Справа № 703/8169/25
2/703/555/26
12 березня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
09.12.2025 позивач ОСОБА_1 через представника, адвоката Галкіна В.Л., з використанням системи «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатну матір в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, довічно, починаючи з дня подачі позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є рідною матір'ю відповідача ОСОБА_2 , особою похилого віку, якій виповнилося 76 років, відтак є непрацездатною, отримує пенсію за віком, розмір якої є вищим від прожиткового мінімуму, однак не є достатнім, не забезпечує всіх її базових потреб. Інші особи, які зобов'язані надавати позивачці утримання, відсутні, відповідач є її єдиним сином.
Відповідач ОСОБА_2 є повнолітньою працездатною особою, має заробіток та не має утриманців, відтак повинен утримувати свою непрацездатну матір відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2025 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.
Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення вручене 21.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо обов'язків повнолітніх дітей утримувати власних непрацездатних батьків.
Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянки України. Станом на час подання даного позову їй виповнилося повних 76 років.
Позивачка є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 від 04.06.1974.
За період із 01.01.2024 до 31.10.2025 позивачка, яка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, отримувала пенсію за віком, що починаючи із березня 2025 року збільшилася до 3613,00 грн що підтверджується довідкою від 18.11.2025 №2185.
Відповідач ОСОБА_2 за період із 01.01.2025 до 31.10.2025 отримував грошове забезпечення військовослужбовця, що підтверджується відомостями із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела (суми) нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 16.12.2025.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК України).
Згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Вказане право батьків на утримання, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності непрацездатності батьків та потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років, по 31 грудня 2017 року (ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV).
За обставинами даної справи позивачка станом на 31.12.2017 досягала 60-річного віку, є отримувачем пенсії, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Відтак позивачка вважається непрацездатною особою відповідно до викладених вище положень.
Щодо потреби в матеріальній допомозі, то необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, яке може приносити дохід, тощо (постанови від 28.11.2018 у справі №676/5118/16-ц, від 10.10.2018 у справі №301/160/17).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлений з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Вказаний розмір залишався чинним протягом 2025 року (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Відтак, позивачка протягом 2024-2025 років отримувала пенсію, що в незначній мірі перевищувала встановлений розмір прожиткового мінімуму для особи відповідної соціальної, демографічної групи населення, відомості про інші періоди в матеріалах справи відсутні.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення від виконання своїх обов'язків щодо батьків (ст. 204 СК України).
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом (ч. 1, 2 ст. 204 СК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є сином позивачки.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, розмір якої хоча і є більшим від прожиткового мінімуму, однак не забезпечує її найнеобхідніших потреб.
Відомостей про наявність в позивачки інших осіб, які згідно із вимогами сімейного законодавства, мають обов'язок щодо надання їй утримання, в матеріалах справи немає, так само і відомостей про обставини, на підставі яких у відповідача ОСОБА_2 обов'язок надавати утримання непрацездатній матері відсутній.
За вказаних обставин, відповідач зобов'язаний утримувати свою матір у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 СК України.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ч. 1, 2 ст. 205 СК України).
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (206 СК України).
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , суд враховує наявні в матеріалах справи відомості про її матеріальне становище, вид і розмір її доходу, непрацездатність та як наслідок - потребу у матеріальній допомозі щодо забезпечення достатнього життєвого рівня та необхідних умов для існування.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач не в змозі надавати матеріальну допомогу матері, матеріали справи не містять. Разом з цим, судом враховується що за період із червня до жовтня 2025 року сума нарахованого відповідачеві грошового утримання військовослужбовця істотно знизилася, відомості про причини такого зниження в суду відсутні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України). Останнє кореспондує частині першій статті 81 ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (пункт 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (згідно із частинами першою та другою статті 13 ЦПК України) (постанова ВС від 22.05.2024 в справі №369/1937/20).
Отже в даному випадку рішення про розмір аліментів на непрацездатну матір має бути прийняте на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
На переконання суду, позивачка належним чином підтвердила позовні вимоги про те, що вона є непрацездатною, отримує пенсію, яка в незначній мірі перевищує прожитковий мінімум. Коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище, вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати син, який не скористався власним правом заперечувати проти позовних вимог або ж наводити обставини, що слугували б підставою зменшення заявленого до стягнення розміру аліментів, існування обставин, що вказують на відсутність обов'язку із утримання.
Отже оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає за можливе, виходячи з обов'язку дітей утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують допомоги, враховуючи потребу забезпечення достатнього життєвого рівня як особі, яка набула права на утримання, так і військовослужбовцеві в умовах воєнного стану, для дотримання балансу майнових прав та законних інтересів сторін в справі, вимоги задовольнити частково та стягувати з відповідача аліменти на утримання матері у розмірі по 1/8 частини зі всіх видів належного йому заробітку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і довічно. Саме такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим та доцільним.
За таких обставин позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1211,20 грн.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 5, 7, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.12.2025 і довічно.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп, який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 12.03.2026.
Суддя: І.В.Овсієнко