06 березня 2026 року
м. Київ
провадження № 33/824/1586/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі ОСОБА_1 та його захисника Маракушева Р. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на постанову Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Вовк О. І.
від 30 січня 2026 року
у справі №754/12292/25 Дніпровського районного суду міста Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 09.02.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, чим порушив вимоги ст. 252 КУпАП.
Так, у мотивувальній частині постанови суд зазначає відсутність відеофіксації факту керування, не встановлює моменту руху транспортного засобу та фактично підтверджує, що ОСОБА_1 перебував біля автомобіля, а не керував ним і водночас доходить до висновку, що ОСОБА_1 «реалізував своє право керувати транспортним засобом». Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_2 , пославшись на те, що він не був очевидцем події. Разом з тим, факт керування ним автомобілем SSANGYONG, д.н.з. НОМЕР_1 саме 12 липня 2025 року підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 10.12.2025 (справа №753/22391/25).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Маракушев Р. І., підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Маракушева Р. І., апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до змісту протоколу ЕПР1 №388908 від 12.07.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SSANGYONG», номерний знак № НОМЕР_1 12 липня 2025 року в 00 годин 47 хвилини по просп. Леоніда Каденюка, 16 у місті Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується протоколом, рапортами поліції та відеозаписами з нагрудних камер.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 110, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Апеляційний суд зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, незалежно від мотивів такої відмови чи фактичного стану водія (наявності чи відсутності сп'яніння). Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі (усно, письмово або шляхом ухилення) висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388908 від 12.07.2025,
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5199979 від 12.07.2025 за ч. 1ст. 126 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн;
- відеозапис з нагрудних камер працівників поліції № 767453,
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в якому зазначено, що такий огляд не проводився в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 .
Оцінюючи вищезазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що вони є належними, допустимими та достатніми для встановлення фактичних обставин справи. Зібрані матеріали беззаперечно підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та у своїй сукупності повністю доводять наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази, зокрема зафіксована на відеозаписі послідовна поведінка апелянта, його пасивна позиція щодо заперечення факту керування безпосередньо в момент фіксації події та подальша категорична відмова від проходження огляду, усувають будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи. Суд вважає, що наявні в матеріалах справи фактичні дані є вичерпними та в повній мірі доводять як об'єктивну сторону (відмову від огляду), так і суб'єктивну сторону (умисел на ухилення від процедури) інкримінованого діяння, що виключає можливість закриття провадження з наведених в апеляційній скарзі підстав
Перевіряючи доводи апелянта щодо того, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд проаналізував відеозапис з нагрудних камер №767453, події на якому мають наступну хронологію:
00:25:43 - працівники поліції під'їхали до автомобіля «SSANGYONG», який стоїть з увімкненими аварійними сигналами. - На відео чітко зафіксовано, що біля автомобіля перебуває лише ОСОБА_1 . Будь-яких інших осіб (зокрема свідка ОСОБА_2 ), які б позиціонували себе як водії, на місці події не виявлено.
00:26:10 - на запитання поліції про причини зупинки ОСОБА_1 відповідає незрозуміло: «амінь». - Така реакція свідчить про неадекватність сприйняття ситуації та підтверджує, що апелянт виступав основною контактною особою щодо даного авто, фактично приймаючи на себе роль водія.
00:27:14 - на запитання поліції «Чи ви були за кермом?», ОСОБА_1 промовчав. - Суд розцінює це мовчання як пасивне підтвердження статусу водія, ситуації, де за кермом начебто була інша особа, логічною реакцією було б негайне повідомлення про це поліції для уникнення претензій.
00:47:12 - працівники поліції вимагають пред'явити посвідчення водія, на що апелянт не реагує. - Таке тривале ігнорування підтверджує, що поліція ідентифікувала ОСОБА_1 саме як суб'єкта дорожнього руху (водія), а його дії були спрямовані на приховування цього статусу.
01:04:10 - апелянт відмовляється від огляду та телефонує знайомим. - Саме факт особистого виклику допомоги для евакуації авто підтверджує його відповідальність за транспортний засіб у цей момент.
01:13:20 - при оголошенні про складання протоколу за ст. 130 КУпАП апелянт вигукує: «а ви довели ознаки стану сп'яніння?». - Оспорюючи наявність ознак, а не сам факт керування, апелянт фактично визнав себе суб'єктом правопорушення. Якби він не був водієм, головним аргументом була б відсутність факту керування, а не медичні критерії стану сп'яніння.
01:20:06 - прибуття знайомого ОСОБА_3 , який питає ОСОБА_1 : «для чого ти мені дзвонив?». - Зміст розмови та подальші прохання ОСОБА_3 «не робити спец-повідомлення» до військової частини спростовують версію про керування ОСОБА_2 , адже мали б сенс лише у випадку усвідомлення вини самого ОСОБА_1 як водія.
Аналізуючи показання свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про їх недостовірність. Свідок стверджував, що повернувся на місце, бачив поліцію, але не заявив про своє керування. Така поведінка є вкрай нетиповою для водія, який знає, що замість нього незаконно притягають іншу особу. Відсутність ОСОБА_2 на відео та факт підписання розписки про прийняття авто саме ОСОБА_3 спростовують цю версію захисту.
Апеляційний суд наголошує, що факт перебування ОСОБА_1 у статусі водія під час події 12.07.2025 підтверджується також наявною в матеріалах справи постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5199979. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом «SSANGYONG» без пред'явлення для перевірки посвідчення водія. Диспозиція статті 126 КУпАП прямо передбачає відповідальність саме за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила документи на право керування. Оскільки вказана постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП винесена стосовно ОСОБА_1 у той самий час та за тих самих обставин, що й протокол за ст. 130 КУпАП, і вона не була оскаржена апелянтом та набрала законної сили, факт керування ним автомобілем у цей момент є юридично встановленим. Прийняття особою накладеного стягнення за ст. 126 КУпАП (керування без документів) є фактичним визнанням нею статусу водія, що входить у пряме протиріччя з нинішньою позицією захисту про те, що ОСОБА_1 був лише пасажиром або особою, що перебувала поруч із авто. Таким чином, статус ОСОБА_1 як спеціального суб'єкта правопорушення - водія - доведений належними та не спростованими доказами.
Посилання на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10.12.2025 не може бути прийнято як доказ, оскільки кожна справа про адміністративне правопорушення розглядається індивідуально. Об'єктивні дані відеозапису безпосередньо з місця події та постанова серії ЕНА №5199979 мають вищу доказову силу, ніж показання свідків, надані через тривалий час.
Відсутність у протоколі марки та моделі авто при наявності чіткого державного номерного знаку є неістотним недоліком, що не спростовує факту порушення.
Окрему увагу апеляційний суд звертає на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388908 відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 по суті порушення - ні безпосередньо у бланку протоколу, ні на окремому аркуші.
Стаття 256 КУпАП надає особі, щодо якої складається протокол, право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи, що є ключовим для забезпечення об'єктивного вирішення справи. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану поліцейськими можливість, призвело до того, що позиція ОСОБА_1 як водія щодо можливих порушень процедури або факту керування іншою особою не була зафіксована у первинному процесуальному документі. Суд підкреслює, що хоча надання пояснень є правом, а не обов'язком особи (згідно зі ст. 268 КУпАП), свідома відмова від фіксації своєї версії подій безпосередньо на місці зупинки створює обґрунтоване враження непослідовності захисту. Якби автомобілем дійсно керував свідок ОСОБА_2 , апелянт мав би всі умови зафіксувати це письмово у протоколі, щоб негайно спростувати обвинувачення.
З огляду на принцип «поза розумним сумнівом» (in dubio pro reo), відсутність конкретних пояснень або заперечень у момент фіксації правопорушення за умови повної обізнаності особи про суть обвинувачення не створює розумного сумніву щодо достовірності протоколу. Навпаки, поява версії про свідка ОСОБА_2 лише на етапі судового розгляду, за умови повного мовчання та відмови від пояснень на місці події, розцінюється судом як штучно створена тактика уникнення відповідальності, що не базується на об'єктивно зафіксованих даних.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції діяв у межах закону та з метою захисту суспільних інтересів. Сукупність доказів (протокол, направлення, відеозапис відмови, постанова за ст. 126 КУпАП) виключає будь-яке інше пояснення події.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.
Підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова