Справа № 160/1589/26
Провадження № 2-а/175/21/26
іменем України
23 лютого 2026 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Лютая Г.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23.01.2026 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про виключення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних, а саме відомості про «Порушення правил військового обліку».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, матеріали адміністративної справи було направлено до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування направлення справи судом зазначено, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, щодо відсутності фактів порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; уточнення персональних даних у встановлений строк свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На відміну від адміністративної юрисдикції як компетенції адміністративних судів щодо розгляду справ у публічно-правових спорах, підсудність відповідно до КАС України треба розуміти, як розмежування повноважень адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ, котрі належать до адміністративної юрисдикції. Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.
Аналізуючи главу 2 розділу І КАС України суд вважає, що під підсудністю треба розуміти сукупність предметної (статті 20, 21), інстанційної (стаття 22), територіальної (стаття 25) юрисдикції адміністративних судів. За правилами предметної підсудності визначається, який суд (якої ланки) має розглядати адміністративну справу у першій інстанції: місцевий загальний суд як адміністративний суд або окружний адміністративний суд.
Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Частиною першою статті 20 КАС України визначено виключний перелік категорій справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Частиною другою статті 20 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
З ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 вбачається, що виходячи з наведених правових норм суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, оскільки предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, тому, на переконання суду, розгляд даної справи віднесений до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Проте ст. 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. У цій статті наведений вичерпний перелік рішень, які має право ухвалити місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, обов'язковою умовою для віднесення такої справи до підсудності місцевого загального суду як адміністративного суду є наявність справи про адміністративне правопорушення, розглянутої суб'єктом владних повноважень та прийнятого ним у цій справі рішення.
Адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення. Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, підставою для якої є адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З мотивувальної та прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про оголошення ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинити певні дії, які полягають у приведенні у відповідність даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.
Слід зазначити, що у постанові від 18 січня 2024 року по справі №522/12566/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, висловився щодо початку притягнення особи до адміністративної відповідальності та зазначив, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи з наведеного, вжиття відповідних заходів для забезпечення провадження у адміністративній справі не може свідчити про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відомостей про складення відносно позивача ОСОБА_1 протоколу, матеріали справи не містять. У позовній заяві позивач зазначив, що до адміністративної відповідальності не притягувався.
Крім того Верховний Суд дійшов висновку в постанові № 380/8102/24 від 21.11.2024, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб патрульної поліції щодо адміністративного затримання особи та застосування спеціальних засобів впливу поза межами кримінального провадження підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою, та направив справу для розгляду до окружного суду.
Отже, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, помилково визначив підсудність справи за Дніпровським районним судом Дніпропетровської області
Враховучи наведене, суд доходить висновку, що дана справа не підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.
За таких обставин, при вирішенні питання про відкриття провадження по справі суд керуючись вимогами щодо підсудності, вважає за доцільне повернути матеріали адміністративної справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як помилково направленої.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно Постанови ВП ВС від 26.08.2019 по справі №855/364/19, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність повернути матеріали адміністративної справи за позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 29 КАС України, суд,-
Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вулиця Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089) як помилково направлену.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г. Ю. Лютая