затримання та примусове переміщення особи до іншого населеного пункту без передбачених законом підстав має ознаки незаконного позбавлення волі. Крім того, такі дії свідчать про перевищення влади або службових повноважень працівниками поліції Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , що призвело до істотного порушення прав та свобод людини. Окремо слід звернути увагу суду на незаконність направлення ОСОБА_3 на проходження військово-лікарської комісії, оскільки це процедурна дія, яка здійснюється виключно в межах реалізації військового обов'язку. За таких обставин саме направлення ОСОБА_3 на військово-лікарську комісію є протиправним, оскільки здійснене щодо особи, на яку законодавство про військовий обов'язок взагалі не поширюється. Більше того, проведення будь-яких процедур, пов'язаних із мобілізацією або проходженням військової служби щодо особи, яка не є громадянином України, свідчить про грубе порушення вимог законодавства України, а також про відсутність правових підстав для фактичного позбавлення свободи по теперішній час. Попри це, за наявною у сторони захисту інформацією, ОСОБА_3 було направлено до 235-ого міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів «Широкий лан», при цьому його точне місцезнаходження не повідомляється ні родичам, ні адвокату, що суттєво ускладнює реалізацію права на правову допомогу. Наразі ОСОБА_3 перебуває у 1 взводі другої роти другого навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_3 не має можливості вільно залишити місце свого перебування, перебуває під фактичним контролем представників органів військового управління, що свідчить про фактичне незаконне утримання особи. З огляду на те, що ОСОБА_3 не є громадянином України, його перебування у військовій частині не має жодної правової підстави, а отже має ознаки незаконного позбавлення волі. Більше того, зв'язок з ОСОБА_3 відсутній, а його місцезнаходження не повідомляється родичам та адвокату, що свідчить про фактичне позбавлення свободи без будь-якого судового рішення. Таким чином, незаконне направлення на військово-лікарську комісію, подальше переміщення до навчального центру та фактичне утримання ОСОБА_3 у військовій частині свідчать про системне перевищення повноважень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . З огляду на викладене, у діях працівників поліції Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області та посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 містяться ознаки кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 146 Кримінального кодексу України - незаконне позбавлення волі або викрадення людини; статтею 365 Кримінального кодексу України - перевищення влади або службових повноважень. Тому просить суд зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , що дислокується у АДРЕСА_1 , негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до суду для перевірки законності підстав позбавлення свободи та витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_2 та Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області всі документи та відеоматеріали, на підставі яких: здійснювалося затримання та доставлення ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; проводилося направлення на військово-лікарську комісію до м. Вінниці; приймалося рішення про направлення до 235-ого міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів «Широкий лан»; здійснюється його фактичне утримання у військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); адреса для листування з військовою частиною НОМЕР_2 : 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, селище Михайлівка, електронна адреса відсутня, контактні телефони НОМЕР_4 або НОМЕР_5 . У разі встановлення відсутності законних підстав для позбавлення свободи постановити ухвалу про негайне звільнення ОСОБА_3 з місця його фактичного утримання. Повідомити прокурора про виявлені під час розгляду цієї заяви обставини, що можуть свідчити про вчинення посадовими особами кримінальних правопорушень, передбачених статтями 146 та 365 КК України. Невідкладно надати копію ухвали суду представникам військової частини НОМЕР_2 для її негайного виконання.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цим клопотанням з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить звільнити ОСОБА_3 , який незаконно утримується у військовій частині в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із клопотання адвоката ОСОБА_2 не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України. Зі змісту клопотання не вбачається, що відносно ОСОБА_3 , здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», крім того, в клопотанні не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Як вбачається із змісту клопотання у даному випадку має місце незгода заявника із діями посадових осіб ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 , не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_3 , службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про перевірку законності позбавлення свободи особи в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Суддя