ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/9723/25
№ провадження 2/646/1301/2026
27 лютого 2026 року містро Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді Іщенко О. В.,
секретар судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльов С. Г.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» в особі представника Журавльова С. Г. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість у розмірі 20 742,30 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) у сумі 7 241,84 гривень, заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі простроченої) у сумі 13 500,46 гривень.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № TDB.2019.0991.1696 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.
Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на його поточний рахунок у гривні і надавши можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.
Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією не виконав, внаслідок чого у нього станом на 03 вересня 2024 року утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» у розмірі 20 742,30 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у сумі 7 241,84 гривень, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочених) у сумі 13 500,46 гривень.
03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року.
27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року.
Позивач зазначає, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювали жодних нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Ураховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20 742,30 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у сумі 7 241,84 гривень та заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі простроченої) у сумі 13 500,46 гривень.
Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 гривень.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.
У судові засідання представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписав заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, у якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 та встановити ліміт кредитної лінії, на умовах згідно із діючими тарифами банку.
У той же день, 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписав договір № TDB.2019.0991.1696 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії у Акціонерному товаристві «МЕГАБАНК».
За умовами вказаного вище договору Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 , поточний рахунок № НОМЕР_3 .
Як встановлено зі змісту вказаного вище договору, основними умовами кредитування є: тип кредиту - кредитування рахунку (кредитна лінія); максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000,00 гривень; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах - до 62 днів; процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована), % річних - 0,0001 %; процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах, фіксована, % річних - todobank - 56,00 %, todobank + - 48,00 %.
Згідно із паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем 30 жовтня 2019 року власноручно, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредиту - від 0,00 до 200 000,00 гривень; строк кредитування - 12 місяців з правом автоматичної пролонгації.
У якості інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних: todobank - 56 %, todobank + - 48 %.
На підтвердження факту преерахування відповідачу грошових коштів позивач надав виписки по собовому рахунку № НОМЕР_4 , відкритому в Акціонерному товаристві «МЕГАБАНК» на ім'я ОСОБА_1 , які містять інформацію про рух коштів у період з 30.10.2019 по 03.09.2024.
03 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до пункту 4. договору за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 гривень.
Згідно із платіжною інструкцією № 66895 від 31 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» 31 липня 2024 року на рахунок Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» було сплачено визначену договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги ціну продажу.
З витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року на загальну суму 20 742,30 гривень.
27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Як встановлено з витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року на загальну суму 20 742,30 гривень.
З наданої позивачем довідки-розрахунку убачається, що ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року має заборгованість за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року у розмірі 20 742,30 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 7 241,84 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 13 500,46 гривень.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», якому право вимоги було відступлено Акціонерним товариством «МЕГАБАНК», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.
Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
На підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року право вимоги за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 перейшло від Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС».
У подальшому, на підставі договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, зазначене право вимоги було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ».
Долученими до позовної заяви доказами підтверджується правомірність набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно із приписами частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивач, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Акціонерним товариством «МЕГАБАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», було укладено кредитний договір, який підписано відповідачем власноручно. Підписуючи кредитний договір № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 зобов'язався неухильно виконувати умови кредитного договору.
Судом встановлено, що заяву-договір № TDB.2019.0991.1696 ОСОБА_1 підписав 30 жовтня 2019 року власноручно.
З наданих позивачем виписок по банківському рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «МЕГАБАНК» встановлено, що відповідач активно користувався кредитними коштами, наданими йому у вигляді встановленого кредитного ліміту, зокрема, розраховувався за товари та послуги, здійснював перекази коштів, знімав готівку, вносив грошові кошти у рахунок погашення заборгованості, про що свідчать відповідні операції.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, а також з огляду на те, що він активно користувався кредитними коштами, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту є такою, що підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на належних та допустимих доказах, які узгоджуються між собою.
Стосовно заборгованості відповідача за відсотками суд зазначає таке.
Як зазначив позивач у позовній заяві, всі нарахування за кредитним договором здійснювались безпосередньо Акціонерним товариством «МЕГАБАНК».
З довідки-розрахунку, складеної Акціонерним товариством «МЕГАБАНК», встановлено, що станом на 03 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року становить 20 742,30 гривень, з яких: 7 241,84 гривень - заборгованість за основним боргом, 13 500,46 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року, який складений первісним кредитором Акціонерним товариством «МЕГАБАНК», не може уважатись достатнім доказом на підтвердження правильності нарахування заборгованості за відсотками, оскільки не містить відомостей про періоди нарахування відсотків, розмір процентної ставки, залишку основного боргу, з якого здійснювалося нарахування, формули або способу обчислення сум відсотків тощо.
Отже, детального розрахунку суми заборгованості за зазначеною вище опцією позивачем суду не надано.
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 гривень позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12121826 від 14 серпня 2025 року.
З акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12121826 від 14 серпня 2025 року встановлено, що підписанням цього акту сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання «АЛЬЯНС ДЛС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» правничі послуги на загальну суму 11 200,00 гривень.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 3 909,92 гривні.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 845,65 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитом (в тому числі прострочену) за кредитним договором № TDB.2019.0991.1696 від 30 жовтня 2019 року у розмірі 7 241 (сім тисяч двісті сорок одна) гривня 84 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у сумі 845 (вісімсот сорок п'ять) гривень 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 909 (три тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень 92 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 27 лютого 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105, місто Дніпро Дніпропетровської області, 49001; номер телефона: НОМЕР_5 , email: court_fc_evrocredit@ukr.net;
Представник позивача: Журавльов Станіслав Георгійович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: вулиця Сімферопольська, будинок 21, офіс 411, місто Дніпро Дніпропетровської області; номер телефона: НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_9 .
Суддя О. В. Іщенко