Справа № 756/16838/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3806/2026
04 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Жука М.В.,-
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони із ОСОБА_2 із 2008-2009 року почали проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народилась спільна донька ОСОБА_3 .
Враховуючи, що сторони не перебували у офіційному шлюбі, відомості про батька доньки записані зі слів матері.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 із донькою. Відповідач відмовляється у позасудовому порядку звернутись до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію позивача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року позов задоволено частково.
ВизнаноОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнутоіз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання батьківства, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
На адресу Київського апеляційного суду від в.о. начальника Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві та ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їхньої участі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення суду в частині вимог про внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції враховано, що відповідач не з'являлась разом із дитиною для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення. Вказане свідчить про ухилення ОСОБА_2 від проведення експертизи.
Враховуючи досліджені у судовому засіданні фотографії та покази свідків, що підтвердили спільне проживання сторін, виховання та утримання дитини, судом першої інстанції визнано позивача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками записано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1293, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського РУЮ у м. Києві.
Позивач зазначав, що вони із ОСОБА_2 із 2008-2009 року почали проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Сторони не перебували у офіційному шлюбі, тому відомості про батька доньки записані зі слів матері. Через пів року після народження спільної доньки сторони припинили спільне проживання.
В подальшому ОСОБА_1 надавав матеріальну допомогу на утримання дитини та проводив із нею час.
Враховуючи, що на даний час ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню із спільною донькою, ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Згідно ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК України).
Відповідно до положень ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили факт існування між сторонами стосунків із 2009-2010 року, спільне проживання, відпочинок та народження у них доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина гарно ставиться до ОСОБА_1 , вважає його батьком.
Позивач приймав активну участь у житті доньки, їздив до неї кожен тиждень. Дитина з ОСОБА_1 разом відпочивали, але у 2023 році ОСОБА_2 заперечила проти спільного відпочинку дитини з ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 не заперечувала проти спілкування ОСОБА_1 з дитиною. В подальшому, ОСОБА_2 почала відмовляти батьку у спільних поїздках та відпочинку із дитиною.
Судом встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року у справі призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, на вирішення якої поставлені питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Якщо так, то чи являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз (03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, 4), попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Оплату за проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи покладенона позивача ОСОБА_1 .
Зобов'язановідповідачку ОСОБА_2 забезпечити явку ОСОБА_3 для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи до Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз у час, визначений експертом.
Роз'яснено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи положення ст. 109 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 447/218/13-ц вказано: «Судами встановлено, що відповідач, яка була достовірно обізнана про дату, час та місце проведення судово-медичних генетичних експертиз та судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи батьківства, систематично не з'являлась для забору біологічних зразків, що свідчить про її ухилення від проведення зазначених експертиз з метою встановлення істини у справі.
Системне та неодноразове нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дітей на спростування доводів позивача про його батьківство щодо них. Судами першої та апеляційної інстанцій вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні.
Відповідач не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дітьми до експертної установи, перешкоджали забору відповідних зразків її та дітей.
Вказана бездіяльність відповідача призвела до неможливості проведення експертизи у справі і надала суду можливість в порядку ст. 109 ЦПК України визнати факт, який відповідачем заперечувався та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дітей не від позивача.»
Так, до матеріалів справи долучено лист відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 100-385/1419 від 08 липня 2024 року, згідно якого, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з'являлась. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року повернуто до суду без виконання.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Враховуючи вищевикладене, встановлені фактичні обставини справи, пояснення допитаних свідків, долучені до матеріалів справи спільні фото сторін разом із дитиною за різний період часу, а також ухилення ОСОБА_2 від відбору біологічних зразків для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено за відсутності в матеріалах справи висновків молекулярно-біологічної експертизи, колегія суддів оцінює критично, оскільки ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року про призначення судової експертизи повернуто до суду без виконання саме через неявку ОСОБА_2 длявідбору зразків крові. Відповідач не довела існування належних та поважних причин своєї неявки разом із донькою до експертної установи, які би перешкоджали забору відповідних зразків.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовується долученими до матеріалів справи доказами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 жодного разу не з'явилась у судові засідання, призначені на 21 січня 2026 року, 18 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, та не спростувала належними доказами висновки суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 13 серпня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 12 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко