Справа № 11-cc/824/2350/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 752/9783/25
09 березня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.01.2026 року задоволено клопотаннязаступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000512 від 17.04.2025 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що виявлено та вилучено під час проведення обшуку 18.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер НОМЕР_3 та е-сім картою номер НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.01.2026 року, скасувати її, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що у судовому засіданні 20.01.2026 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, з повним текстом оскаржуваної ухвали представник зміг ознайомитись лише 29.01.2026 року, після опублікування його в Єдиному реєстру судових рішень.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. Разом з тим, матеріали клопотання не містять відомостей про призначення експертизи та, що тимчасово вилучене майно, а саме, мобільний телефон, захищений системою логічного захисту, що є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відповідності мобільного телефону ознакам речових доказів у даному кримінальному провадженні, зокрема, збереження на собі слідів злочину. Водночас, в жодному процесуальному документі органом досудового розслідування не зазначено, яку саме інформацію стосовно обставин, які досліджуються у вказаному кримінальному провадженні, містить вилучений мобільний телефон.
Наголошує представник, що з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно ОСОБА_6 , за викладених у клопотанні обставин не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і за вказаних обставин явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від прокурора надійшло клопотання, в якому останній просив проводить розгляд апеляційної скарги без його участі.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її за викладених обставин, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має бути поновлений представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , як пропущений із поважної причини, якою є тривалість отримання останнім копії повного тексту оскаржуваної ухвали, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000512 від 17.04.2025 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209-1, ч. 3 ст. 362 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що до правоохоронних органів надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від спілки громадських організацій України «Народна Рада» вих. № 322 від 10.04.2025 року, в якій зазначено, що на території міста Києва діє злочинна група у складі службових осіб комунальних підприємств підпорядкованих Київській міській державній адміністрації та керівників приватних суб'єктів господарювання, які запровадили механізм розкрадання бюджетних коштів і отримання неправомірної вигоди від учасників конкурсних торгів під час проведення конкурсних закупівель та виконання цільових бюджетних програм з подальшою їх легалізацією через мережу підконтрольних та таких, що мають ознаки фіктивності приватних суб'єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців.
Зокрема, члени злочинної групи залучили до розкрадання та легалізації бюджетних коштів ряд службових осіб банківських установ, які в свою чергу за грошову винагороду, всупереч чинному законодавству та банківським інструкціям, здійснюють відкриття рахунків товариствам з ознаками фіктивності та фізичним особам-підприємцям без проведення відповідних перевірок, за відсутності повного переліку необхідних документів, в не робочі дні та шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей.
Згідно матеріалів виконання доручення від управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вих. № 50758-2025 від 30.04.2025) зазначено, що у період з 12.04.2024 року по 06.11.2024 рік у відділеннях АТ «Ощадбанк» №10026/016 та №10026/0540 відкрито рахунки 41 суб'єкту господарювання, між яким прослідковується пов'язаність. Клієнти здійснюють регулярні перерахування коштів між рахунками даних підприємств, керівниками/кінцевими бенефіціарними власниками яких є одні й ті ж фізичні особи, використовуються одні й ті ж самі IP-адреси (Інтернет Протокол) для проведення фінансових операцій, здійснюються перерахування значних, округлих сум в адреси одних й тих же контрагентів, фінансові операції мають ознаки безтоварних.
Зазначено, що за сприяння та безпосередньої участі головного економіста служби відділення № 10026/016 ОСОБА_9 у період з травня по листопад 2024 року відкривались рахунки 31 суб'єкту господарювання, без фізичної присутності їх представника у відділенні банку, а саме: ТОВ «Вудексгроу компані» (код ЄДРПОУ 45495498), ТОВ «Грейспрайм Юа» (код ЄДРПОУ 45556801), ТОВ «Оптова компанія Лінк торг» (код ЄДРПОУ 42185806), ТОВ «Будкомплект-09» (код ЄДРПОУ 45260535), ТОВ «Артур торг плюс» (код ЄДРПОУ 42152739), ТОВ «ТД Промислова запчастина» (код ЄДРПОУ 43892251), ТОВ «Сансет медіа продакшн» (код ЄДРПОУ 44170550), ТОВ «Агро Сейлл» (код ЄДРПОУ 45355668), ТОВ «Сафрон» (код ЄДРПОУ 45407878), ТОВ «Несент стрім» (код ЄДРПОУ 45463953), ТОВ «Агро фарм трейдінг» (код ЄДРПОУ 42987415), ТОВ «Індастр роб» (код ЄДРПОУ 43325379), ТОВ «Варта-2020» (код ЄДРПОУ 43842457), ТОВ «Бізнес квантум» (код ЄДРПОУ 31350759), ТОВ «ТД «Севен тайм» (код ЄДРПОУ 41234019), ТОВ «ТД Промторг» (код ЄДРПОУ 41818328), ТОВ «Смарт софтваре компані» (код ЄДРПОУ 42987258), ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_14 ), ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_15 ), ФОП ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_16 ), ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_17 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_18 ).
ОСОБА_9 у неробочий час та за межами установи банку отримувались та/або надсилались на його особисту електронну пошту пакети документів, після чого, останній частину документів передавав керівнику з ММСБ ТВБВ №10026/016 ОСОБА_24 , на підставі яких ОСОБА_9 та ОСОБА_24 здійснювались відкриття рахунків, підготовка пакетів документів для подання його до БЕК-офісу і завантаження до програмного забезпечення Центральний електронний архів. Окрім цього, при підписанні договорів банківського обслуговування ОСОБА_9 та ОСОБА_24 не надавався повний пакет документів, а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування для перевірки керуючому ТВБВ № НОМЕР_19 ОСОБА_25 , а за її відсутності заступнику керуючого з роздрібного бізнесу ТВБВ № 10026/016 ОСОБА_26 .
Також зазначено, що керівником з ММСБ ТВБВ № 10026/0540 ОСОБА_27 у період з квітня по жовтень 2024 року відкрито рахунки 10 юридичним особам, а саме: ТОВ «Продторгмакс» (код ЄДРПОУ 45611584), ТОВ «Медтех-Про» (код ЄДРПОУ 45425991), ТОВ «Лавлекс Медіа» (код ЄДРПОУ 45463712), ТОВ «Хоттеллайф» (код ЄДРПОУ 45503592), ТОВ «Будексперт України» (код ЄДРПОУ 44809557), ПП «Консалтінфо» (код ЄДРПОУ 36566809), ТОВ «Інфотех Консалтинг» (код ЄДРПОУ 45628488), ТОВ «Гералайф» (код ЄДРПОУ 45493642), ТОВ «Міт-Текс» (код ЄДРПОУ 45502227), ТОВ «Регістрейд» (код ЄДРПОУ 43973906).
При підписанні договорів банківського обслуговування, ОСОБА_28 не надавався повний пакет документів для перевірки керуючому ТВВ № 10026/0540 ОСОБА_29 , та керуючому ТВБВ 10026/0540 ОСОБА_30 , а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування. Окрім цього, інформація яка повинна була заповнюватися клієнтами банку, вносилась безпосередньо ОСОБА_27 , яка не відповідала дійсності або не в повній мірі та за прикладом ОСОБА_9 , документи для реєстрації банківського рахунку отримував поза робочим часом за межами банку від сторонніх осіб.
В подальшому, здобуті незаконним шляхом бюджетні кошти, з метою їх легалізації переводять на рахунки вищевказаних товариств та фізичних осіб-підприємців, які в подальшому конвертуються у готівку та розподіляють між учасниками злочинної групи шляхом проведення безтоварних операцій між залученими підприємствами та шляхом укладання фіктивних правочинів на купівлю товарів, робіт та послуг.
За результатами проведення санкціонованих обшуків за місцем проживання працівників АТ «Державний ощадний банк України» та інших осіб, згідно матеріалів кримінального провадження, встановлено відомості щодо інших учасників скоєння злочину, які можуть бути причетні до надання послуг з легалізації грошових коштів здобутих злочинним шляхом, а саме:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
В ході досудового розслідування з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2025 року проведено обшук від 18.12.2025 року за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Iphone 17 Pro", imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер НОМЕР_3 та е-сим картою номер НОМЕР_4 .
18.12.2025 року вищевказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження № 12025100000000512 від 17.04.2025 року, про що винесено відповідну постанову.
24.12.2025 року (клопотання датоване 19.12.2025 року) заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12025100000000512 від 17.04.2025 року, на тимчасово вилучене майно, що виявлено та вилучено під час проведення обшуку 18.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер НОМЕР_3 та е-сім картою номер НОМЕР_4 .
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.01.2025 року вказане клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що виявлено та вилучено під час проведення обшуку 18.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер НОМЕР_3 та е-сім картою номер НОМЕР_4 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000512 від 17.04.2025 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що виявлено та вилучено під час проведення обшуку 18.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер НОМЕР_3 та е-сім картою номер НОМЕР_4 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4