04 березня 2026року м. Київ
Справа №381/2618/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/4145/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Тесленко І.О. 16 жовтня 2025 року у м. Києві,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась у суд із вищевказаним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування вимог зазначено, що з вересня місяця 2014 року ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що вона із ОСОБА_5 проживали у домоволодінні по АДРЕСА_1 , яке належить їй на підставі власності. ОСОБА_5 працював і турбувався про неї, як про свою дружину, зокрема купував їй одяг, продукти харчування, давав кошти на сплату комунальних послуг, вони спільно заробляли та спільно використовували зароблені кошти, у тому числі на поточний ремонт у її будинку, тобто мали спільний бюджет. Коли чоловік був без роботи, то всі витрати на утримання родини брала на себе позивач. Зазначене може бути підтверджене свідками у судовому процесі. Восени 2022 року ОСОБА_5 був мобілізований на військову службу для захисту своєї країни та перебуваючи у лавах Збройних Сил України переказував кошти на картку позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності та територіальне цілісності України ОСОБА_5 загинув.
ОСОБА_5 не був одружений дітей не мав. Батьки чоловіка померли задовго до його загибелі. Позивач також не перебувала у шлюбі, її попередній шлюб розірваний 22 березня 2000 року.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно позивачу для отримання статусу родини учасника бойових дій.
З врахуванням наведеного просила встановити факт, що має юридичне значення - факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_5 у період з вересня 2014 року до дня коли він номер 01 серпня 2023 року.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що доказів наявності у позивача та ОСОБА_5 починаючи з 2014 року та по день його смерті спільного бюджету, спільного придбання майна для спільного користування, надання взаємної допомоги, інших доказів наявності між ними реальних сімейних відносин суду не надано. Суд зауважив, що показаннями свідків, за відсутності інших належних доказів, не може бути встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Крім того сам по собі факт тривалого знайомства позивача з ОСОБА_5 , надання ним протягом певного часу їй допомоги у вигляді перерахування коштів, не свідчить про наявність між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, та не є достатньою підставою для встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, вважає рішення суду безпідставним, незаконним та необґрунтованим.
В апеляційній сказі вказано, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідку селищної ради, яка підтверджує проживання позивача з ОСОБА_5 , яка є офіційним документом, містить всі необхідні реквізити, отримана за зверненням позивача, порушень в отриманні такої довідки не вказано, а тому вона є достовірною в розумінні ст. 79 ЦПК України.
Звертає увагу суду, що нетривалість грошових переказів пояснюється тим, що ОСОБА_5 був військовослужбовцем з 2023 року та виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, а тому фізично поруч з позивачем не знаходився. Тож у зв'язку з цим наповнення спільного сімейного бюджету з позивачем відбувалось шляхом здійснення безготівкових грошових переказів, бо коли чоловік та дружина знаходяться поруч, потреба у таких переказах зводиться до мінімуму, оскільки є можливість фізичного надання або залучення коштів до спільного бюджету. На думку позивача, такі перекази не мають мінливий характер, а навпаки - свідчать про щомісячні грошові перекази на картку, тобто не є одноразовими, бо вони стабільні.
Також вказано, що судом не взято до уваги їх спільні ОСОБА_5 фото, як доказ спільного сімейного проживання, хоча це не єдиний доказ для підтвердження позовних вимог, але в поєднанні з іншими доказами - показанням свідків, довідкою сільської ради, грошові перекази, дає всі відповідні підстави для розуміння того, що позивач з ОСОБА_5 проживали разом як одна сім'я, були один одному чоловіком та дружиною, коханою парою, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах.
Крім того зазначено, що суд визнаючи надані позивачем докази неналежними не навів жодного обґрунтування, чому зазначені докази є недопустимими, недостовірними, тому, на думку позивача, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що порушує норми процесуального права. Позивач вважає, що існування реальних сімейних відносин підтверджено грошовими переказами, фотодоказами, підкріпленими показами свідків. Більше того, жодних правових аргументів на спростування доказів позивача судом першої інстанції не зазначено.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України його представник просить законне та обґрунтоване рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу доводи, які є необґрунтованими залишити без задоволення.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Яремчук Л.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення.
Представник відповідача Міністерства оборони України - Завальнюк Ж.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомляли (т.2, а.с.71-73).
Від третьої особи Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про розгляд справи без присутності представника відділу (т.2, а.с.75).
З огляду на наведене та керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, які з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 22 березня 2000 року, ОСОБА_1 є розлученою (т.1, а.с.19).
Згідно з довідкою Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області №04-10/197 від 29 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , та в тім проживала з покійним цивільним чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с.4).
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується Договором дарування житлового будинку від 24 лютого 2008 року (т.1, а.с.16).
З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_6 були здійснені перекази на її картку 15 квітня 2023 року в розмірі 1000 грн, 13 травня 2023 року - 6000 грн, 15 червня 2023 року - 10000 грн, 14 липня 2023 року - 12000 грн, 13 серпня 2023 року - 5000 грн, 19 серпня 2023 року - 25000 грн (т.1 а.с.5-15).
Як вбачається з довідки, наданої Обухівською міською територіальною громадою Обухівського району Київської області №129 від 19 вересня 2024 року, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; разом з ним буди зареєстровані ОСОБА_2 (сестра), ОСОБА_7 (племінниця), ОСОБА_8 (племінник) (т.1, а.с.102).
Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №710/30.26-105 від 26 вересня 2024 року, в архіві відділу актових записів про шлюб, розірвання шлюбу та народження дітей ОСОБА_5 немає (т.1, а.с.103).
Матеріали справи містять світлини спільного відповідачку, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1, а.с.189-190).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. В порядку ч. 4 вказаної статті сім'я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. При цьому, в порядку ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_1 вказала, що їй необхідно встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 у період з вересня 2014 року до дня коли він номер 01 серпня 2023 року для отримання статусу родини учасника бойових дій.
За загальним правилом належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Водночас позивачем не було надано належних доказів щодо реальності сімейних (шлюбних відносин) із ОСОБА_5 , на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Та обставина, що померлий за життя вчиняв дії в її інтересах, а саме перераховував кошти не є безспірним доказом існування між ними сімейних відносин. При цьому судом першої інстанції вірно вказано, що такі перерахування коштів є нетривалими та не систематичним у порівнянні з періодом, який позивач просить визнати, як період існування шлюбних відносин між нею та ОСОБА_5 .
Не доводить заявлені вимоги й інформація, що міститься довідці Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області №04-10/197 від 29 квітня 2024 року підписаній селищним головою В.Сажко, оскільки не вказано на підставі яких даних надана така інформація.
Суд першої інстанції правильно врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, де вказано, що показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Таким чином, матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які б надавали правові підстави до його скасування не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 13 березня 2026 року.